Єдиний унікальний номер справи 185/10322/24
Провадження № 1-кп/185/1156/24
23 жовтня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду м.Павлограда у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження за №12024046400000120, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тернівки Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, раніше судимого: 13.03.2024 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.164 КК України до 100 годин громадських робіт, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
13 березня 2024 року обвинувачений ОСОБА_3 був засуджений Павлоградський міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Вирок у відношенні ОСОБА_3 вступив в законну силу 13.04.2024 року та надійшов на виконання до Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області 29.05.2024 року.
06.06.2024 року обвинувачений ОСОБА_3 під підпис був ознайомлений з порядком та умовами відбуття покарання, місцем відбуття покарання та відповідальністю за ухилення від відбуття покарання. 06.06.2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 було видане направлення для відпрацювання громадських робіт в «Зелене господарство» КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство», згідно якого він повинен був приступити до відбування покарання з 07.06.2024 року.
Так, з 07.06.2024 року по 12.09.2024 року обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, не ставлячи до відома уповноважені органи про свої дії, достовірно знаючи, що за невиконання покладених на нього вироком суду обов'язків йому загрожує кримінальна відповідальність, діючи у формі бездіяльності, без поважних причини не з'явився до «Зелене господарство» КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство», для відпрацювання громадських робіт, про причину неявки нікому не повідомив, чим ухилився від відбування громадських робіт.
12.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 було винесено письмове попередження про те, що в разі подальшого порушення ним порядку та умов відбування покарання у виді 100 годин громадських робіт, його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України.
Так, 12.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 було видане направлення для відпрацювання громадських робіт до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, згідно з яким він повинен був приступити до відбування покарання з 13.09.2024 року.
З 13.09.2024 року по 19.09.2024 року обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, не ставлячи до відома уповноважені органи про свої дії, достовірно знаючи про кримінальну відповідальність, діючи у формі бездіяльності, без поважних причини не з'явився до Богданівської сільської ради для відпрацювання громадських робіт, про причину неявки нікому не повідомив, чим ухилився від відбування громадських робіт.
19.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 було винесено письмове попередження про те, що в разі подальшого порушення ним порядку та умов відбування покарання у виді 100 годин громадських робіт, його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України та видане повторне направлення до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, згідно з яким він повинен був приступити до відбування покарання з 23.09.2024 року.
Так, з 13.09.2024 року обвинувачений ОСОБА_3 діючи умисно, не ставлячи до відома уповноважені органи про свої дії, достовірно знаючи, що за невиконання покладених на нього вироком суду обов'язків йому загрожує кримінальна відповідальність, діючи у формі бездіяльності, без поважних причини не з'явився до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, про причину неявки нікому не повідомив, чим ухилився від відбування громадських робіт.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, суду пояснив, що дійсно 13 березня 2024 року його було засуджено вироком суду та призначено покарання у виді громадських робіт 100 годин. В подальшому він декілька разів з'являвся до органу пробації, де отримував направлення для відбуття призначеного покарання, але до роботи так і не приступив. В нього на утриманні п'ятеро дітей, працює він неофіційно, тому не зміг відпрацьовувати громадські роботи. Працівники пробації його неодноразово попереджували про кримінальну відповідальність за ухилення від виконання громадських робіт. З 06.06.2024 року поважних причин невиконання призначеного покарання не має. У скоєному щиро розкаюється. Не заперечує розглядати провадження із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини ним не оспорюються, викладені обставини в обвинувальному акті відповідають подіям кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Крім повного визнання своєї провини і свідчень, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінальному проступку підтверджується і іншими фактичними доказами провадження, які всіма учасниками судового розгляду визнані, ніким не оспорюються, у відповідності з ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільними їх дослідження. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені наявними у провадженні доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, також визнає фактичні обставини провадження доведеними.
Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України - доведена повністю та підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, віднесення його до категорії кримінальних проступків, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на обліку в психіатричному диспансері та у лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття.
Обставиною, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
За сукупністю обставин вчинення кримінального правопорушення, ступеня тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, пом'якшуючої його покарання обставини, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України у вигляді обмеження волі.
Крім того, суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальний проступок в період невідбутого покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 року, за яким був засуджений за ч.1 ст.164 КК України до громадський робіт на строк 100 годин, тому суд вважає за необхідне при призначенні остаточного покарання обвинуваченому застосувати положення ч.1 ст.71 КК України та до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за поставленим вироком від 13.03.2024 року за правилами складання покарань, визначених в ст.72 КК України.
Стаття 50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, що також закріплено в ч.2 ст.65 КК України.
Визначене судом покарання буде відповідати ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, а також здатним сприяти виправленню ОСОБА_3 та попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.
Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, та призначити покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за постановленим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 року, за правилами складання покарань, визначених в ст.72 КК України, визначивши ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 10 (десять) днів.
Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_3 та направити для відбування призначеного судом покарання.
Строк відбуття покарання обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1