ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 жовтня 2024 року Справа № 906/1681/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Черначук А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15 липня 2024 року, повний текст судового рішення складено 19 липня 2024 року по справі №906/1681/23 (суддя Кравець С.Г.)
час та місце ухвалення рішення: 15 липня 2024 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, повний текст рішення складено 19 липня 2024 року
за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про стягнення 9 700 971 грн 15 коп.
за участю представників сторін:
від Позивача - Шатарська Т.Н.;
від Відповідача - Приведьон В.М..
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (надалі - Відповідач) про стягнення 89 648 769 грн 91 коп. основного боргу, 8104757 грн 50 коп. пені, 785 950 грн 30 коп. 3% річних, 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором №0528-03041 від 23 травня 2019 року про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (надалі - Договір; том 1, а.с. 85-91). За порушення строків оплати послуг Позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2024 року прийнято до розгляду заяву Позивача від 16 січня 2024 року про збільшення позовних вимог та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням поданих змін, а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості у розмірі 99 448 769 грн 91 коп. основного боргу, 8 104 757 грн 50 коп. пені, 785 950 грн 30 коп. річних, 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат.
Також місцевим господарським судом закрито провадження у справі №906/1681/23 в частині вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 99 448 769 грн 91 коп. основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15 липня 2024 року в справі №906/1681/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 785 950 грн 30 коп. 3% річних, 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 154 грн 56 коп.. В іншій частині позову судом першої інстанції відмовити.
Відповідне судове рішення ґрунтується на тому, що після відкриття провадження у справі, Відповідач сплатив заборгованість у сумі 99 448 769 грн 91 коп., що підтверджується платіжними інструкціями (том 2, а.с.156-162) та що стало підставою для закриття судом провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, тому розгляд позовних вимог здійснювався в межах позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 8 104 757 грн 50 коп. пені, 785 950 грн 30 коп. 3% річних, 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що враховуючи висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в справі №911/1359/22 щодо застосування підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26 квітня 2022 року № 413), відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача пені, а тому у стягненні пені у розмірі 8 104 757 грн 50 коп. судом відмовлено.
Місцевий господарський суд перевіривши правильність нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що заявлені до стягнення Позивачем суми 785 950 грн 30 коп. 3% річних та 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат не виходять за межі сум, обрахованих судом, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 785 950 грн 30 коп. 3% річних та 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат судом визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про зменшення розміру річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що Договором передбачено, що одна сторона повинна невідкладно повідомити іншу сторону про неможливість виконання Договору через дію форс-мажорних обставин. При цьому суд першої інстанції констатував, що лист Відповідача від 10 листопада 2023 року №05/27602, адресований Позивачу про настання форс-мажорних обставин направлений майже за межами спірного періоду (липень-листопад 2023 року), а саме 13 листопада 2023 року. Суд зазначив, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. Суд врахував, що правовідносини у справі № 902/417/18 та № 906/1681/23 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, зокрема у правовідносинах в справі №902/417/18 сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% та 96% річних, в той час як у справі № 906/1681/23 відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання визначена в розмірі процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3% річних.
Не погоджуючи з рішенням суду, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1681/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 785 950 грн 30 коп. 3% річних та 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення річних та інфляційних втрат. Вказує, що якщо суд прийде до висновку про стягнення річних та інфляційних втрат, то слід їх зменшити до 1 гривні.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Скаржник зазначає, що протягом 2023 року тарифи на послуги Позивача щоквартально збільшувалися, а тарифи на послуги Відповідача встановлені на період з 1 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року є незмінними. Вказане, на переконання апелянта, призвело до того, що Відповідач несе більші витрати на послуги Позивача ніж спроможний оплатити. Констатує, що у 2023 році НКРЕКП здійснено перевірку Відповідача щодо дотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії за період 2021-2022 роки та що 18 липня 2023 року №1332 прийнято постанову НКРЕКП "Про накладення штрафу на АТ "Житомиробленерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання". Зазначає, що на момент укладення договорів з Позивачем, Відповідач не міг передбачити такої надзвичайної ситуації як введення в Україні воєнного стану. Договором передбачено обставини, за наявності яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань. Звертає увагу суду, що виконання цього розділу Договору, Відповідач надіслав Позивачу лист від 10 листопада 2023 року № 05/27602 про настання форс-мажорних обставин, що підтверджується висновком Рівненської торгово-промислової палати від 6 листопада 2023 року №56.01/584.
Скаржник також зазначив, що Відповідачем за 2022 рік недоотримало дохід від здійснення ліцензійної діяльності з розподілу електричної діяльності, надання послуг з приєднання та внаслідок агресії російської федерації проти України понесено витрати.
Апелянт в апеляційній скарзі зауважив, що оскільки настання форс-мажорних обставин для Відповідача підтверджується висновком виданим Рівненською Торгово-промисловою палатою України та про, які невідкладно у встановлений Договором строк було повідомлено у письмовій формі Позивача, то Відповідач в силу розділу 7 Договору, звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, а тому позовні вимоги Позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 15липня 2024 року (том 2, а.с. 21).
Через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що не є форс-мажорною обставиною відсутність у боржника коштів. Висновок Торгово-промислової палати України чи її представництва, на його переконання не є беззаперечним доказом існування форс-мажору, з огляду на що суд повинен оцінювати такий доказ з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Вказує, що Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості виконання ним свого обов'язку по оплаті за надані послуги за спірним договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, доказів про наявність причинно-наслідкового зв'язку між дією форс-мажорних обставин та порушенням зобов'язання за Договором, відповідно до розділу 7 договору. Лист Відповідача від 10 листопада 2023 року про наявність форс-мажорних обставин надісланий Позивачу поза межами періоду наявної заборгованості, за яким Позивач звернувся з позовом про стягнення, а також про те, що нарахування 3% річних та інфляційних, згідно статті 625 Цивільного кодексу України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Зазначив, що ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Наявність форс-мажору не звільняє Відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок від інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами (том 2, а.с. 23-26).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2024 року в справі №906/1681/23 проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 23 жовтня 2024 року об 15:00 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2024 року в справі №906/1681/23 заяву представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №906/1681/23 задоволено.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2024 року заяву представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1681/23 задоволено.
В судовому засіданні від 23 жовтня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача просив рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1681/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 785 950 грн 30 коп. 3% річних та 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення річних та інфляційних втрат, вказавши при цьому, що якщо суд прийде до висновку про стягнення річних та інфляційних втрат, то зменшити їх до 1 гривні. Представник Відповідача вказав, що на момент укладення договорів з Позивачем, Відповідач не міг передбачити такої надзвичайної ситуації як введення в Україні воєнного стану. Констатував, що Договором передбачено обставини, за наявності яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань, а також те, що на виконання цього розділу Договору, Відповідач надіслав Позивачу лист від 10 листопада 2023 року № 05/27602 про настання форс-мажорних обставин, що підтверджується висновком Рівненської торгово-промислової палати від 6 листопада 2023 року №56.01/584. Представник зауважив, що оскільки настання форс-мажорних обставин для Відповідача підтверджується висновком виданим Рівненською Торгово-промисловою палатою України та про, які невідкладно у встановлений Договором строк було повідомлено у письмовій формі Позивача, то Відповідач в силу розділу 7 Договору, звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, а тому позовні вимоги Позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Зазначив, що якщо суд прийде до висновку про стягнення річних та інфляційних втрат, то просив зменшити їх до 1 гривні.
В судовому засіданні від 23 жовтня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник вказав, що Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості виконання ним свого обов'язку по оплаті за надані послуги за спірним Договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, доказів про наявність причинно-наслідкового зв'язку між дією форс-мажорних обставин та порушенням зобов'язання за Договором, відповідно до розділу 7 Договору. Вказав, що лист Відповідача від 10 листопада 2023 року про наявність форс-мажорних обставин надісланий Позивачу поза межами періоду наявної заборгованості, за яким Позивач звернувся з позовом про стягнення та що нарахування 3% річних та інфляційних, згідно статті 625 Цивільного кодексу України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Відповідача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного.
Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, 23 травня 2019 року між Позивачем (оператор системи передач, ОСП) та Відповідачем (користувач) укладено Договір (том 1, а.с. 85-91).
Позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16 січня 2024 року, охоплює правовідносини сторін у період липень - грудень 2023 року, які регулюються положеннями Договору у редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року (том 1, а.с. 192-198 на звороті).
За умовами пункту 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 5 січня 2023 року), цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії Сторін в Умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим Договором Позивач зобов'язався надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки.
Відповідно до пункту 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), передбачено, що ціна Договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється Позивачем на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Згідно з пунктом 2.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
За умовами пункту 2.4 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
В силу дії пункту 2.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), сторонами обумовлено, що розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.
Пунктом 2.6 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року) визначено, що плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Відповідачем повідомлень, в тому числі щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий період. У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця Відповідач передає Позивачу, виконавцю повідомлення про зміну обсягів послуги. Позивач, виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.
Як визначено пунктом 2.9 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), за відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату штрафних санкцій за наявності згоди Відповідача.
У відповідності пункту 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), планові обсяги послуги Відповідач зобов'язався подавати Позивачу до десятої доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Позивач протягом трьох днів їх погоджує і повертає Відповідачу, у разі не погодження Рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі.
Відповідно до пункту 10.7 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Пунктом 12.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року) визначено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2023 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його Дії або перегляд його умов.
З доказів, долучених до матеріалів справи слідує, що Відповідач надсилав Позивачу повідомлення щодо планових обсягів послуг диспетчерського (оперативно-технічного) управління за липень 2023 - грудень 2023 року (том 1, а.с. 37-39).
Згідно з матеріалами справи, Позивач протягом липня - грудня 2023 року надавав Відповідачу послуги, що підтверджується підписаними такими актами надання послуги: від 31 липня 2023 року, від 18 серпня 2023 року, від 31 серпня 2023 року, від 30 вересня 2023 року, від 20 жовтня 2023 року, від 31 жовтня 2023 року, від 30 листопада 2023 року, від 31 грудня 2023 року, а також актами коригування: від 18 серпня 2023 року та від 17 листопада 2023 року, від 27 грудня 2023 року (том 1, а.с. 27-36, 44-45, том 2 а.с. 45).
Позивач зважаючи на вищевстановлені обставини, звернувся до суду з позовом з метою захисту порушеного, на його думку права, до Відповідача про стягнення заборгованості за послуги диспетчерського (оперативно-технічного) управління, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16 січня 2024 року в розмірі 99 448 769 грн 91 коп.. Крім того, за порушення строків оплати Позивач здійснив нарахування 8 104 757 грн 50 коп. пені, 785 950 грн 30 коп. 3% річних, 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат, відповідно до умов Договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частиною 2 статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статтею 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Електрична енергія - це енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Пунктом 40 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що користувачі системи передачі/розподілу (далі користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Пунктом 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" обумовлено, що оператор систем передачі (далі ОСП) - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Пунктом 60 частини 1 статті 1 Закону "Про ринок електричної енергії" визначено, що передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.
Постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом. Регулятор має право, серед іншого, видавати обов'язкові для виконання учасниками ринку рішення.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.
Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" ОСП надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим законом та Кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг.
Частиною 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається Кодексом системи передачі.
За пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу XI Кодексу системи передачі послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються ОСП на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, установлених законодавством та цим кодексом. Послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим кодексом. Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та 6 до цього Кодексу відповідно.
З поданої Позивачем апеляційної скарги, вбачається що всі її заперечення зводяться до скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, або щодо зменшення даних сум до 1 гривні (тобто апеляційна скарга стосується саме рішення в частині стягнення річних та інфляційних).
В той же час, судом першої інстанції дослідивши всі обставини справи відмовлено в стягненні пені, однак, скаржник не оскаржує судове рішення в цій частині.
Частиною 1 статті 25 ГПК України, передбачено, що апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).
Колегія суддів констатує, що статтею 269 ГПК України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 ГПК України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження та відповідно апеляційного розгляду у даній справі є рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 785 950 грн 30 коп. 3% річних та 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат.
Дослідивши докази, долучені Позивачем та Відповідачем до матеріалів справи, в підтвердження позовних вимог щодо стягнення річних та інфляційних, в розрізі заперечень Відповідача щодо ніби-то існування форс-мажорних обставин, котрі як вказує скаржник, підтверджуються висновком Рівненської торгово-промислової палати, то колегія суддів зауважує таке.
Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача 785950 грн 30 коп. 3% річних, 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат (розрахунок том 1, а.с. 3-13).
Договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено такі види обсягу послуги: плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.
Пунктом 2.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року) сторонами погоджено, що розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.
Як визначено пунктом 2.6 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року) плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Відповідачем повідомлень, в тому числі щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий період. У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця Відповідач передає Позивачу, виконавцю повідомлення про зміну обсягів послуги. Позивач, виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.
Відповідно до пункту 2.7 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), Відповідач здійснює розрахунок з Позивачем за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Відповідачем до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно). Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги у відповідному розрахунковому періоді Виконавець направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Згідно з пунктом 2.8 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), Відповідач здійснює підписання актів надання Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів з дня їх отримання Відповідачем та повертає Виконавцю.
За вказаного, плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця та оплачується до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). У разі, якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
При розрахунку за послуги з передачі електричної енергії Відповідач та Позивач зобов'язався використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у Відповідача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Відповідач зобов'язався здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2022 року в справі №912/1941/21.
Отже, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання, і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статтей 611, 625 Цивільного кодексу України.
При цьому зобов'язання з оплати планового обсягу послуги та зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги не можуть існувати одночасно за один і той же розрахунковий період.
Це означає, що: існування зобов'язання з оплати планового обсягу послуги виключає можливість існування зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги за один і той самий розрахунковий період; існування зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги виключає можливість існування зобов'язання з оплати планового обсягу за один і той самий розрахунковий період.
За вказаного, судова колегія виснує, що зобов'язання з оплати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, виникає як зобов'язання з передоплати в строки, визначені Договором, а припиняється в момент, коли згідно з умовами Договору має виникнути зобов'язання з оплати вартості фактичного обсягу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (тобто 15 числа наступного місяця за розрахунковим).
Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У разі невиконання зобов'язання зі сплати фактичного обсягу послуги, користувач є таким, що прострочив, з наступного дня за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
Згідно з розрахунком, Позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних на попередню оплату планових послуг за кожен розрахунковий місяць з урахуванням термінів, передбачених пунктом 2.5 Договору, до дати оплати акта приймання-передачі фактичного обсягу послуги за цей розрахунковий місяць, яка встановлена пунктом 2.7 Договору.
При цьому, судова колегія зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року в справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року в справі №902/417/18, від 22 вересня 2020 року в справі №918/631/19, від 19 липня 2023 року в справі №910/16820/21.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі №686/21962/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі №161/12771/15-ц, від 19 червня 2019 року в справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року в справі №711/4010/13, від 23 червня 2020 року в справі №536/1841/15-ц, від 7 липня 2020 року в справі №712/8916/17, від 22 вересня 2020 року в справі №918/631/19, від 9 листопада 2021 року в справі №320/5115/17, від 19 липня 2023 року в справі №910/16820/21.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Аналогічні правові висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року в справі №686/21962/15-ц, від 9 листопада 2023 року в справі №420/2411/19.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Аналогічний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року в справі № 910/4590/19.
З поданого Позивачем розрахунку вбачається, що Позивачем нараховано 785 950 грн 30 коп. 3% річних та 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат, а саме:
1) за порушення зобов'язань зі сплати попередньої плати за плановий обсяг послуги за липень 2023 року до дати, яка передує дню отримання акта за фактичний обсяг послуги, наданої у липні 2023 року, Позивачем здійснено нарахування 3% річних за періоди:
· з 11 липня 2023 року по 9 серпня 2023 року на суму 6 777 416 грн 52 коп.;
· з 21 липня 2023 року по 9 серпня 2023 року на суму 6 777 416 грн 52 коп.;
· з 1 серпня 2023 року по 9 серпня 2023 року на суму 5 809 214 грн 16 коп.;
2) за порушення зобов'язань зі сплати остаточної плати за фактичний обсяг послуг, наданої у липні 2023 року, Позивачем здійснено наступні нарахування 3% річних:
· за період з 16 серпня 2023 року по 22 листопада 2023 року на суму 21 603 744 грн 26 коп.;
· за період з 23 листопада 2023 року по 23 листопада 2023 року на суму 21 602 170 грн 40 коп.;
· за період з 24 листопада 2023 року по 26 листопада 2023 року на суму 15 602 170 грн 40 коп.;
· за період з 27 листопада 2023 року по 4 грудня 2023 року на суму 4 743 859 грн 42 коп.;
· за період з 5 грудня 2023 року по 5 грудня 2023 року на суму 4 543 859 грн 42 коп.;
· за період з 6 грудня 2023 року по 6 грудня 2023 року на суму 4 343 859 грн 42 коп.;
· за період з 7 грудня 2023 року по 12 грудня 2023 року на суму 4 143 859 грн 42 коп.;
· за період з 13 грудня 2023 року по 14 грудня 2023 року на суму 3 943 859 грн 42 коп.;
· за період з 15 грудня 2023 року по 17 грудня 2023 року на суму 1 943 859 грн 42 коп..
Також Позивачем нараховано інфляційні втрати за період з вересня 2023 року по жовтень 2023 року на суму 21 603 744 грн 26 коп. та за листопад 2023 року на суму 4 743 859 грн 42 коп..
3) за порушення зобов'язань зі сплати попередньої плати за плановий обсяг послуги за серпень 2023 року до дати, яка передує дню отримання акта за фактичний обсяг послуги, наданої у серпні 2023 року, Позивачем здійснено нарахування 3% річних за періоди:
· з 11 серпня 2023 року по 8 вересня 2023 року на суму 6 986 075 грн 88 коп.;
· з 21 серпня 2023 року по 8 вересня 2023 року на суму 6 986 075 грн 88 коп.;
· з 1 вересня 2023 року по 8 вересня 2023 року на суму 5 988 065 грн 04 коп.;
4) за порушення зобов'язань зі сплати остаточної плати за фактичний обсяг послуг, наданої у серпні 2023 року, Позивачем здійснено наступні нарахування 3% річних:
· за період з 16 вересня 2023 року по 17 листопада 2023 року на суму 21 602 170 грн 40 коп.;
· за період з 18 листопада 2023 року по 18 грудня 2023 року на суму 21 546 029 грн 82 коп.;
· за період з 19 грудня 2023 року по 20 грудня 2023 року на суму 16 546 029 грн 82 коп..
Також Позивач нарахував інфляційні втрати за жовтень 2023 року на суму 21 602 170 грн 40 коп. та за листопад 2023 року на суму 21 546 029 грн 82 коп..
5) за порушення зобов'язань зі сплати попередньої плати за плановий обсяг послуги за вересень 2023 року до дати, яка передує дню отримання акта за фактичний обсяг послуги, наданої у вересні 2023 року, Позивачем здійснено нарахування 3% річних за періоди:
· з 11 вересня 2023 року по 15 вересня 2023 року на суму 7 299 064 грн 92 коп.;
· з 16 вересня 2023 року по 9 жовтня 2023 року на суму 7 299 064 грн 92 коп.;
· з 21 вересня 2023 року по 9 жовтня 2023 року на суму 7 299 064 грн 92 коп.;
· з 1 жовтня 2023 року по 9 жовтня 2023 року на суму 256 341 грн 36 коп..
6) за порушення зобов'язань зі сплати остаточної плати за фактичний обсяг послуг, наданої у вересні 2023 року, Позивачем здійснено наступні нарахування 3% річних:
· за період з 16 вересня 2023 року по 20 грудня 2023 року на суму 20 985 588 грн 04 коп..
Також Позивач нарахував інфляційні втрати за листопад 2023 року на суму 20 985 588 грн 04 коп..
7) за порушення зобов'язань зі сплати попередньої плати за плановий обсяг послуги за жовтень 2023 року до дати, яка передує дню отримання акта за фактичний обсяг послуги, наданої у жовтні 2023 року, Позивачем здійснено нарахування 3% річних за періоди:
· з 11 жовтня 2023 року по 7 листопада 2023 року на суму 7 463 584 грн 80 коп.;
· з 21 жовтня 2023 року по 7 листопада 2023 року на суму 7 463 584 грн 80 коп.;
· з 1 листопада 2023 року по 7 листопада 2023 року на суму 6 397 358 грн 40 коп.
8) за порушення зобов'язань зі сплати остаточної плати за фактичний обсяг послуг, наданої у жовтні 2023 року, Позивачем здійснено наступні нарахування 3% річних:
· за період з 16 жовтня 2023 року по 20 грудня 2023 року на суму 24 048 082 грн 34 коп..
Також Позивач нарахував інфляційні втрати за період - листопад 2023 року на суму 24 048 082 грн 34 коп..
9) за порушення зобов'язань зі сплати попередньої плати за плановий обсяг послуги за листопад 2023 року до дати, яка передує дню отримання акта за фактичний обсяг послуги, наданої у листопаді 2023 року, Позивачем здійснено нарахування 3% річних за періоди:
· з 11 листопада 2023 року по 7 грудня 2023 року на суму 8 185 867 грн 20 коп.;
· з 21 листопада 2023 року по 7 грудня 2023 року на суму 8 185 867 грн 20 коп.;
· з 1 грудня 2023 року по 7 грудня 2023 року на суму 7 016 457 грн 60 коп.
10) за порушення зобов'язань зі сплати остаточної плати за фактичний обсяг послуг, наданої у листопаді 2023 року, Позивачем здійснено наступні нарахування 3% річних за період з 16 грудня 2023 року по 20 грудня 2023 року на суму 27 252 257 грн 93 коп..
Перевіривши правильність нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат, колегія суду виснує, що заявлені до стягнення Позивачем суми 785 950 грн 30 коп. 3% річних та 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими, арифметично вірними, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, Відповідач в апеляційній скарзі зазначав про звільнення його від відповідальності у вигляді сплати, нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за порушення зобов'язань за Договором покликаючись на те, що основне фінансування - суб'єктів природних монополій залежить безпосередньо від затвердженого НКРЕКП розміру відповідного тарифу на послуги. Протягом 2023 року тарифи на послуги Позивача щоквартально збільшувалися, а тарифи на послуги Відповідача встановлені на період з 1 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року є незмінними. Вказане, на переконання Відповідача, призвело до того, що Відповідач несе більші витрати на послуги Позивача, ніж спроможний оплатити.
Окрім того, Відповідач просив зменшити річні та інфляційні втрати до 1 грн (у разі відхилення вищезазначених заперечень), покликаючись на те. що Договором передбачено обставини, за наявності яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань. Вказав, що на виконання цього розділу Договору, Відповідач надіслав Позивачу лист від 10 листопада 2023 року № 05/27602 про настання форс-мажорних обставин. Настання форс-мажорних обставин для Відповідача підтверджується висновком Рівненської торгово-промислової палати від 6 листопада 2023 року №56.01/584.
Розглянувши вищеописані доводи Відповідача щодо звільнення його від нарахованих сум річних та інфляційних втрат або ж їх зменшення до 1 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Як передбачено розділом 7 Договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2023 року), сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо вони є наслідком непереборної сили (пожежі, повені, землетрусу, стихійного лиха, воєнних дій та інших обставин непереборної сили), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього Договору. Якщо форс-мажор продовжується більше шести місяців, то кожна зі Сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим Договором, і в цьому випадку цей Договір вважається припиненим у випадку досягнення Сторонами згоди про правові наслідки по всіх умовах цього Договору. Сторона, яка не може виконати зобов'язання за цим Договором, повинна письмово не пізніше 5 днів з дня настання форс-мажорних обставин повідомити про це іншу Сторону. Наявність форс-мажору має бути підтверджена документами уповноваженого органу України. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення форс-мажору позбавляє Сторону права на них посилатися.
З матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2023 року Відповідач направив Позивачу лист від 10 листопада 2023 року №05/27602 такого змісту: «Відповідач у відповідності до розділу 9 Договору та на підставі Висновку Рівненської Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) від 6 листопада 2023 року №56.01/584 повідомляє Вас про неможливість з 1 квітня 2023 року в повному обсязі виконувати зобов'язання по Договору» (том 2, а.с. 98) .
У матеріалах справи міститься копія висновку Рівненської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 6 листопада 2023 року №56.01/584 за зверненням Відповідача із заявою від 27 жовтня 2023 року №08/25892 (том 2, а.с. 85-89) про підтвердження факту настання про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в період з 1 квітня 2023 року, які тривають, зокрема, за Договором, укладеним між Позивачем та Відповідачем. Вказаний висновок здійснено на підставі моніторингу постанов НКРЕКП, якими затверджено розмір тарифів на послуги Позивача з передачі електричної енергії, та постанов НКРЕКП, якими затверджено розмір тарифів для Відповідача на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів та операторів установок зберігання енергії для І та ІІ класу напруги. Згідно з даним висновком, понесені Відповідачем протягом 2022 року значні витрати, підняття НКРЕКП тарифів у 2023 році лише на послуги Позивача призвело до неспроможності Відповідача належним чином виконувати зобов'язання, зокрема, за Договором та що вказані обставини призвели до нарощування Відповідачем боргів перед Позивачем.
Згідно з частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Натомість настання обставин непереборної сили відповідно до закону звільняє від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання, а не від його виконання в цілому.
Колегія суддів зауважує, що посилання Відповідача на форс-мажорні обставини, які виникли через збройну агресію росії в Україні, не мають заздалегідь встановлений характер і при їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України серед іншого, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
У частинах 1, 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Отже, форс-мажорність обставин визначається індивідуально через обґрунтування причинно-наслідкового зв'язку між обставинами і неможливістю вчасного виконання зобов'язань, і підтверджується висновком ТПП, який буде засвідчувати форс-мажорні обставини для зобов'язань по конкретному договору.
При цьому, апеляційним господарським судом враховується, що Договором передбачено, що одна сторона повинна невідкладно повідомити іншу сторону про неможливість виконання Договору через дію форс-мажорних обставин. Однак лист Відповідача від 10 листопада 2023 року №05/27602, адресований Позивачу, про настання форс-мажорних обставин направлений майже за межами спірного періоду (липень-листопад 2023 року), а саме 13 листопада 2023 року.
Водночас судова колегія звертає увагу на те, що запровадження воєнного стану в Україні стосуються як Позивача так і Відповідача як суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність в Україні.
В той же час, у висновку Рівненської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 6 листопада 2023 року №56.01/584 зазначено про різницю тарифів на послуги Позивача та Відповідача, що ніби-то спричинило дефіцит коштів у Відповідача.
Водночас, відповідно не вважається випадком, який дає підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, відсутність у боржника грошових коштів з будь-якої причини.
Платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання плати від боржника за користування утриманими грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи усе описане вище, суд апеляційної інстанції виснує про відсутність обгрунтованих підстав для задоволення клопотання Відповідача про звільнення від відповідальності у вигляді сплати нарахованих Позивачем 3% річних та інфляційних за порушення зобов'язань за Договором.
В той же час, що ж до доводів апелянта про зменшення нарахованих Позивачем 3% річних та інфляційних за порушення зобов'язань за Договором, то колегія суду зауважує, що в справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. При цьому, будь якого нормативно-правового документа чи правового висновку Великої Палати Верховного Суду який би надавав право суду зменшувати інфляційні втрати в юридичній природі не існує та Відповідачем не наведено його в апеляційній скарзі.
В той же час, колегія суддів дослідивши постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, на позицію котрої в оскаржуваному рішенні покликається місцевий господарський суд, зазначає, що у постанові від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Слід зазначити, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору поставки було встановлено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Зменшуючи розмір річних Велика Палата Верховного Суду в даній постанові не робила розмір річних меншим від розміру, встановленого статтею 625 Цивільного кодексу України та чітко вказала про право такого зменшення (за наявних умов) визначаючи таку можливість у випадку, коли розмір річних визначений сторонами є більшим від розміру річних, визначених Законом (3% річних). В даній же справі Позивачем нараховано річні саме в розмірі визначеному Законом - 3%.
Відтак колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що у правовідносинах в справі №902/417/18 сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% та 96% річних, в той час як у справі № 906/1681/23 відповідальність за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання визначена в розмірі процентної ставки, передбаченої в межах частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3% річних (тобто ставка річних визначені в межах та спосіб установлений частиною 3 статті статі 625 Цивільного кодексу України не виходячи при цьому за межу вище аніж 3 % річних).
Крім того колегія суддів зауважує, що у справі № 902/471/18 заявлений розмір відсотків річних становив 89,25% від суми основного боргу, а у справі №906/1681/23 розмір заявлених до стягнення 3% річних становив 0,88% від суми заборгованості яка була заявлена у позові.
Дане вказує про нерелевантність вказаних правових висновків (визначених апелянтом) та неможливість їх застосувати в даній справі.
Крім того колегія суддів зазначає, що аналіз статті 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (окрім випадку, описаного у постанові Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року №902/417/18).
Відповідно, колегія суддів констатує, що право на зменшення процентів річних кореспондується із принципів розумності, справедливості та пропорційності та явності відповідних умов, тобто коли розмір річних значно перевищує розмір інших штрафних санкції та суму боргу (водночас в даному випадку мова не йде саме про стягнення 3% річних, розмір який і визначений диспозицією статті 625 Цивільного кодексу України). поєднаному з фактом застосування Позивачем таких нарахувань у розмірі більшому ніж визначено Законом.
Зважаючи на все встановлене вище в даній постанові, зокрема, враховуючи нарахування саме трьох відсотків річних в межах норми встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України на рівні ставки 3%, а також факт відсутності правових підстав зменшення розміру інфляційних втрат (суд при цьому констатує, що й інфляційні нараховані Позивачем відповідно до Закону) колегія суддів виснує про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про зменшення річних та інфляційних втрат.
Враховуючи викладене, вимоги Позивача про стягнення 785 950 грн 30 коп. 3% річних та 810 263 грн 35 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно апеляційний господарський суд задовільняє позов у оспореній частині.
Дане рішення й було прийняте і місцевим господарським судом в цій частині.
Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору, та не спростовують законність оспорюваного рішення.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на Відповідача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15 липня 2024 року по справі №906/1681/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 15 липня 2024 року по справі №906/1681/23 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку, визначеному статтею 287 Господарського процесального кодексу України.
5. Справу № 906/1681/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.