24 жовтня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 707/1995/24
Провадження № 22-ц/821/1676/24
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Фетісової Т.Л., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
представник відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)
розглянувши упорядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2024 року (постановлену в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області під головуванням судді Суходольського О.М.) про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-
16 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
29 липня 2024 року ОСОБА_2 подав заяву про зупинення провадження у справі №707/1995/24 на підставі ст. 251 ЦПК України, у зв'язку з проходженням ним військової служби.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що він перебуває на військовій службі у лавах ЗСУ у військовій частині НОМЕР_1 з 27.02.2022 року по теперішній час, про що додав до заяви відповідні документи.
Посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, просив зупинити розгляд вказаної цивільної справи до припинення перебування відповідача у складі ЗСУ.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2024 року зупинено провадження у цивільній справі №707/1995/24 до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України визначено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичних операцій.
Оскільки на підставі поданих доказів судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, то наявні обумовлені в законодавстві підстави для зупинення розгляду справи.
В апеляційній скарзі, поданій 23 вересня 2024 року, ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу суду такою, що постановлена при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та при порушенні норм процесуального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2024 року , а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції не враховану ту обставину, що надані представником відповідача докази не дають підстав стверджувати про факт перебування ОСОБА_2 на військовій службі в підрозділі, що переведений на військовий стан або залучений до проведення антитерористичної операції.
Також скаржниця стверджує, що відповідач ОСОБА_2 фактично перебуває у м. Черкаси та отримує всю кореспонденцію особисто на відділенні поштового зв'язку, тобто має можливість вільно пересуватися містом, за межами частини, в якій проходить службу.
Крім того, відповідач має представника у справі за довіреністю - ОСОБА_3 , яка має право представляти інтереси відповідача в даній справі.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції .
10 жовтня 2024 року до Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а ухвала суду підлягає залишенню без змін, оскільки цивільним процесуальним законом передбачено випадки зупинення провадження у справі, і ці випадки, визначені як обов'язкові - у ст. 251 ЦПК України.
Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав суду достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту його перебування у складі ЗСУ, оскільки вказані доводи спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, в додатках до клопотання вказано і додано відповідні докази.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у складі ЗСУ та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження, дана норма є імперативною і не містить жодних виключень.
Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 , який діє на час розгляду даної справи.
Згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі №456/2541/19.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 зазначено: «Оскільки позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.
Встановлено, що у липні відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване його перебуванням у складі Збройних Сил України.
На підтвердження проходження військової служби відповідач надав довідку військової частини НОМЕР_1 державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_1 №1820 від 02.07.2024 року, з якої вбачається, що сержант ОСОБА_2 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, дійсно є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) з місцем дислокації АДРЕСА_1 ). На військовій службі з 27.02.2022 року по теперішній час (том 1, а.с. 94).
В матеріалах справи також міститься довідка від 13 липня 2023 року №12/1503, згідно з якою молодший сержант ОСОБА_2 дійсно 13.05.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Новомихайлівка Донецької області (том 2, а.с. 96).
Проте, зважаючи на сталі позиції Верховного Суду з розгляду питання зупинення провадження у справі з підстав перебування особи у складі ЗСУ, вказані документи не підтверджують наявність підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, адже відповідач наразі проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) з місцем дислокації АДРЕСА_1 ). Докази того, що відповідач знаходиться безпосередньо на території бойових дій, а також те, що військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан, в матеріалах справи відсутні.
Інформація про те, що 13.05.2022 року ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Новомихайлівка Донецької області не свідчить про те, що наразі дана особа перебуває у зоні бойових дій та не має об'єктивної можливості брати участь у розгляді даної справи.
Отже, відповідачем не надані докази, які б містили інформацію про його перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції на час розгляду справи судом першої інстанції.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, застосовуючи ч.1 ст. 251 ЦПК України, не вказав, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи на період знаходження відповідача на військовій службі, виходячи із заявлених ОСОБА_2 підстав зупинення провадження, а також враховуючи те, що він особисто та через свого представника здійснює реалізацію наданих йому ЦПК України прав, зокрема, шляхом листування, поданням процесуальних документів до суду, участі в судових засіданнях тощо.
Подана до суду апеляційної інстанції заява з висловленням позиції щодо оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги з додатками, як і клопотання про зупинення провадження у справі з додатками, подане безпосередньо до суду першої інстанції, засвідчують той факт, що відповідач, на час винесення оскаржуваної ухвали має реальну можливість висловити свою позицію щодо спірних правовідносин та надати відповідні докази в її підтвердження.
Також необхідно врахувати категорію справи - стягнення додаткових витрат на дитину. Справи цієї категорії спрямовані насамперед на захист найвищих інтересів дитини, яка в силу малолітнього віку не здатна самостійно подбати про своє забезпечення та повністю залежить від батьків, на яких закон покладає обов'язок дбати про матеріальне забезпечення дитини до досягнення останньою принаймні повноліття.
Апеляційний суд також приймає до уваги, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до безпідставного позбавлення дитини на значний час матеріальної допомоги від батька у визначеному законом розмірі.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Виходячи із встановлених обставин та якнайкращих інтересів дитини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано зупинив провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції при вирішенні процесуального питання щодо зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, допущено неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Питання щодо стягнення судових витрат на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2024 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточноюта оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Т.Л. Фетісова
Л.І. Василенко