24 жовтня 2024 року справа №200/3082/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (повне судове рішення складено 23 липня 2024 року) у справі № 200/3082/24 (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошових виплат за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - Управління), в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29 квітня 2024 року № 423 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ОУС ГУНП в Донецькій області» про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, у зв'язку з невідповідністю фактичних обставин справи висновкам за результатами службової перевірки;
2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області за № 15ск-дск «По особовому складу», відповідно до якого ОСОБА_2 був звільнений зі служби в органах поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
3) поновити ОСОБА_2 на службі в органах Національної поліції України на посаді оперуповноваженого Головного управління Національної поліції в Донецькій області;
4) стягнути з Управління за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2024 року по день ухвалення судового рішення з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29 квітня 2024 року № 423 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками УОС ГУНП в Донецькій області», постановленого за висновками службового розслідування за фактом складання по відношенню до ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, 29 квітня 2024 року наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області за № 15ск-дск позивача було звільнено зі служби в органах поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Отже, позивач вважав, що його було протиправно звільнено зі служби у поліції, а тому він звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позов.
Апелянт наголошує, що з метою спростування керування транспортним засобом у стані сп'яніння, він негайно (з урахування того, що йому було необхідно було знайти водія у комендантську годину) звернувся до КНП «Медичний єдиний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» та пройшов огляд у лікаря-нарколога. Точний час проходження огляду 02 год. 30 хв. 25.03.2024.
Відповідно до висновку № 126 від 01.04.2024, у ОСОБА_2 ознак сп'яніння не виявлено.
Отже, твердження місцевого суду про те, що висновком КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янськ зазначено, що вміст алкоголю у крові склав 0,99% проміле, а відповідно до результату повторного проходження «Drager alkotest 6820» (02:45 25.03.2024) результат склав 1,03% проміле, не відповідає фактичним обставинам справи.
Апелянт констатує, що відповідачем не надано належних допустимих доказів вищевказаного факту, оскільки основний доказ підтвердження цього - Висновок № 126, складений лікарем-наркологом КНП «Медичний єдиний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, де зроблено висновок, що ОСОБА_2 не перебуває в стані наркотичного чи алкогольного сп'яніння, що також спростовує ту обставину, що він відмовлявся від такого огляду.
Також апелянт зазначає, що відповідачем не виявлено та не надано доказів тому, що позивач вчинив будь-які інші вчинки, яким можна було б надати відповідну оцінку на предмет підриву авторитету та репутації Національної поліції.
Отже, звільнення поліцейського на підставі не доведених фактів не досягає зазначеної мети, а саме порушення поліцейським правових актів, які б могли слугувати підставою для вирішення питання про наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
На переконання скаржника, відповідач обрав позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції неправомірно, оскільки вчинені позивачем дисциплінарні проступки не є такими, що дискредитують звання поліцейського і негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем необґрунтовано та непропорційно, тобто без урахування балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з рішенням місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області з 10 січня 2022 року по 29 квітня 2024 року на посаді оперуповноваженого.
24 березня 2024 року о 23-50 до УГІ ГНП в Донецькій області з ЧЧ ГРНП в Донецькій області надійшла інформація про факт складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно оперуповноваженого ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, 24 березня 2024 року о 22-25 екіпажом «Циклоп-105» у складі поліцейських батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та Слов'янську УПП в Донецькій області ДПП НПУ лейтенанта поліції І. Юнусова, старших лейтенантів поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за порушення комендантської години був зупинений автомобіль «Kia Cerato» номерний знак НОМЕР_3 (власник ОСОБА_5 - дружина позивача), під керуванням ОСОБА_2 , у якого були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови).
У зв'язку із цим працівниками БПП в м. Краматорську та Слов'янську було запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager» на місце зупинки, на що останній відмовився.
Відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення ААД № 892504 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, із яким позивач ознайомився. Від надання пояснень на місці складення адміністративного матеріалу відмовився, що підтверджується його особистим підписом у протоколі.
Відповідно до цього протоколу, складеного 24.03.2024 о 22 год. 40 хв., позивач 24.03.2024 о 22 год. 25 хв. керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, невнятна мова. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Alcotest» та проведення медичного огляду в медичному закладі відмовився.
Посвідчення водія ОСОБА_2 під час складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП вилучено, позивач отримав тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом.
25 березня 2024 року о 02-33 ОСОБА_2 пройшов медичний огляд в КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янськ, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до результату проходження «Drager alkotest 6820» (02:33 25.03.2024), результат склав - 0,99% проміле. Крім того, відповідно до результату повторного проходження «Drager alkotest 6820» (02:45 25.03.2024) результат склав - 1,03% проміле.
25 березня 2024 року наказом ГУНП в Донецькій області № 526 за вказаним фактом було призначене службове розслідування.
Проведеним на підставі зазначеного наказу службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 допустив порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 4, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині вчинення дій, які підривають авторитет Національної поліції; п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині неналежного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції; п. 2,5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України віл 10.10.2001 № 1306, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час керування транспортним засобом з ознаками стану алкогольного сп'яніння, та скоїв вчинок, що підриває авторитет та довіру громадян до Національної поліції України і є несумісним з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України.
На підставі висновку службового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області був виданий наказ від 29.04.2024 № 723 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками УОС ГУНП в Донецькій області та їх покарання», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Донецькій області від 29.04.2024 № 15 о/с дск, дисциплінарне стягнення реалізовано, позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про національну поліцію» з 01 травня 2024 року.
Отже, спірним питанням справи є законність звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
В силу частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ (далі Дисциплінарний статут).
В статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком, як зазначено в статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно частин 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно частин 1, 2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Отже, звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.
Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про, зокрема перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктами 2-4 Розділу V Порядку № 893 передбачено, що службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 7 Розділу V Порядку № 893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до пункту 8 Розділу V Порядку № 893 за рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.
Згідно з пунктом 14 Розділу V Порядку № 893 під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У відповідності до статті 29 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
Частинами першою та другою статті 22 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейського (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідну до пунктів 4 та 5 розділу І вказаних Правил під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Згідно з абзацом 7 пункту 2 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Як вже було заначено раніше, підставою для проведення службового розслідування відносно позивача, є факт керування ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського: пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що занижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, приведені норми Правил № 1306, встановлюють обов'язок, а не право для водія пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, небажання водія) вказані Правила не містять.
Як зазначалось вище, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 24.03.2024 о 22 год. 40 хв., позивач 24.03.2024 о 22 год. 25 хв. від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Alcotest» та проведення медичного огляду в медичному закладі відмовився. З протоколом позивач ознайомився, від надання пояснень на місці складення адміністративного матеріалу відмовився, що підтверджується його особистим підписом у протоколі.
При цьому посилання позивача на те, що він був згоден пройти огляд на стан сп'яніння тільки в закладі охорони здоров'я, не підтверджується записом з бодікамери поліцейських. Таких клопотань ОСОБА_2 не заявляв, повідомивши, що відмовляється від огляду.
В свою чергу, відповідач заперечує щодо самостійності прийнятого рішення ОСОБА_2 про проходження огляду в закладі охорони здоров'я. Так, з матеріалів службового розслідування, зокрема, і з пояснень самого позивача, вбачається, що після складення протоколу він повідомив свого безпосереднього керівника про цю подію та саме безпосередній керівник скаржника наголосив на необхідності проходження такого огляду. Невдовзі до нього додому прибули працівники поліції, в супроводі яких він був доставлений до медичного закладу, де ОСОБА_2 було проведено двічі огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням «Drager alkotest 6820» (02:33 25.03.2024), результат склав - 0,99% проміле. Крім того, відповідно до результату повторного проходження «Drager alkotets 6820» (02:45 25.03.2024), результат склав - 1,03% проміле.
Отже, позивач, всупереч пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від виконання законних вимог поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння, що, безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав скаржник, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського.
Суд уважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 520/10268/19.
Отже, подальше проходження позивачем огляду в медичному закладі не спростовує висновки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах службового розслідування.
Щодо стану сп'яніння позивача.
Пленум Верховного Суду України у пункті 25 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 роз'яснив, що нетверезий стан, наркотичне або токсичне сп'яніння можуть підтверджуватися як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Верховний Суд, дотримуючись таких рекомендацій, у постанові від 04.10.2018 у справі № 806/2272/16, вказав: «відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при розгляді справ нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом».
В матеріалах службового розслідування наявні результати тестування на алкоголь ОСОБА_2 із застосуванням «Drager alkotest 6820» (02:33 25.03.2024), результат склав - 0,99% проміле. Крім того, відповідно до результату повторного проходження «Drager alkotest 6820» (02:45 25.03.2024) результат склав - 1,03% проміле.
У висновку КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янськ від 01.04.2024 зазначено, що ознак сп'яніння у ОСОБА_2 не виявлено.
Проте, відповідно до пункту 20 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Як зазначалось вище, вказаний висновок складений 01.04.2024, а не безпосередньо після огляду особи, не видавався належним особам.
Згідно пункту 22 цієї ж Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Отже, колегія суддів не може взяти до уваги цей висновок, тому не враховує доводи апеляційної скарги з цього приводу.
Також, постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.06.2024 у справі 175/6852/24, за наслідками розгляду вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку із відмовою від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто до доходу держави судовий збір у розмірі 605,60 гривні.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вказана постанова набрала законної сили 29.07.2024 у зв'язку з поверненням апеляційної скарги представника позивача постановою Дніпровського апеляційного суду, тому посилання в апеляційній скарзі щодо оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення не заслуговують на увагу.
При цьому колегія суддів ще раз підкреслює, що перебування позивача в медичному закладі після відмови пройти огляд на стан сп'яніння, що зафіксовано, в тому числі, матеріалами службового розслідування, не має значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки склад дисциплінарного правопорушення є закінченим з моменту відмови позивача виконати законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення і чого не заперечував в цьому протоколі ОСОБА_2 , в тому числі, відмовившись від надання будь-яких пояснень.
Така поведінка позивача в позаслужбовий час не відповідає вимогам до поведінки поліцейського.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказане в сукупності зумовлює висновок суду про вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, який полягає в порушенні службової дисципліни, що є несумісним з проходженням служби в поліції та суперечить змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських та вимог Дисциплінарного статуту та Закону України № 580-VIII.
Крім того, слід зазначити, що Наказом Національної поліції України № 507 від 19.07.2022 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» зокрема наказано керівникам органів поліції застосовувати за результатами службових розслідувань за фактами керування транспортними засобами особами в стані (або з ознаками) сп'яніння до винних осіб найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності - звільнення зі служби в поліції.
Слід звернути увагу, що у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача при вчиненні ним адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним саме дисциплінарного проступку та, відповідно, оцінка обґрунтованості та законності висновків відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, що має наслідком застосування дисциплінарного стягнення.
При цьому наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що підставою для застосування дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, які передбачені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Прийнята позивачем при вступі на службу в поліції присяга відповідно до статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає взяття на себе обов'язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов'язків.
В основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постановах від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019 у справі № 824/1015/16-а у подібних правовідносин.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням відповідних обставин і не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 березня 2019 року в справі № 819/736/18, від 19 травня 2022 року в справі № 480/4079/18.
У постановах Верховного Суду, від 19.04.2021 у справі № 240/2677/20, від 17.06.2021 у справі № 804/6242/17, від 12.05.2022 у справі № 260/1/19, від 26.06.2022 у справі № 2240/2329/18 від 14.07.2022 у справі № 520/1795/19 зазначено, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що доводи позивача про відсутність достатніх та належних доказів порушення позивачем службової дисципліни є безпідставними, оскільки як зазначалось, це підтверджуються Висновком службового розслідування, який в свою чергу, складений на підставі обставин, що установлені матеріалами справи про адміністративні правопорушення, показами свідків, відео з нагрудних камер поліцейських.
При цьому варто враховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.05.2022 у справі № 480/4079/18 та у постанові від 22.09.2022 у справі № 420/4977/20.
Щодо інших доводів позивача, суд виходить із пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Крім того, більшість доводів позивача у позовній заяві має відношення до обставин та події адміністративного правопорушення, що не є предметом розгляду в цій справі та в цьому суді.
Проведення ж службового розслідування ґрунтується на самостійних підставах і має на меті своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, а не встановлення в діях поліцейського вини або невинуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, що є компетенцією виключно суду.
З огляду на встановлені висновком службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, окружний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 правомірно звільнено зі служби в поліції, у зв'язку із підтвердженням факту вчинення ним дисциплінарного проступку, тому відсутні підстави для скасування спірних наказів та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.
Також необхідно підкреслити те, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.
ОСОБА_2 , прийнявши присягу поліцейського, перебуваючи на посаді оперуповноваженого ГУНП, розуміючи покладені на нього обов'язки та зобов'язання, порушуючи наявні розпорядження про введення комендантської години, використовуючи своє положення та високе звання поліцейського, для вирішення особистих питань поїхав на транспортному засобі у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем правомірно було застосовано дисциплінарне стягнення до позивача саме у виді звільнення зі служби у поліції.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 200/3082/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 24 жовтня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук