Справа № 383/1313/24
Номер провадження 2-а/383/26/24
25 жовтня 2024 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Бондаренка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом у якому просить: поновити йому строк звернення до суду з адміністративним позовом, так як він був пропущений з поважних причин; визнати протиправною та скасувати постанову №222 від 03.09.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позов мотивовано тим, що оскаржувана постанова є надумана, необґрунтована, винесена з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що нібито він, після звільнення зі служби в ДСНС, не став на військовий облік як військовозобов'язаний у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (до 30.03.2021 року військовому комісаріаті), що передбачено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ зі змінами згідно Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 року та Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року зі змінами згідно Постанови КМУ №563 від 16.05.2024 року, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також не перебував на військовому обліку. Однак, в ДСНС ніколи не працював і не міг звідти звільнитися.
Зазначає, що 23.04.1991 року призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 був визнаний придатним до строкової служби та призваний на дійсну військову службу і направлений в частину для проходження строкової військової служби, яку проходив з 23.04.1991 року по 05.11.1992 року.
05.11.1992 року, відповідно до розпорядження №6/4284 від 12.10.1992 року його було звільнено з військової служби у запас та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік.
10.11.1992 року, виконуючи свій обов'язок, особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 (з ІНФОРМАЦІЯ_5 ) для постановки на військовий облік. Того ж дня, його було прийнято на військовий облік як військовозобов'язаного, про що свідчить штамп у його військовому квитку серії НОМЕР_1 виданому 23.04.1991 року ІНФОРМАЦІЯ_6 . З того періоду і по теперішній час з військового обліку жодного разу не знімався.
29.08.2024 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних та оформлення відстрочки від мобілізації, але з невідомих для нього причин, даним ІНФОРМАЦІЯ_7 його знову взято на облік, про що свідчить штамп у військовому квитку.
Звертає увагу на те, що після взяття його на військовий облік 10.11.1992 року і до теперішнього часу, з військового обліку не знімався та із відповідними заявами щодо взяття чи зняття його з військового обліку нікуди не звертався.
Посилаючись на вказані обставини вважає, що в його діях відсутні будь-які порушення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як про це вказано в постанові.
Копію протоколу не отримував, можливостей заперечити та надати пояснення в порушення ст.268 КУпАП йому також надано не було. Безпосередньо на розгляд справи його ніхто не викликав, будь-яких повідомлень з цього приводу йому не надходило, хоча його особисті дані вже були оновлені у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Матеріали справи розглянуто без участі особи, внаслідок чого був позбавлений можливості викласти свої заперечення та докази. Про наявність оскаржуваної постанови дізнався лише 07.10.2024 року, отримавши її від спеціаліста ІНФОРМАЦІЯ_8 . З цих підстав просив позов задовольнити.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16.10.2024 року визнано причину пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом. Відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_9 . Запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (а.с.23-26).
Станом на 25.10.2024 року відзив на позовну заяву не надходив, інших заяв чи повідомлень також надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
03.09.2024 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №222 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., що підтверджується копією постанови (а.с.21). Копію постанови ОСОБА_1 отримав 07.10.2024 року, про що свідчить його підпис в постанові та не заперечується позивачем в позовній заяві.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 після звільнення зі служби в ДСНС, не став на військовий облік як військовозобов'язаний у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (до 30.03.2021 року військовому комісаріаті), що передбачено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ зі змінами згідно Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 року та Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року зі змінами згідно Постанови КМУ №563 від 16.05.2024 року, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Також зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 на військовому обліку не перебував.
Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 23.04.1991 року ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається, що ОСОБА_1 10.11.1992 року прийнятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_10 та 29.08.2024 року був взятий на військовий облік військовозобов'язаних третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_11 . З військового обліку не знімався та відповідні відмітки про зняття ОСОБА_1 з військового обліку у військовому квитку відсутні (а.с.11-15).
Відповідно до частини 1 статті 210 КУпАП (в редакції Закону №3696-ІХ від 09.05.2024 року) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210 КУпАП).
Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан, строк дії якого, відповідно до указу Президента України №469/2024 від 23.07.2024 року, продовжений з 12.08.2024 року строком на 90 діб.
Крім того, в державі указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року оголошено загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно ч.8 ст.2 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Згідно з частиною 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положеннями ч.1 ст.37 Закону №2232-XII (в редакції станом на 10.11.1992 року - дата взяття на військовий облік) для оформлення взяття на військовий облік усі військовослужбовці та особи, які служили за призовом і звільнені в запас, після повернення до місця проживання зобов'язані у триденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів.
За змістом оскаржуваної постанови позивач порушив правила військового обліку, передбачені абз.11 п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-XII, а саме після звільнення зі служби в ДСНС не став на вій соковий облік як військовозобов'язаний у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а також не перебував на військовому обліку.
За правилом абзацу 11 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
Натомість взяттю на військовий облік військовозобов'язаних осіб, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників, передбачено абзацом 9 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Позивач за змістом позовної заяви стверджує, що після взяття його на військовий облік 10.11.1992 року і до теперішнього часу, з військового обліку не знімався, в ДСНС ніколи не працював і не міг звідти звільнитися, про що свідчать також записи військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 23.04.1991 року (а.с.11-15) та трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , заповненої 15.03.1993 року (а.с.16-20).
Відповідач взагалі не надав суду доказів і навіть змістовних пояснень на спростування доводів позивача щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваної постанови. Зокрема, не надані матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскарженої постанови та не вжито жодних заходів щодо спростування доводів позивача, а також не надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, а саме звільнення позивача зі служби в ДСНС.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в силу ч.2 ст.77 КАС України саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень.
Натомість відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
На думку суду ця обставина ставить під сумнів твердження відповідача про вчинення правопорушення позивачем.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема своєчасне вручення протоколу та повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, роз'яснення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручення копії постанови. Крім того, суд враховує доводи позивача про його ознайомлення із змістом постанови про адміністративне правопорушення лише 07.10.2024 року, вказані твердження відповідачем також не спростовані.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача та не було дотримано процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Позовна вимога про визнання оскаржуваної постанови протиправною задоволенню не підлягає, оскільки не відноситься до переліку судових рішень, які суд може приймати за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ч.3 ст.286 КАС України, та охоплюється вимогою про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що за результатом судового розгляду суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення, тому відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 відокремленим підрозділом якого є ІНФОРМАЦІЯ_12 (суб'єкт владних повноважень без статусу юридичної особи), який є юридичною особою та суб'єктом владних повноважень, посадовою особою якого є відповідач.
Керуючись ст.ст. 7-9, 245-246, 210, 251, 252, 268 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №222 від 03.09.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
В задоволенні іншої частини вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , адреса місця роботи: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_12 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Другий відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 місцезнаходження: АДРЕСА_4 , п.і.25006.
Суддя В.В. Бондаренко