23 жовтня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 761/22565/24
Суддя в суді першої інстанції: Савицький О.А.
Провадження № 33/824/3664/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Дячук І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ), до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.(а.с. 20-21).
Не погодившись з вказаною постановою, 28 червня 2024 року ОСОБА_1 направила до суду апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 23-33).
В обґрунтування вимог скарги зазначала, що єдине, на що посилається суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, це те, що згідно з відеозаписом, який наявний в матеріалах справи, ОСОБА_1 під час складання протоколу жодних заперечень з приводу того, що вона не здійснювала керування транспортним засобом не висловлювала, а також в протоколі у відповідній графі про це не зазначала. Однак, така заява судді суперечить положенням ст. 63 Конституції України, котра надає право не надавати жодних пояснень, в тому числі заперечень або погоджень із діями поліції.
Вказувала, що нею було подано до суду 25.06.2024 року мотивоване письмове клопотання з запереченнями на складений адміністративний матеріал, в яких перерахувала усі ознаки сп'яніння, які було вигадано поліцією, однак, суд першої інстанції проігнорував вказані заперечення. Посилалась на те, що судом в оскаржуваній постанові не було зазначено мотивів відхилення доводів та заперечень ОСОБА_1 .
Звертала увагу, що працівником поліції було зазначено ознаки сп'яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, однак, доказів наявності такої ознаки у ОСОБА_1 працівником поліції надано не було. Вважала, що пояснення поліцейського суд приймати, як доказ, не може, оскільки свідчення службової особи - інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, адже така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функцію нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Вказувала, що працівник поліції повинен був залучити двох незалежних свідків, щоб надати докази такої ознаки, як запах алкоголю з ротової порожнини. При цьому, звертала увагу, що за ст. 266 КУпАП відсутність свідків допускається лише при огляді та при фіксуванні огляду на відео, а не про відмову від огляду.
Також, зазначала, що з відео, наявного в матеріалах справи не вбачається ознаки сп'яніння, як порушення координації рухів. В чому саме виразилося порушення координації рухів поліцейським зазначено не було. Щодо ознаки сп'яніння як почервоніння обличчя зазначала, що на відео мала природне забарвлення шкіри. Відтак, вважала, що підстав для її огляду не було взагалі. Поліцейським автоматично було названо декілька ознак сп'яніння, при цьому, не було зафіксовано порядок перевірки виявлених ознак сп'яніння. Вказувала, що поводила себе адекватно, чітко відповідала на запитання поліції, висловлювала свої заперечення.
Крім того, посилалась на те, що працівниками поліції не було роз'яснено порядку та наслідків відмови від огляду взагалі (а.с. 23-33).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
ОСОБА_1 до суду не прибула причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи апеляційним судом 25 вересня 2024 року і 23 жовтня 2024 року була сповіщена поштовими повідомленнями на зазначену нею адресу, тобто належним чином, про що у справі є докази, проте повідомлення повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною нею адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від ОСОБА_1 до суду не надходили. Поряд з цим, ОСОБА_1 30 серпня 2024 року була повідомлена про розгляд справи судом 25 вересня 2024 року і 25 вересня 2024 року повідомлена про розгляд справи апеляційним судом 23 жовтня 2024 року телефонограмами на зазначені апелянтом засоби зв'язку із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень (а.с. 60-65, 71-74).
Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 66-70).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04).
Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 260504; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення (а.с. 2-6а).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 260504 від 08 червня 2024 року, ОСОБА_1 08 червня 2024 року о 22 год. 16 хв. в м. Києві, б-р. Тараса Шевченка,18, керувала транспортним засобом «Infinity», модель «EX35», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
До протоколу долучено направлення на проходження огляду на стан сп'яніння, відеозапис з бодікамер № 472891, 476453 (а.с. 2, 3,6а).
Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 та поліцейським, який його склав, який своїм підписом підтвердив, що ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
У протоколі у графі для пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначила, що вину не визнає.
Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вказаної норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів,виявлені працівниками поліції 08 червня 2024 року у ОСОБА_1 , в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - працівники поліції визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції та матеріалів адміністративного провадження вбачається, що о 08 червня 2024 року було виявлено як водій транспортного засобу «Infinity», модель «EX35», номерний знак НОМЕР_1 , порушила правила дорожнього руху, а саме водій керував ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби. Встановлено, що водієм є ОСОБА_1 , щодо якої на місці було винесено постанову ЕНА № 2347863 за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Під час спілкування з водієм в неї було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів. З відеозапису вбачається, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу Драгер або проїхати до закладу охорони здоров'я, проте, ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду (а.с. 6А).
Проаналізувавши обставини справи та наявні у справі докази, оглянувши відеозапис боді-камер вказаної події 08 червня 2024 року, апеляційний суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 свідчать про її фактичне ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема, водій не виявила бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння (на місці зупинки транспортного засобу та/або в найближчому закладі охорони здоров'я) на вимогу працівників поліції.
Обставини події зафіксовані відеозаписом боді-камер працівників поліції.
Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає відповідальність не лише за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Долучений до матеріалів справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року під час проведення огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мала ознак алкогольного сп'яніння, а тому фактично патрульні поліцейські не мали жодних підстав для проведення огляду водія на виявлення стану алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, як помилково вважає скаржник, а саме за її відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремим складом правопорушення, встановленим диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП.
Такі дії ОСОБА_1 суперечать закону, оскільки на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мала беззастережно виконати їх законну вимогу, що прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не було залучено свідків, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону. Так, за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП обов'язкова присутність свідків під час огляду особи на стан сп'яніння на місці зупинки, передбачена виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Отже, у разі фіксації проведення огляду на стан сп'яніння на нагрудну камеру поліцейського, залучення свідків є необов'язковим.
Також, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що працівниками поліції не було залучено свідків для фіксування факту виявлення ознак алкогольного сп'яніння, оскільки свідки можуть засвідчувати лише факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а виявлення ознак на стан алкогольного сп'яніння є дискреційними повноваження працівників поліції.
Крім того, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що йому не було роз'яснено порядку та наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі працівником поліції було роз'яснено, що за відмову передбачена адміністративна відповідальність і на ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 6а).
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об'єктивно та всебічно, а висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
Отже, відсутні підстави для скасування постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ), до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець