Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 жовтня 2024 року Справа № 520/18806/24
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та доплати грошового забезпечення за період з 22.12.2022р. по 31.12.2022р., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та підйомної допомоги з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 перерахувати ОСОБА_1 та виплатити грошове забезпечення за період з 22.12.2022р. по 31.12.2022р., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та підйомну допомогу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та доплати грошового забезпечення за період з 01.01.2023р. по 19.05.2023р., грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 перерахувати ОСОБА_1 та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2023р. по 19.05.2023р., грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 10.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, та, як наслідок, просив залишити позовну заяву без розгляду.
Досліджуючи у письмовому провадженні питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд встановив наступне.
Предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та доплати грошового забезпечення за період з 22.12.2022р. по 31.12.2022р., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та підйомної допомоги з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 та щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та доплати грошового забезпечення за період з 01.01.2023р. по 19.05.2023р., грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023.
При цьому, з урахуванням позиції позивача та його позовних вимог право на можливий перерахунок грошового забезпечення з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, у позивача виникло у січні відповідного року, тобто 2022 року та 2023 року.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Як слідує з матеріалів справи, позивач з 22.12.2022 року до цього часу проходить військову службу у Східному територіальному юридичному відділі.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд застосовує правовий висновок Верховного Суду у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, за яким, зокрема, Верховний Суд звертає увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України). Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення). Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічні правові висновки містяться постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року справа № 480/1364/23.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа №755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Відтак, спірні правовідносини у даній справі, яка розглядається, регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, частиною першою статті 233 цього Кодексу визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Оскільки на момент звернення до суду позивач продовжує проходити військову службу, а про порушення своїх прав в частині не нарахування та неналежної виплати грошового забезпечення дізнався з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.07.2024 року, яким йому було відмовлено у перерахунку грошового забезпечення, то 3-х місячний строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України не є пропущеним.
З огляду на викладене, суд вважає клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 122, 242, 248, 256, 262 КАС України, суд -
У задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Бадюков Ю.В.