Справа № 420/29772/23
(додаткове)
24 жовтня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення-
встановив:
I. Зміст заяви.
25.09.2024 року за вх. № 45984/24 судом зареєстровано заяву представника ТОВ «Дунайська імпортна компанія» Ситника Олега Петровчиа ( далі - заявник) про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з Львівської митниці на користь ТОВ «Дунайська імпортна компанія» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн.
II. Позиція сторін
На обгрнутвання вказаної заяви представник заявник вказує, що 17 вересня 2024 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі № 420/29772/23, яким позовні вимоги ТОВ «Дунайська імпортна компанія» були задоволені. При цьому, в позові було зазначено, що остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде поданий разом із доказами їх здійснення одночасно із поданням заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу та детальний опис наданих адвокатом послуг міститься в акті наданих послуг № 108-23UA209170033881U7 від 24.09.2024 року, що додається до цієї заяви. Таким чином, просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з Львівської митниці на користь ТОВ «Дунайська імпортна компанія» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 гривень.
07.08.2024 року від представника Львівської митниці надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яке обґрунтовано тим, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 7 500,00 грн. є не співмірним із даною категорією спору та із виконаною адвокатом роботою. Окремо відповідач звертає увагу на те, що із заявою про ухвалення додаткового позивач звернувся із порушенням строку передбаченого ч.7 ст.139 КАС України та з неналежним змістом такої заявою, покликаючись на висновок Верховного Суду в постанові 26.07.2023 у справі № 160/16902/20.
III. Процесуальні дії суду
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.08.2024 року вказана заява передана на розгляд головуючої судді Дубровній В.А.
Ухвалою суду від 09.08.2024 року прийнято до провадження дану заяву, розгляд якої здійснювати в порядку письмового провадження.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задоволено.
Визнано протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № №UA209000/2023/900293/2 від 02.05.2023 року,
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA209000/2023/001472 від 02.05.2023 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 294,40 (чотири тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 40 коп.) гривні .
У змісті позовної заяви представник позивача повідомив, що відповідно до ч. 3-5 ст. 143 КАС України остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде поданий разом із доказами їх здійснення одночасно із поданням заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. (а.с.11 зв.с.)
Оскільки при ухваленні даного рішення судом не вирішено питання щодо витрат на правничу допомогу, представник позивача звернувся до суду з заявою про вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
V. Норми права, які застосував суд
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Додаткове судове рішення врегульовано статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України).
Так, частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
VI. Оцінка суду.
Системний аналіз наведеної норми дає підстави для формулювання висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. При цьому, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в частині розподілу витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Як вбачається з наявних у справі доказів, то правнича допомога у даній справі надавалась адвокатом Ситником Олегом Петровичем що підтверджується Ордером на надання правничої допомоги серії ВН №1230392 від 06.03.2023 року, виданим на підставі Договору про надання правничої допомоги № 0101-23/ЮП від 01.01.2023.
Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 0101-23/ЮП від 01.01.2023 року, укладеного між ТОВ Дунайська імпортна компанія (Клієнт) та адвокатом Ситником Олегом Петровичем ( Адвокат), то за цим Договором Адвокат зобов'язується надавати юридичні послуги Клієнту на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у Договорі за погодженням Сторін. ( пункт 2.1. договору). Клієнт має право формулювати письмово або усно завдання, проблему, ситуацію - Замовлення, що підлягає вирішенню. ( підпункт 3.1.2. договору). Винагорода за надані Адвокатом послуги визначається згідно з прайсом, що є невід'ємним додатком до даного Договору та додатковими угодами до цього Договору, що встановлюють окремий порядок сплати винагороди Адвокату за певні види послуг. Винагорода Адвоката, сплачується Клієнтом протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання Сторонами акту наданих послуг, якщо інше не встановлено окремими домовленостями між Клієнтом та Адвокатом, які формалізуються у вигляді додаткових угод до даного Договору. ( пункти 5.2.-5.3. договору)
Додатком №1 до цього до договору є Прайс, яким визначені назва послуги та вартість надання послуги (грн.). Крім того, вказаним додатком передбачено, що домовленість формалізуються шляхом укладання Сторонами додаткової угоди до Договору щодо кожного рішення суду, що підлягає оскарженню в апеляційній або касаційній інстанціях. Даний прайс складений 01.01.2023 року в якості додатку до Договору № 0101-23/ЮП від 01.01.2023 року про надання юридичних послуг. Прайс у вищенаведеній редакції є чинним до моменту внесення змін в нього або до моменту складання нового прайсу Сторонами. У разі оформлення Сторонами додаткової угоди до Договору, що встановлює окремий порядок сплати певних юридичних послуг, які надаються Клієнту Адвокатом, мають перевагу ті ціни на послуги, що встановлюються такою додатковою угодою.
Відповідно до Замовлення №108-23UA209170033881U7 від 30.10.2023 року сформульовано наступне завдання, що підлягає вирішенню адвокатом: підготовити позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900293/2 від 02.05.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001472 від 02.05.2023 року; представляти ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» в суді першої інстанції під час розгляду судової справи, відкритої за позовом, що зазначений в п. 1 цього замовлення.
Додатковою угодою № 108-23UA209170033881U7 від 30.10.2023 р. до договору № 0101-23/ЮП від 01.01.2023 року про надання юридичних послуг, сторони вирішили встановити окремий порядок сплати винагороди Адвокату за такі послуги:
- підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості№UA209000/2023/900293/2 від 02.05.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001472 від 02.05.2023 року (далі - Позов); Представництво ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» в суді першої інстанції під час розгляду судової справи, відкритої за вищезазначеним Позовом; Інші юридичні послуги, що передбачені Договором та безпосередньо стосуються судового розгляду Позову. ( пункт 1 цієї Угоди)
- винагорода за послуги, передбачені п. 1 цієї Додаткової угоди, буде сплачена Адвокату відповідно до п. 5.4 Договору. Тобто Сторонами обрано таку умову оплати винагороди, як «гонорар успіху», яка передбачає сплату адвокатського гонорару після та за умови ухвалення судом рішення на користь Клієнта в судовій справі за вищезазначеним Позовом. ( пункт 2 цієї Угоди)
- сторонами погоджено, що сума винагороди Адвокату за підготовку Позову складає 5000,00 грн. виходячи з нижченаведеного розрахунку. Відповідно до пп. 2. п. 1 додатку № 1 до Договору вартість послуги з підготовки позовної заяви майнового характеру становить 5 % від ціни такого позову, але не менше 5000,00 грн. Таким чином, вартість послуги з підготовки Позову становить: 52 180,64 грн. (ціна позову) х 5% = 2 609,032 грн., а оскільки отриманий добуток менше 5000,00 гри., то сума винагороду округляється до 5000,00 грн. ( пункт 3 цієї Угоди)
- сторонами погоджено, що сума винагороди Адвокату за представництво в суді першої інстанції складає 1500,00 грн. за одне судове засідання відповідно до пп. 6, п. 1 додатку № 1 до Договору. У випадку розгляду судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмове провадження) вартість представництва в суді першої інстанції складає 1500,00 грн. ( пункт 4 цієї Угоди)
- розмір винагороди за надання інших юридичних послуг, що стосуються розгляду судом справи, відкритої за вищезазначеним Позовом, розраховується відповідно до додатку (прайс) до Договору( пункт 5 цієї Угоди)
- сторонами погоджено, що строки, які відведені па сплату винагороди Адвоката за послуги, передбачені п. 1 цієї Додаткової угоди, встановлюються відповідно до п. 5.4.3 Договору. ( пункт 6 цієї Угоди)
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 7500,00 грн., позивачем надано акт наданих послуг 108-23UA209170033881U7 від 24 вересня 2024 року, який містить розрахунок наданих послуг у т.ч. підготовка позовної заяви по справі № 420/29772/23 на суму 5000,00 грн., представництво інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді в справі №420/29772/23 (письмове провадження) на суму 1500,00 грн, підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Львівської митниці на користь Клієнта судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи № 420/29772/23, а саме витрат на професійну правничу допомогу на суму 1 000, 00 грн. , загальна сума наданих послуг , без ПДВ 7500,00 грн.
Отже, надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.
За приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у запереченнях на клопотання щодо заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу, вказує, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 7 500,00 грн.. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності, тому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує про таке.
У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року по справі №160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, при вирішенні питання стосовно розподілу витрат, пов'язаних із правовою допомогою адвоката, суд насамперед звертає увагу на те, що справа даної категорії відповідно до предмету спору є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався в порядку письмового провадження (без виклику сторін) за наявними у ній матеріалами.
Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, суд зазначає, що такий вид правничої послуги, як представництво інтересів Клієнта в Одеському окружному адміністративному суді в справі № 420/29772/23 (письмове провадження) є складовою підготовки позовної заяви і подання її до суду.
Крім того, витрати зі складання заяви про ухвалення додаткового рішення є домовленістю між Клієнтом та Адвокатом щодо відшкодування витрат на правничу допомогу після ухвалення судового рішення по суті, тому вказані витрати адвоката не відповідають критерію їх розумної необхідності.
Водночас суд зазначає, що аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на незначну складність вказаної справи (малозначна справа) та сталу судову практику у даній категорії справ, в т.ч. і суду касаційної інстанції.
У той же час, суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному конкретному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Щодо посилань відповідача стосовно порушення позивачем встановленого строку для такого звернення, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі (у письмовому провадженні) не передбачає проведення судових дебатів
Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21 вказала на те, що частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останні етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Верховний Суд вказав, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Так, рішення по справі 420/29772/23 прийнято 17 вересня 2024 яке направлено того ж дня на адресу позивача, що підтверджується супровідним листом від 17 вересня 2024 р. Рішення позивачу доставлено до електронного кабінету 19.09.24 р о 01:19, що підтверджується довідкою про про доставку електронного листа до електронного кабінету позивача.
Заяву про ухвалення додаткового рішення було подано представником товариства засобами системи електронний суд 24.09.2024 року.
Разом з тим, згідно ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в межах визначеного ч.7 ст.139 КАС України п'ятиденного строку, тому довід відповідача про необхідність залишити таку заяву без розгляду суд вважає безпідставним.
У постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20 Верховний Суд вказав на те, що зазначення ж у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір. Як зазначив Верховний Суд відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
За обставин даної справи позивач у поданій позовній заяві, викладаючи прохання про стягнення судових витрат, навів розрахунок таких витрат, вказавши, що він складається із судового збору у розмірі 4294,40 грн., а також витрат на правничу допомогу (попередній розрахунок): підготовка позовної заяви 5000 грн., представництво інтересів позивача адвокатом у суді першої інстанції (в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін) 1500 грн. Також у позові зазначено, що загальна сума витрат на правничу допомогу складає 6500 грн., а розмір витрат розраховується відповідно до договору про надання юридичних послуг № 0101-23/ЮП від 01.01.2023 року з додатками, що укладений між позивачем та представником позивача адвокатом Ситником О.П..
Крім того у позовній заяві позивач повідомив суд про те, що відповідно до ч. 3-5 ст. 143 КАС України остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде поданий разом із доказами їх здійснення одночасно із поданням заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин суд вважає, що позивачем у позовній заяві не було викладено узагальнену вимогу про стягнення судових витрат, а наведено мотиви та обґрунтування складу таких витрат та їх попередній розмір, а тому звернувшись із відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення у справі протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення у справі, позивачем були дотримані вимоги ч. 7 ст. 139 КАС України.
Зважаючи на зазначене необґрунтованим є довід відповідача про відсутність належного звернення позивача до суду із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу.
VII. Висновок суду
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. ( ч. 1 ст. 77 КАС України).
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 7 статті 134 КАС України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
З урахуванням наданих заперечень відповідача, встановлених обставин справи, приписів ч. 5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 3000,00 грн. за представництво адвоката Ситника Олега Петровича у суді першої інстанції.
Указаний розмір витрат зумовлений тим, що дана справа є типовою, відноситься до справ незначної складності, а її розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тому не потребує тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час складання позовної заяви, з урахуванням того, що аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.
Враховуючи, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.77, 134, 139, 143, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія» про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська обл., 79000, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (вул. Центральна, буд. 1, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68094, код ЄДРПОУ: 40017905) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі грн) гривень 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна