Справа № 128/4404/23
Іменем України
19 серпня 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі
головуючого судді Бондаренко О.І.
секретаря судового засідання Літневської А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором купівлі - продажу земельної ділянки (завдатку), -
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором купівлі - продажу земельної ділянки (завдатку), мотивуючи свої вимоги тим, що 30.12.2022 між сторонами було укладено попередній договір купівлі - продажу земельної ділянки.
Згідно п.1 вищезазначеного договору, сторони зобов'язались укласти договір купівлі - продажу земельної ділянки, основний договір, згідно умов якого відповідач передає у власність позивача земельну ділянку площею 0,1617 га, кадастровий номер №0520688900:01:003:0491, що розташована в с. Березина Вінницького району Вінницької області, а позивач прийме у власність вказану земельну ділянку та сплатить за неї відповідну грошову суму у гривнях, що еквівалентна 16 000 доларів США.
Згідно п.2. Договору, сторони домовились про те, що основний договір має бути укладений в строк до 30.06.2023.
Згідно п.3 договору позивачем було сплачено відповідачу при нотаріальному посвідченні попереднього договору, грошові кошти у гривнях, що еквівалентно 15500 доларів США, а грошова сума у гривнях, що еквівалента 500 доларів США - при нотаріальному посвідченні основного договору.
Згідно п.10, договору сторони зобов'язуються не ухилятися від укладення основного договору.
Згідно п.21 договору сторони домовились, що у разі відмови відповідача продати зазначену нерухомість він сплачує подвійну суму завдатку позивачу.
Станом на 23.10.2023 основний договір з вини відповідача укладений не був.
Відповідач щоразу на неодноразові щоденні телефонні дзвінки позивача обіцяє, що договір буде укладений «завтра», і «завтра» вже триває понад 5 місяців.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами першою, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому, (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений, протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій
стороні пропозицію про його укладення.
Необгрунтоване ухилення однієї із сторін від укладання основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено
попереднім договором або актами цивільного законодавства (частина друга статті 635 ЦК України).
Відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на укладення основного договору, а саме: в строк до 30.06.2023 не підготував всі необхідні документи для оформлення та нотаріального посвідчення основного договору, більше того, всіляко ухиляється навіть від зустрічей з метою позасудового вирішення питання; передані в якості завдатку кошти добровільно повертати не хоче
На думку позивача, відповідач відмовився від укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки підписання цього правочину не відбулось саме внаслідок небажання відповідача і таким чином кошти, передані відповідачу, підлягають поверненню.
За наведених обставин позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 566831 грн. 30 коп. основного боргу, 566831 грн. 30 коп. в якості завдатку та судові витрати.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пенькас В.М. надала суду заяву, в якій просила справу розглянути в її відсутність, позовні вимоги своєї довірительки підтримує та просить їх задоволити, в разі неявки відповідача не заперечує щодо розгляду справу в порядку заочного розгляду.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Цепляєв С.В. в судове засідання не з'явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про явку в судове засідання (а.с. 52).
Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов; відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.12.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі - продажу земельної ділянки, площею 0,1617 га, кадастровий номер №0520688900:01:003:0491, що розташована в с. Березина Вінницького району Вінницької області (а.с. 10).
Згідно п.1 зазначеного договору, сторони зобов'язались укласти договір купівлі - продажу земельної ділянки, основний договір, згідно умов якого відповідач передає у власність позивача земельну ділянку площею 0,1617га, кадастровий номер №0520688900:01:003:0491, що розташована в с. Березина Вінницького району Вінницької області, а позивач прийме у власність вказану земельну ділянку та сплатить за неї відповідну грошову суму у гривнях, що еквівалентна 16 000 доларів США.
Згідно п.2. Договору, сторони домовились про те, що основний договір має бути укладений в строк до 30.06.2023.
Згідно п.3 договору позивачем було сплачено відповідачу при нотаріальному посвідченні попереднього договору, грошові кошти у гривнях, що еквівалентно 15500 доларів США, а грошова сума у гривнях, що еквівалента 500 доларів США - при нотаріальному посвідченні основного договору.
Згідно п.10, договору сторони зобов'язуються не ухилятися від укладення основного договору.
Згідно п.21 договору сторони домовились, що у разі відмови відповідача продати зазначену нерухомість він сплачує подвійну суму завдатку позивачу.
Станом на 23.10.2023 основний договір укладений не був.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання. На відміну від завдатку аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання. Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2016 року у справі № 6-176цс12 а також висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19, від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14-ц (провадження № 61-6475св20) та від 08 квітня 2021 року у справі № 640/19696/17 (провадження № 61-2624св20).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року в справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19) міститься висновок про те, що «правове значення розписки може не обмежуватися посвідченням певних обставин. Наприклад, відповідно до наведених вище положень абзацу третього частини першої статті 937 та частини другої статті 1047 ЦК України розписка може підтверджувати укладення договору зберігання в письмовій формі, підтверджувати укладення договору позики та його умов. Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Вислів у цій нормі «передає або зобов'язується передати», «приймає або зобов'язується прийняти» не означає, що договір купівлі-продажу може бути реальним або консенсуальним за вибором сторін, залежно від того, чи визначили сторони в договорі, що продавець передає майно, чи що він зобов'язується його передати. Натомість це означає, що договором може бути передбачено виконання зобов'язання, що виникає з договору купівлі-продажу, одночасно з укладенням договору або в майбутньому. При цьому ані реальним, ані консенсуальним договором не передбачається виконання зобов'язання, що виникає з договору, в минулому. Положення договору про те, що сторона договору отримала належні їй платежі до підписання договору, свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші. Включення в договір купівлі-продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону в правовідносинах, щодо яких виник спір».
Згідно з частиною першою статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша 1212 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 1 частини першої статті 216 ЦК України).
Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються, зокрема, також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (пункт 1 частини статті 1212 ЦК України).
Стосовно особи, яка зобов'язана повернути позивачу отримані за нікчемним правочином грошові кошти, суд зазначає таке.
Враховуючи, що сторонами попереднього договору про купівлю-продаж від 30.12.2022 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то саме на останнього покладено обов'язок повернути отримані кошти на підставі пункту 2 частини 1 статті 216 ЦК України.
Визначаючись щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 11336 грн. 28 коп., що підтверджено документально (а.с. 1).
Беручи до уваги повне задоволення вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 11336 грн. 28 коп.
Керуючись ст. ст. 15-16, 216, 220, 237, 244, 657, 1000, 1003, 1006, 1212 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 128, 133, 137, 141, 224, 264, 265, 268, 273 - 274, 280 - 283 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 основний борг в сумі 566831 грн. 30 коп. та 566831 грн. 30 коп. - в якості завдатку, а всього: 1133662 грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_3 судовий збір в розмірі 11336 грн. 28 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО