25 вересня 2024 року
справа № 758/17900/21
провадження № 22-ц/824/4803/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
при секретарі: Бобко К.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року, постановлено під головуванням судді Анохіна А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поділ майна подружжя -
21 грудня 2021 року звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.03.1994. Позивач вказує, що під час перебування у шлюбі сторонами було набуто у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , покупцем якої, згідно договору, була ОСОБА_4 , оскільки позивач не заперечував оформлення квартири саме на неї.
Оскільки позивач вважає майно спільною власністю, тому просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14.09.2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5000,00 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначив, що кошти, за які була придбана квартира не були спільним сумісним майном подружжя, оскільки вони були отримані з продажу квартири АДРЕСА_2 , яка належала сім'ї відповідача, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 . Батько відповідача ОСОБА_6 отримав додаткові кошти для придбання спірної квартири в борг за місцем роботи. Відтак, спірна квартира була придбана за кошти відповідача, які були набуті до укладення шлюбу між позивачем та відповідачем.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів того, що грошові кошти за рахунок яких була придбана є особистою власністю відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі зареєстрованому 11.03.1994 Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського району м. Києва, актовий запис № 161.
За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 29.09.2003, який посвідчено державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Барановою Т.І.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 23 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як вірно встановлено судом презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Таких висновків дійшов у своїх постановах Верховний Суд України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Судом також встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 29.09.2003, квартири АДРЕСА_2 , що зазначена квартира на момент продажу належала в рівних долях ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 в рівних частках.
Доводи апелянта про те, що грошові кошти, які були отриманні від продажу вищезазначеної квартири є особистою власністю сім'ї відповідача, а тому спірна квартира АДРЕСА_1 придбана за особисті кошти сім'ї відповідача, які були набуті до укладення шлюбу між позивачем та відповідачем, не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом договір купівлі-продажу було укладено в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі та в договорі купівлі-продажу спірної квартири покупцем квартири є саме ОСОБА_4 . Жодних умов про те, що спірна квартира купується для потреб іншої сім'ї, окрім подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договір не містить.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що можливий факт надання цих коштів родичами одного із подружжя не може бути підставою для визнання цих коштів особистою приватною власністю цього подружжя. В разі надання цих коштів для придбання квартири, то вважається, що квартира набувалась для сім'ї, оскільки відповідач та позивач перебували у шлюбі.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що грошові кошти, за рахунок яких була придбана спірна квартира, є особистою власністю відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді