14.10.2024
ЄУН 389/1437/24
Провадження №2/389/347/24
Рішення
іменем України
14 жовтня 2024 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаврилюк Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого,
з участю: представника позивачів - адвоката Таргонія В.М., представника відповідача - Стрільця О.С. ,
встановив:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 29.04.2024 звернулися до суду з позовом, у якому просили стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на свою користь по 200 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та батька.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на вул.Залізнична в с.Трепівка Кіровоградської області потяг скоїв наїзд на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм помер. Внаслідок його смерті дружині та синам спричинено моральну шкоду, яку кожен оцінює у 200 000 грн. Вказують, що завдана моральна шкода полягає у тому, що сам факт загибелі людини під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його рідних, враховуючи те, що згідно з ч.1 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Крім того, внаслідок смерті батька та чоловіка позивачі назавжди позбавлені можливості отримувати від нього підтримку та допомогу як моральну так і матеріальну і жодні зусилля з їх сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Позивачі не зможуть отримати від батька пораду, не зможуть запросити на святкування радісних подій в житті або розраховувати на допомогу в негативних подіях. Позивачів об'єднував спільний побут, спільне дозвілля і спільні традиції. Сталий життєвий устрій позивачів непоправно змінено з незалежних від них обставин. До смерті батька та чоловіка в позивачів було звичне для них життя, в якому батько займав важливе місце. Однак вони втратили можливість тривалого життєвого зв'язку з батьком та чоловіком, який поновлений бути не може. ОСОБА_1 вийшла заміж за ОСОБА_5 в 1985 році, до його смерті вони прожили разом 37 років, в шлюбі народили та виховали двох синів. Це свідчить про стійкість життєвих зв'язків, відповідно до болючої втрати від руйнування таких зв'язків. ОСОБА_1 прожила в сім'ї з загиблим більшу частину життя, а сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 все своє життя. Смертю ОСОБА_5 було зруйновано звичне коло спілкування позивачів, коло близьких людей, з якими можна розділити будь-які події в житті і які можуть надавати безумовну та безкорисну підтримку. Загиблий був головою сім'ї, виконував свою частину побутових обов'язків, а також обов'язки з матеріального забезпечення. Отже, позивачам доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. У синів виникли додаткові обов'язки по відношенню до своєї матері, оскільки вона залишилась вдовою і потребує допомоги у традиційно «чоловічій» частині обов'язків, які виконував в сім'ї її чоловік. Смерть батька та чоловіка спричиняє страждання для позивачів, біль та страждання позивачів посилюються тим, що їх рідна людина померла не природною смертю в спокої, а страшною смертю в ДТП та, можливо, відчував біль та страх перед смертю. Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, то він ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Щодо характеру та обсягу страждань, то емоції, пов'язані зі смертю, є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть батька та чоловіка стала різкою психотравматичною подією для позивачів, страждання, пов'язані зі смертю, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата є непоправною подією.
Представником відповідача подано відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обгрунтовуючи тим, що кримінальне провадження по факту ДТП було закрите у зв'язку з відсутністю складу злочину. Матеріалами кримінального провадження перевірено та підтверджено, що машиніст та помічник машиніста сторонньої людини на залізничній колії не побачили, на локомотиві відсутні сліди крові, інших ознак зіткнення людини з локомотивом не виявлено, а причиною травмування є порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті. Крім того, слідством було встановлено, що в м'язі загиблого був виявлений етиловий спирт в кількості 4,30 г/м3, що відповідає алкогольному сп'янінню тяжкого ступеня, що є свідченням того, що саме потерпілий не міг контролювати свої дії. Тобто, саме загиблим було грубо порушено вимоги п.3.16 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті. Згідно з поясненнями свідка, загиблий просто котив велосипед вздовж залізничної колії, якого хитало зі сторони в сторону, та ледве йшов. Також позивачами не надано жодних доказів, які можуть підтвердити завдання їм моральної шкоди у відповідному розмірі.
В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Також просив звернути увагу, що смерть потерпілого настала з його необережності, а тому є підстави для зменшення розміру моральної шкоди.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , а позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 його синами, про що свідчать свідоцтва про їх народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Трепівка Кропивницького району Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №24 від 29.04.2022, при дослідженні трупа ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких, так як являються небезпечними для життя в момент заподіяння. Враховуючи масивність, множинність, механізм та характер утворення тілесних ушкоджень, можна говорити, що вони утворилися в момент залізничної травми. Вони не характерні для утворення при падінні з положення стоячи на плоскість чи виступаючі предмети. Смерть ОСОБА_5 наступила від відкритої черепно-мозкової травми з множинними переломами кісток черепу та обличчя, розтрощення головного мозку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа та даними судово-гістологічного дослідження. При судово-медичній експертизі ОСОБА_5 яких-небудь хвороб, які б знаходилися в причинному зв'язку з настанням смерті не встановлено. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_5 виявлений етиловий спирт в кількості 4,30 г/дм3, що може відповідати тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння по відношенню до живих осіб.
Як вбачається зі змісту постанови старшого слідчого СВ відділу поліції №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Солонька О.С. від 12.05.2022 про закриття кримінального провадження, в провадженні вказаного відділу поліції перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2022 за №12022121020000167 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, за фактом загибелі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час досудового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 17 год 15 хв біля залізничного вокзалу ст.Трепівка, розташованого за адресою: вул.Вокзальна,55, с.Трепівка Кропивницького району Кіровоградської області , потяг № 1461 збив ОСОБА_5 . Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер на місці. Труп останнього виявлено на 2 залізничній колії залізничного вокзалу ст.Трепівка.
Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_6 показав, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на своєму робочому місці на ст.Трепівка та побачив невідомого чоловіка, який пізніше виявився ОСОБА_5 , який котив велосипед біля залізничних колій та перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, так як хитався зі сторони в сторону та ледве йшов. Після проїзду потягу № 1461 , він виявив, що на колії лежав труп ОСОБА_5 , при цьому потяг екстреного гальмування та ніяких сигналів не подав.
Під час допиту свідка ОСОБА_7 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він рухався на потязі №1461 та коли проїжджав без зупинки станцію Трепівка, сторонніх осіб на колії не бачив. Свідок ОСОБА_8 надав схожі за змістом покази.
Згідно з протоколом оперативної наради при начальникові локомотивного депо Знам'янка Одеської залізниці №409 від 24.03.2022, при комісійному огляді електровозу ВЛ-80т №1402 в локомотивному депо Помічна 22.03.2022 було перевірено роботу гальмівного обладнання, звукових і світлових сигналів, працездатності пісочної системи, стан лобових вікон та працездатність склоочищувача, зауважень не виявлено, обладнання локомотива працювало справно. Пошкодження кузова, слідів крові та інших ознак зіткнення виявлено не було. При аналізі швидкостемірної стрічки машиніста ОСОБА_7 зауважень щодо ведення поїзду не виявлено.
Враховуючи викладене вище та висновок експерта №24 від 29.04.2022, досудовим розслідуванням встановлено, що причиною травмування ОСОБА_5 є порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, коліях, станціях та поблизу їх. Факт травмування ОСОБА_5 відбувся внаслідок особистої необережності. Оскільки в даному факті не вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, тому постановою старшого слідчого СВ відділу поліції №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Солонька О.С. від 12.05.2022 кримінальне провадження №12022121020000167 від 22.03.2022 закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Згідно з повідомленням АТ «Укрзалізниця» від 15.04.2024, електровоз ВЛ80т №1402 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам'янка» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця». ОСОБА_9 працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Знам'янка» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді машиніста електровоза з 28.12.2021 по теперішній час.
Звертаючись з даним позовом, дружина та сини померлого просили стягнути з АТ «Укрзалізниця» на свою користь по 200 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_5 .
Положеннями ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою, другою ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Частиною першою ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Згідно з ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, обов'язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.1193 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом з цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Як встановлено судом, смерть ОСОБА_5 настала від тяжких тілесних ушкоджень, отриманих при зіткненні з джерелом підвищеної небезпеки - електропотягом, належним відповідачу, при цьому вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» відсутні, оскільки смерті потерпілого сприяла його власна груба необережність.
Так, під час події ОСОБА_5 йшов з велосипедом біля залізничних колій та перебував в стані алкогольного сп'яніння, вміст етилового спирту становив 4,30 г/дм3, що може відповідати тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння по відношенню до живих осіб.
Відповідно до п.2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 №54, пішоходам забороняється знаходитися на об'єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп'яніння.
Матеріали справи не містять, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого.
Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Відсутність вини водія електровоза та закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).
Враховуючи, що обставин непереборної сили або умислу потерпілого не встановлено, смерть ОСОБА_5 наступила внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивачі є дружиною та синами загиблого, тому моральна шкода заподіяна позивачам смертю їх чоловіка та батька підлягає відшкодуванню.
Разом з цим, встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_5 є потрапляння під електропотяг у зв'язку з його власною грубою необережністю, суд вважає, що ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування.
Згідно з ч.4 ст.1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Положення ст.1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст.1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч.3 ст.23 ЦК України та враховує глибину та тривалість моральних страждань позивачів, яких вони зазнали внаслідок передчасної смерті їх чоловіка та батька, характер та тривалість їх немайнових втрат, порушення укладу їх життя та соціальних зв'язків, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, та зважаючи на невідворотність завданої шкоди.
Факт загибелі ОСОБА_5 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, оскільки людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Водночас, враховуючи той факт, що смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок його грубої необережності, причиною нещасного випадку є невиконання ним вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а саме знаходження потерпілого біля залізничних колій у стані тяжкого алкогольного сп'яніння, тому розмір моральної шкоди необхідно зменшити та визначити в розмірі 100 000 грн на користь кожного з позивачів, який відповідає принципам розумності та справедливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та враховуючи, що позивачі звільнені від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 000 грн. Решту витрат необхідно компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1193 ЦК України, ст.4, 13, 76, 81, 141,263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн, завдану смертю чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн, завдану смертю батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн, завдану смертю батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Частину судового збору, пропорційну вимогам, в яких було відмовлено, в розмірі 3 000 (три тисячі) грн, віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Позивач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місце знаходження: вул.Єжи Гедройця,5, м.Київ, 03680, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815.
Повний текст рішення суду складено 24.10.2024.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва