Справа № 953/8592/24 Слідчий суддя - ОСОБА_1
1-кс/953/7214/24 Доповідач - ОСОБА_2
Апеляційне провадження № 11-сс/818/1139/24
Категорія: у порядку КПК України
21 жовтня 2024 року Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024220000000772 від 02 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 114-2 КК України,
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2024 року клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 - задоволено, застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на 60 днів у межах строку досудового розслідування до 29 листопада 2024 року включно без визначення розміру застави. Захисник підозрюваною, не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині невизначення розміру застави, постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити розмір застави в межах, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України. Апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України жодним чином не підтверджена. ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні не затримувалася, має постійне місце проживання та роботи, матір 1951 року народження, що свідчить про відсутність намірів переховуватися. Мобільний телефон у підозрюваної вилучений під час обшуку. Підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, останні протиправні дії згідно повідомленої підозри зафіксовано 03.04.2024 та в подальшому не продовжувалися, що спростовує висновки слідчого судді про можливість продовження кримінального правопорушення. Захисник вважає, що визначення застави повністю забезпечить виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваної та її захисника, які підтримали апеляційні вимоги, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Відповідно до частини 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим СВ УСБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024220000000772 від 02.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 114-2 КК України. 30 вересня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 114-2 КК України.
Застосовуючи до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, оцінюючи сукупність обставин, а саме: наданих органом досудового розслідування доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри, достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваною дій, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України та дані, що характеризують особу підозрюваної, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони не забезпечать здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов'язків.
При цьому, слідчий суддя зауважив, що стороною обвинувачення у ході судового розгляду клопотання не доведений ризик знищення, приховання або спотворення будь-яких з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з підстав відсутності у клопотанні жодних обґрунтувань на підтвердження їх існування, зокрема, не зазначено, які саме речі, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення може знищити, спотворити або совати підозрювана. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає, що порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам статей 193-194, 196 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Матеріали, надані слідчим в обґрунтування поданого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 114-2 КК України. Враховуючи зміст повідомленої ОСОБА_7 підозри, тяжкість інкримінованого їй злочину, дані про її особу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді щодо існування ризиків, передбачених 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування була отримана інформація про те, що ОСОБА_7 має паспорт для виїзду за кордон та запланувала втечу з метою уникнення від кримінальної відповідальності. В ході проведення оперативних заходів було отримано інформацію про те, що ОСОБА_7 вже домовилася із знайомими, які перебувають на території Польщі про те, щоб останні надали їй тимчасовий притулок та в подальшому планує виїзд до рф через країни Прибалтики для переховування від правоохоронних органів. Інформацію про те, що планує виїхати до Польщі, повідомила своїм знайомим, зазначивши, що вже зібрала речі та планує виїжджати найближчим часом.
З урахуванням встановленої органом досудового розслідування інформації щодо намірів підозрюваної, змісту повідомленої ОСОБА_7 підозри, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді щодо виду застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням застави, оскільки саме такий запобіжний захід на початковій стадії досудового розслідування в повній мірі відповідає меті його застосування, якою є забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
При цьому, доводи захисника підозрюваної про наявність у неї міцних соціальних зв'язків, в даному випадку не спростовують встановлених слідчим суддею ризиків та не є достатньою гарантією належної процесуальної поведінки підозрюваної у випадку застосування до неї альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у рішенні Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024 частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).
У наведеному Рішенні Конституційний Суд України зауважує, що застосування за частиною шостою статті 176 Кодексу під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що слідчим суддею надавалася оцінка можливості визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, однак з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, з огляду на запровадження правового режиму воєнного стану, достатніх для цього підстав судом першої інстанції не встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В той же час, відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави, з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
З огляду на ступінь суспільної небезпеки інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а також, враховуючи запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, слідчий суддя прийняв законне та обґрунтоване рішення, не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали слідчого судді, оскільки порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не встановлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи захисника не є достатніми для визначення підозрюваній застави.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.
Головуючий :
Судді: