Справа №585/2778/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга
Номер провадження 11-сс/816/477/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - рішення слідчого про закриття кримінального провадження
07 жовтня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 липня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12024200470000437,
Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 липня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_5 щодо скасування постанови слідчого від 31 травня 2024 року про закриття кримінального провадження №12024200470000437, було відмовлено.
Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що досудове слідство у вказаному кримінальному провадженні було проведено повно, а тому, слідчим прийнято обґрунтоване рішення, з урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Не погодившись з таким судовим рішенням, заявник ОСОБА_5 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 липня 2024 року як незаконну, визнати протиправною та скасувати постанову слідчого СВ Роменського ВП ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 31 травня 2024 року у кримінальному провадженні №12024200470000437.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що дана справа була розглянута без її участі, що є грубим порушенням законодавства, при цьому, повідомлення їй про розгляд справи були надіслані невчасно, вона є особа з інвалідністю 1 групи, маю невиліковні хвороби, потребує постійної сторонньої допомоги, а тому участь у справі це нелегке підготовче діяння і їй для цього потрібна була саме завчасна інформація про час та місце розгляду справи, що зроблено не було та і не з'ясував причину її неявки у судове засідання.
Крім того, апелянт посилається на те, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею, ніби встановлена послідовність у показах свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та зазначено, що вони узгоджуються між собою, однак, даний висновок є помилковим, передчасним і таким, що не відповідає дійсності. У тексті ухвали суду тричі згадується свідок ОСОБА_7 , але прізвище щоразу суд вказує інше, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , а тому незрозуміло, якого свідка встановив суд. Також, в ухвалі зазначено, що ОСОБА_9 18 липня 2022 року по дзвінку ОСОБА_8 , який повідомив про самовільний поруб, разом з ОСОБА_7 виїхали на місце події, де оглянули територію та попрямували до господарства ОСОБА_12 , і узгодивши дану ситуацію з керівництвом, було прийнято рішення про виклик працівників поліції. По приїзду поліції ОСОБА_12 самостійно вийшов зі свого домоволодіння, працівники «Роменського агролісгоспу» пішли з ним на місце вчинення незаконного порубу, де останній пояснив, що спиляв 6 дерев породи вільха для власних потреб. Також, свідок додав, що під час спілкування з ОСОБА_12 до останнього не застосовувалась ні моральна, ні фізична, ні психологічна сила, ніякого тиску з боку працівників «Роменського агролісгоспу» та працівників поліції не відбувалось. ОСОБА_12 самостійно рухався та його рухи ніхто не обмежував, ніяких погроз насильством, приниження людської гідності не було, він добровільно зізналася у здійсненні ним незаконного порубу. Свідок вказував, що до ОСОБА_12 було належне ставлення , а факту заштовхування останнього до службового автомобіля не було. Аналізуючи вказані обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_12 опитувався працівниками поліції і «Роменського агролісгоспу» в лісі, де він зізнавався у чомусь, однак ні матеріали кримінального провадження за ч.1 ст. 146 КК України, ні матеріали кримінального провадження по якому оскаржується постанова про закриття кримінального провадження, не містять такого пояснення про визнання ОСОБА_12 незаконного порубу 6 дерев. Крім того, слідчий суддя безпідставно розписує всі ознаки відсутності катування та жорстокого поводження, однак не звертає уваги, що по даному складу злочину розслідування не здійснювалось, воно здійснювалось за фактом викрадення ОСОБА_12 , однак жодного факту чи ознаки відсутності цього злочину судом не наведено і не зрозуміло вислів слідчого судді щодо не застосування психологічної сили, при тому, що у юридичній практиці застосовується термін психологічний вплив. При цьому, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - це два підозрюваних і свідками бути не можуть, оскільки вчинили злочину.
Також, як вказує апелянт, слідчим суддею не було звернуто уваги, що вищезазначені особи допустили зловживання, перевищення влади та службових повноважень, адже без дозволу господаря вони оглянули територію їх домогосподарства і без дозволу проникли у двір їх домоволодіння, як і не звернув уваги на те, чому працівники лісової охорони приймали участь в опитуванні ОСОБА_12 у лісі, де він, нібито, зізнався у спилюванні 6 дерев, і чому вони стверджують, що до останнього не застосовувалась фізична чи психологічна сила, тобто вони весь час були при здійсненні слідчої та розшукової діяльності, при тому, що існує таємниця досудового слідства. Крім того, слідчий суддя не звернув уваги на те, що при огляді місця події, ОСОБА_12 у протоколі слідчим не записаний, а тому, є незрозумілим, при яких обставинах і коли він зізнавався в лісі. Також, слідчим суддею не було враховано і те, що свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні під час розгляду справи повідомляв, що спочатку вони з ОСОБА_7 прибули до лісу, потім прийшли до домоволодіння ОСОБА_12 , потім поїхали з останнім до лісу, і лише після цього викликали працівників поліції. Крім того, слідчий суддя не міг стверджувати, що ОСОБА_12 рухався самостійно і його рухи ніхто не обмежував.
Також, апелянт звертає увагу на те, що слідчий суддя лише одним реченням подає покази ОСОБА_10 і стверджує, що спеціальні засоби до учасників події не застосовувались, та не зазначає, чи були у ОСОБА_10 якісь спеціальні засоби, в тому числі кайданки, зброя, не перевірив її покази і не звернув уваги на те, де саме ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_12 і при яких обставинах, які функціональні обов'язки він при цьому виконував та які документи складав, чи відбирав відбитки пальців рук ОСОБА_10 у останнього і чи передавав він їх до бази даних поліції, а також чи передавав відеофайл чи фотозйомки ОСОБА_12 до бази даних поліції, чи перебував ОСОБА_10 того дня у складі чергування, а саме у складі слідчо-оперативної групи, яка забезпечувала обслуговування виклику на виконання вимоги чергового відділу поліції. При цьому, слідчий суддя об'єднав поліцейських разом з працівниками лісової охорони, в той час як працівники лісової охорони повезли ОСОБА_12 близько 19 год. до лісу, коли ще поліція не викликалась, оскільки телефонний дзвінок від них до чергової частини надійшов о 20 год. 13 хв., і де вони були з ОСОБА_12 з 19 год. до 20 год. 13 хв. і що саме робили, не з'ясовано. Також, слідчим суддею не було перевірено, чому слідчим не проведено слідчих експериментів з урахуванням часу перебування ОСОБА_12 з працівниками лісової охорони, при тому, що останній не повернувся о 20 год. 13 хв., вони його продовжували утримувати, а потім як заявив свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні, його передали працівникам поліції. Крім того, слідчий суддя не звернув уваги на те, що катування людини розслідувала лейтенант поліції відносно майора поліції одного і того ж підрозділу.
Крім того, як вказує апелянт, слідчим суддею не було звернуто уваги на те, що ОСОБА_11 не може бути свідком по всіх подіях, адже працівники лісової охорони викрали ОСОБА_12 близько 19 години до повідомлення до чергової частини, при тому, що вона не зверталась з заявами про якесь катування саме з боку ОСОБА_11 , а чітко зазначила, що це дві людини в зеленій формі, і як виявилось, ними були працівники «Роменського агролісгоспу».
При цьому, слідчий суддя безпідставно та незаконно стверджує про те, що ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, з врахуванням того, що вирок ще не вступив в законну силу, оскільки на дане рішення подано нею та захисником її померлого чоловіка апеляційні скарги.
Про призначення даного провадження до апеляційного розгляду його учасники були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду.
Крім того, у поданій апеляційній скарзі заявник ОСОБА_5 просила здійснити розгляд поданої нею апеляційної скарги без її участі.
Від прокурора надійшла заява з проханням здійснити апеляційний розгляд вказаного провадження у його відсутність.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності учасників даного провадження, що не суперечить ч.4 ст. 405 КПК України.
А тому, заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали даного провадження та кримінального провадження № 12016200080000535, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи , суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав , свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження , а також забезпечення швидкого , повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим , щоб кожний , хто вчинив кримінальне правопорушення , був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини , жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положенням ч. 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
За змістом ст.284 КПК України, під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги Закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на виконання ухвали слідчого судді Роменського міськрайонного суду, посадову особу Роменського РВП ГУНП в Сумській області було зобов'язано внести відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, на підставі звернення ОСОБА_5 про вчинення злочину, в якому остання повідомила що невстановлені особи у формі зеленого кольору, приналежність яких їй не відома, 18 липня 2022 року близько 19:00 год., шляхом погроз насильством, приниження людської гідності, примусили її чоловіка ОСОБА_12 сісти до них в автомобіль, яким вивезли останнього до лісу, де утримували до 21:00 год. 18 липня 2022 року.
Такі дані до ЄРДР були внесені 10 травня 2024 року та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №2024200470000437, за результатом якого слідчим 30 травня 2024 року було прийнято рішення про закриття даного кримінального провадження, оскільки не встановлено обставин які б свідчили про наявність складу злочину у діях певних осіб.
Не погодившись з таким рішенням слідчого, заявник ОСОБА_5 оскаржила його, подавши до слідчого судді скаргу, з посиланням на те, що досудове розслідування було проведено неповно та необ'єктивною, а постанова про закриття провадження є передчасною.
Відмовляючи ОСОБА_5 у задоволенні її скарги щодо скасування постанови слідчого СВ Роменського РВП Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження від 31 травня 2024 року №12024200470000437 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, слідчий суддя виходив з того, що слідство у вказаному кримінальному провадженні проведено повно і всебічно, досліджено усі обставини, проведено певні слідчі дії, допитано ряд свідків та прийнято обґрунтоване рішення відповідно до вимог КПК України.
Колегія суддів вважає, що такі висновки слідчого судді відповідають фактичним обставинам та спростовують доводи апелянта про незаконність постанови слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки у даному конкретному випадку слідчий прийняв рішення, всебічно оцінивши зібрані докази та здійснивши у вказаному кримінального провадженні всі необхідні процесуальні та слідчі дії, направлені на забезпечення виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, та спрямовані на дотримання принципу законності, вставленого ст. 9 КПК України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при її прийнятті, слідчим суддею було враховано, зокрема, те, що 31 травня 2024 року, ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
При цьому, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_12 помер 24 грудня 2022 року, однак при житті, останній, безпосередньо, до правоохоронних органів з заявами про застосування до нього заборонених методів слідства чи про незаконне позбавлення волі не звертався і не вказував про це під час судового розгляду кримінального провадження в Романського міськрайонному суді Сумської області.
При цьому, слідчим суддею було враховано, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 146 КК України полягає у триманні особи в місці, де вона взагалі не бажає або більше не бажає перебувати, або в поміщенні її в місце, яке вона не має змоги вільно залишити, хоча бажає цього та є злочином з прямим умислом, коли особа усвідомлює, що за законом вона не має права позбавляти волі чи викрадати іншу особу, але бажає це зробити.
З матеріалів кримінального провадження №12024200470000437, які були досліджені як слідчим суддею, так і колегією суддів, вбачається, що з метою перевірки обґрунтованості відомостей, які було повідомлено заявником щодо вчинення відносно її чоловіка - ОСОБА_12 злочину, слідчим, у провадженні якої перебувало вказане кримінальне провадження, було допитано як саму потерпілу ( ОСОБА_5 ), так і ряд свідків, з врахуванням показань яких не встановлено обставин, які б свідчили про наявність в діях будь-яких осіб складу вказаного злочину та прийнято оскаржувану постанову про закриття цього провадження.
При цьому, доводи апеляційної скарги правильність висновків слідчого про закриття кримінального провадження та висновків слідчого судді не спростовують, оскільки наявними в матеріалах кримінального провадження доказами підтверджується той факт, що органом досудового розслідування були застосовані всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування, а сама по собі незгодна заявника з результатами, які отримані внаслідок проведення таких заходів та дій, що вбачається з поданої апеляційної скарги, не свідчить про те, що розслідування було проведено неповно, не всебічно та упередженого.
Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що заява ОСОБА_5 датована 04 січня 2024 року, а зазначені у ній обставини стосуються подій, які відбувались 18 липня 2022 року, і остання не вказує, що саме стало перепоною для її звернення до Роменського РВП ГУНП в Сумській області не через майже півтора року, а саме у той день, коли, як вона вказує, відносно її чоловіка було вчинено злочин.
Апелянтом не наведено обставин, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність прийнятого слідчим рішення, і таких обставин колегією суддів під час апеляційного розгляду, встановлено не було, як і не було встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили слідчому судді прийняти законне та обґрунтоване рішення за результатом розгляду поданої скарги.
Що стосується доводів ОСОБА_5 про те, що дана справа була розглянута без її участі, і вона завчасно не була проінформована про час та місце її розгляду, то вони не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах даного провадження міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що про призначення справи до розгляду на 13 год. 00 хв. 29 липня 2024 року остання була повідомлена 20 липня 2024 року, про що свідчить її особистий підпис.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчим суддею було постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404,407,418,419,422 КПК України,
Ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 липня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №12024200470000437, залишити без зміни, а апеляційну скаргу заявника ОСОБА_5 на цю ухвалу, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3