Справа № 132/1489/24
1-кс/132/547/24
Ухвала
Іменем України
21 жовтня 2024 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: слідчого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
заступника начальника СВ ВП № 1 Хмільницького
РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3
скаржника ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про скасування постанови заступника начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про проведення слідчих дій.
ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області з даною скаргою, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що в провадженні СВ Відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12024020220000188 від 10.05.2024 року за ч. 1 ст. 286 КК України відносно підозрюваної ОСОБА_4
03.10.2024 року, ним, як захисником підозрюваної через канцелярію ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області було подане клопотання про ініціювання проведення слідчих дій у даному кримінальному провадженні, у відповідності та на виконання ч.3 ст.93 КПК України, яка передбачає, що сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом ініціювання проведення слідчих дій та інших процесуальних дій, подавши відповідне клопотання. У клопотання ініційовано :
1. За його участю, як захисника підозрюваної, самої підозрюваної ОСОБА_4 провести слідчий експеримент на місці ДТП яка відбулась 09.05.2024 року з метою перевірки показань підозрюваної та з'ясування механізму пригоди зі стадії вмикання нею покажчиків лівого повороту.
2. За його участю провести додатковий допит потерпілого ОСОБА_6 з метою з'ясування відомих йому обставин ДТП які він безпосередньо сприймав до моменту та в момент ДТП яка відбулась 09.05.2024 року.
3. За його участю, як захисника підозрюваної, самої підозрюваної ОСОБА_4 провести слідчий експеримент на місці ДТП яка відбулась 09.05.2024 року з потерпілим ОСОБА_6 з метою перевірки показань потерпілого та з'ясування механізму пригоди зі стадії появи в його полі зору транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4
09.10.2024 року слідчим у справі направлено процесуальне рішення у формі постанови про повну відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, мотиви щодо прийняття такого рішення не висвітлені та не обґрунтовані.
В клопотанні про проведення слідчий дій заявник обґрунтовував їх необхідністю проведення наступним :
Категорія даних кримінальних проваджень передбачає обов'язкове використання наукових, технічних або інших спеціальних знань, шляхом призначення судових експертиз. Так, автотехнічна експертиза передбачає проведення цілого ряду комплексних заходів, головною метою яких є виявлення обставин ДТП і винуватця, встановлення механізму ДТП та її елементів: встановлення відповідності дій водія транспортного засобу у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху України, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху України, а також встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та наслідками ДТП.
27.09.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 286 КК України та передбачено, що порушення водійкою ОСОБА_4 вимог п. 10.1 ПДР, відповідно до висновку судової комплексної фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи №КСЕ-19/102-24/13623 від 17.07.2024 року, з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку із виникненням події ДТП.
Поряд з цим, перед ініціюванням проведення даної судової експертизи слідчим не проведено слідчого експерименту з учасниками ДТП, детально з обставин ДТП учасники не допитувалися.
Підозрювана 03.10.2024 року надала слідчому письмові показання з обставин та механізму ДТП та висловила свою позицію щодо винуватості у ДТП водія мотоциклу, та зазначила, що ОСОБА_6 допущено порушення вимог п. п. 10.1, 12.3, 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із зіткненням з автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 під час здійснення нею маневру повороту ліворуч.
ОСОБА_4 вважає, що нею не було допущено невідповідність вимог п. 10.1 ПДР, оскільки зміна напрямку руху ліворуч автомобіля відбулась в момент, коли вона переконалась про відсутність перешкод (попутного позаду транспорту) і тому не створювала водію мотоциклу небезпеки. Більше того, її дії регламентувалися п.10.4 ПДР, згідно яких «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку… Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.» та п. 10.6 ПДР, згідно яких « Якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення, дозволяється відступити від вимог пункту 10.4 цих Правил, якщо це не суперечить вимогам заборонних чи наказових дорожніх знаків, дорожньої розмітки та не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід звернутися за допомогою до інших осіб.»
Крім того, відповідно до положення пункту 1.4 ПДР, ОСОБА_4 розраховувала на виконання даних норм водієм мотоциклу ОСОБА_6 оскільки кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила.
В свою чергу, водій ОСОБА_6 рухався на мотоциклі, який не пройшов державну реєстрацію та не мав номерного знаку, водій керував транспортним засобом без реєстраційних документів на транспортний засіб, чинного страхового полісу та не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим додатково порушив вимоги пунктів 2.1 «а, «б», «г».
Таким чином, сторона обвинувачення, з врахуванням наданих показань підзахисною, враховуючи відеозапис з місця ДТП зобов'язана керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
При розслідуванні кримінальних проваджень даної категорії вирішальне та вагоме значення мають вихідні дані, отримані внаслідок проведення слідчих дій з учасниками ДТП або очевидцями події лише в їх сукупності, такі дані отримуються шляхом проведення допитів, слідчих експериментів, використання відеозаписів та слідової інформації і лише в подальшому такі вихідні дані надаються експертам для проведення комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи для можливості відтворення пригоди загалом.
Наявність технічної можливості запобігання зіткнення саме водієм мотоциклу - це основне питання, яке наразі необхідно повно з'ясувати і встановити стороні обвинувачення, від цього залежить чи винна ОСОБА_4 , а для здобуття доказів має передувати дослідження механізму пригоди. Тому з'ясування таких обставин саме від ОСОБА_4 має важливе значення і сторона обвинувачення з метою недопущення однобічності та неповноти досудового розслідування зобов'язана провести слідчий експеримент з останньою на місці пригоди та з другим учасником події.
У постанові слідчого від 05.10.2024 року зазначено, що відмова у проведенні слідчих дій обумовлена тим, що експерт повно дослідив матеріали наданого кримінального провадження, клопотань не заявляв та висновками експертизи визначено беззаперечно вину ОСОБА_4 . Взагалі не враховані ті обставини механізму ДТП, на які посилається ОСОБА_4 , не врахована її позиція та умови додержання ПДР. На думку слідчого основним доказом є відеозапис з камери зовнішнього спостереження, однак такий доказ отриманий не у порядку визначеному КПК України. До початку призначення експертизи, слідчим не встановлено точне розташування камери зовнішнього спостереження та кут направлення відеозапису відносно елементів дороги, зокрема відносно місця зіткнення транспортних засобів. Тому, дане відео не може бути належним доказом у справі, а висновки експертів, які були обґрунтовані на застосуванні відео, є хибними та помилковими.
Враховуючи вищевикладене, заявник вважає, що відмова слідчого у проведенні слідчих дій із залученням сторони захисту грубо порушує загальні засади кримінального провадження, зокрема верховенства права, презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду свої доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При розслідуванні кримінальних проваджень даної категорії вирішальне та вагоме значення мають вихідні дані, отримані внаслідок проведення слідчих дій з учасниками ДТП або очевидцями події лише в їх сукупності, такі дані отримуються шляхом проведення допитів, слідчих експериментів, використання відеозаписів та слідової інформації і лише в подальшому такі вихідні дані надаються експертам для проведення експертиз. Відмова слідчого у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, звужує права сторони захисту, а тому просить скасувати постанову про відмову в задоволенні його клопотання винесену 05.10.2024 року заступником начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_3 в межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12024020220000188 від 10.05.2024 року та зобов'язати заступника начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , або іншу уповноважену особу яка входить до складу слідчої групи у межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження внесеного доЄРДР за № 12024020220000188 від 10.05.2024 року, провести слідчі дії.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , пославшись на вищезазначені обставини, скаргу підтримали та просили їх вимоги задоволити.
Заступник начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ,заступника начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження №12024020220000188 від 10.05.2024 року за ч. 1 ст. 286 КК України.
Як вбачається із матеріалів вищезазначеного кримінального провадження, ОСОБА_5 03 жовтня 2024 року подав на ім'я заступника начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , клопотання в якому просив, провести необхідні слідчі.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно ч. 3 статті 223 КПК України слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.
Відповідно ч. 6 статті 223 КПК України слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній». Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.
Обов'язок розгляду клопотань як загальна умова досудового розслідування є гарантією захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження, оскільки надає їм можливість активно впливати на хід досудового розслідування, а також є однією з гарантій всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження, щодо якого проводиться досудове розслідування.
Позбавлення права на заявлення клопотань, відмова в їх розгляді є суттєвим порушенням норм кримінального процесуального законодавства.
Згідно з постановою заступника начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 від 05 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 від 03 жовтня 2024 року відмовлено у повному обсязі, оскільки, як зазначено відмова у проведенні слідчих дій обумовлена тим, що експерт повно дослідив матеріали наданого кримінального провадження, клопотань не заявляв та висновками експертизи визначено беззаперечно вину ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 7 КПК України однією з загальних засад кримінального провадження є законність, яка згідно положень ч. 2 ст. 9 КПК України полягає в обов'язку прокурора, слідчого, дізнавача всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того слід зазначити, що кримінальний процесуальний закон не зобов'язує особу, яка подає клопотання під час досудового розслідування, всебічно аргументувати його значимість для кримінального провадження. Виходячи з аналізу норм кримінального процесуального законодавства України, яким регламентується порядок заявлення клопотань під час досудового розслідування, визначення обгрунтованості значимості відповідних підстав, встановлення їхьої значимості для конкретного кримінального провадження входить в обов'язок суб'єкта доказування - слідчого, дізнавача, прокурора.
Для учасників кримінального провадження на стадії досудового розслідування заявлення клопотань є одним із дієвих засобів захисту своїх прав і законних інтересів. Необгрунтована відмова в задоволенні клопотання є суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Крім того, вимога закону щодо обов'язковості розгляду клопотань зобов'язує слідчого, дізнавача, прокурора вчинити всі передбачені законом заходи для встановлення всіх обставин скоєного правопорушення, виявити як обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати належну правову оцінку здобутим доказам, забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень та ефективність досудового розслідування.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначені обставини, слідчий суддя, виконуючи функцію судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування, вважає, що скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на постанову заступника начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 від 05 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні його клопотання від 03 жовтня 2024 року, поданого в порядку ст. 223 КПК України в рамках кримінального провадження №12024020220000188 від 10.05.2024 року, слід задоволити, оскільки вона є законною та обгрунтованою.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 22, 136, 220,223, 303,307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про скасування постанови заступника начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про проведення слідчих дій- задовольнити.
Скасувати постанову про відмову в задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 винесену 05.10.2024 року заступником начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_3 в межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12024020220000188 від 10.05.2024 року.
Зобов'язати заступника начальника СВ ВП № 1 Хмільницького РВП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , або іншу уповноважену особу яка входить до складу слідчої групи у межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження внесеного доЄРДР за № 12024020220000188 від 10.05.2024 року, провести слідчі дії, зазначені у клопотанні захисника ОСОБА_5 від 03 жовтня 2024 року.
Повний текст ухвали виготовлено 22.10.2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1