24 жовтня 2024 року справа №200/3485/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченко І.В., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/3485/24 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 11.02.2022 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, виплаченої 11.02.2022 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі №200/1249/21-а та зобов'язати нарахувати та виплатити її; визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 по 09.05.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2020, виплаченої 09.05.2024 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №200/4258/22 та зобов'язати нарахувати та виплатити її.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання наведених рішень суду відповідач виплатив заборгованість з індексації грошового забезпечення без компенсації втраченого позивачем доходу через несвоєчасну виплату цієї індексації. У зв'язку з цим, позивач на підставі приписів Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, вимушений звернутись до суду із цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/3485/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 11.02.2022 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, виплаченої 11.02.2022 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі №200/1249/21-а. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 11.02.2022 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, виплаченої 11.02.2022 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі №200/1249/21-а. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 по 09.05.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2020, виплаченої 09.05.2024 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №200/4258/22. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 по 09.05.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2020, виплаченої 09.05.2024 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №200/4258/22.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у структурному підрозділі ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 19.05.2015 по 01.02.2020, що встановлено, зокрема рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі № 200/1249/21-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі № 200/1249/21-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року із одночасним відрахуванням передбачених законом податків та зборів; у решті позовних вимог відмовлено.
11.02.2022 позивачем отримано від відповідача виплату індексації на виконання вказаного рішення суду, про що ним надано скрін з онлайн банкінгу про зарахування 84 607,72 грн. Відповідачем зазначена обставина не заперечувалась.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №200/4258/22 скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі № 200/4258/22 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та прийнято нову постанову, якою: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2020, включно, відповідно до приписів абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078; стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4078,45 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 01.02.2020, включно, відповідно до приписів абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, в сумі 93949,59 грн з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
09.05.2024 позивачем отримано від відповідача виплату індексації на виконання вказаного рішення суду, про що ним надано виписку по своєму банківському рахунку про зарахування 92540,35 грн, у описі банківської операції зазначено призначення платежу - рішення суду у справі №200/4258/22.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Суд зазначає, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є однією із основних державних гарантій. При цьому індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення, про що неодноразово висловлювався Верховний Суд, в тому числі у постановах від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17, від 16.04.2020 у справі № 822/3307/17, від 16.09.2020 у справі № 815/2590/18, від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23, від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а, від 27.02.2024 у справі № 560/11405/23.
В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.
Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
При цьому, норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до відповідача за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості (в тому числі виплата заборгованості з індексації грошового забезпечення).
Відповідно до ст. 7 Закону № 2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Проте, відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості та, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, за його наявності, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.
За матеріалами справи індексація грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі №200/1249/21-а позивачу виплачена 11.02.2022, а на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі № 200/4258/22 - 09.05.2024. Відповідачем з цих дат та по сьогоднішній день не виплачену спірну компенсацію.
При цьому, з огляду на аналіз норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, викладений Верховним Судом в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 виплата такої компенсації мала бути проведена у місяця виплати доходу, не вимагає додаткового звернення позивача до відповідача із заявою щодо її виплати.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходу, вмотивовані посиланням на судову практику застосування на ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, в яких йдется про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як нерелевантні до спірних відносин у цій справі про виплату компенсацію втраченого позивачем доходу на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 через несвоєчасну виплату індексації.
У пункті 2.2 Рішення від 15.10.2013 №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про допущення відповідачем бездіяльності через ненарахування та невиплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.12.2015 по 11.02.2022 та з 01.03.2018 по 09.05.2024 включно, тобто з моменту виникнення заборгованості з індексації по день фактичної її виплати за судовими рішеннями.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/3485/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/3485/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 24 жовтня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко