24 жовтня 2024 року Справа № 280/7570/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у взятті позивача на військовий облік 22.04.2024 та зобов'язати виключити позивача з військового обліку, а також виключити дані щодо позивача з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Оберіг».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22.04.2024 позивачку взято на військовий облік з підстав наявності у неї медичної освіти. Вважає, що постановивши на військовий облік за військово-обліковою спеціальністю і посадовою кваліфікацією «медична сестра цивільної оборони» відповідач діяв протиправно, тому що у позивачки відсутня медична освіта та бажання на постановлення на військовий облік вона не проявляла. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.
Від відповідача до суду клопотань, пояснень, відзиву на позовну заяву не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що згідно із розпорядженням Запорізької гімназії № 25 Запорізької міської ради від 26.03.2024 № 01-27/07 на виконання положень «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (постанова КМУ від 30.12.2022 № 1487), Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» працівників гімназії № 25 було зобовязано надати інформацію про реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі ОСОБА_1 .
Згідно із записами військового квитка серії НОМЕР_1 від 26.06.1990 ОСОБА_1 22.04.2024 була визнана обмежено придатною до військової служби із присвоєнням військово-облікової спеціальності та 22.04.2024 її взято на облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом досліджено наявне в матеріалах справи Свідоцтво № 9/47 від 11.05.1990, відповідно до якого ОСОБА_1 при Запорізькому державному університеті прослухала всі дисципліни та виконала практичні завдання та їй присвоєно кваліфікацію медичної сестри цивільної оборони.
22.04.2024 ОСОБА_1 звернулась із запитом до Міністра охорони здоров'я України, в якому просила надати роз'яснення із наступних питань: чи підтверджує поточний професійний статус медичного працівника видане їй свідоцтво № 9/47 від 17.05.1990? чи є дане свідоцтво документом про здобуття вищої освіти? Чи були верифіковані такі свідоцтва, видані ще за часів СРСР, після 1991 року в Україні?
Міністерство охорони здоров'я України своїм листом від 02.05.2024 № 22-04/Д-4632/4143-зв повідомило, що кваліфікаційні характеристики посад професіоналів у галузі охорони здоров'я визначені Довідником кваліфікаційних вимог професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров'я, затвердженому наказом МОЗ від 29.03.2002 № 117. Сертифікат від 17.05.1990 № 9147, виданий Запорізьким державним університетом, про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації медичної сестри для цивільної оборони не дає їй право на провадження медичної діяльності, оскільки кваліфікація медичної сестри з цивільної оборони не передбачена Довідником. Згідно із вимогами Довідника кваліфікаційні вимоги до посади сестра медична/брат медичний: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Сестринська справа», «Лікувальна справа» або «Акушерська справа». Спеціалізація за профілем роботи. Також проінформовано, що згідно із абз. 2 ст. 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя» провадити медичну, фармацевтичну діяльність, надавати реабілітаційну допомогу можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
Листом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 17.05.2024 ОСОБА_1 проінформовано, що її звернення щодо порушень при проведенні призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслано до Генерального штабу Збройних Сил України для здійснення всебічної перевірки та вжиття заходів реагування.
Листом від 21.05.2024 за № 3/2799 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив ОСОБА_1 про те, що порядок присвоєння військово-облікової спеціальності особам, які вперше стають на облік військовозобовязаних регламентовано, зокрема, наказом МОУ від 07.09.2020 № 317, директивою Генерального штабу ЗСУ від 18.06.2018 № 321/1167.
Також відповідач у своєму листі послався та норми ч. 11 та ч. 12 ст. 1 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», відповідно до яких жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров'я та віком і закінчили заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних. Жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров'я та віком, крім зазначених в абзаці першому цієї частини, беруться на військовий облік військовозобов'язаних за їхнім бажанням. Жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час у добровільному порядку. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом).
Позивачка 30.05.2024 звернулась до відповідача із листом, в якому просила, з урахуванням всіх обставин та доданих документів, розглянути її звернення та надати відповідь щодо її військової спеціальності відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідь в матеріалах справи відсутня.
Судом досліджено лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.06.2024 № 4772, яким позивачку повідомлено про те, що вона перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.08.1993 по теперішній час. Рішенням військово-лікарської комісії КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР від 22.04.2024 ОСОБА_1 була визнана обмежено придатною до військової служби за ст. 54Б, ст. 60В, 57 В за графою ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. відомості щодо відношення ОСОБА_1 до виконання військового обов'язку внесені ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг».
ОСОБА_1 08.07.2024 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виключити її з обліку та видалити всі дані з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів «Оберіг», так як вважає це таким, що суперечить чинному законодавству.
Відповідь в матеріалах справи відсутня.
Не погоджуючи з діями відповідача щодо взяття її на військовий облік, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено проведення загальної мобілізації.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною третьою ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з ч. 11 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров'я та віком і закінчили заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних.
Жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров'я та віком, крім зазначених в абзаці першому цієї частини, беруться на військовий облік військовозобов'язаних за їхнім бажанням.
Відповідно до ч. 12 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час у добровільному порядку. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом).
Наказом Міністерства оборони України від 11 жовтня 2021 року № 313 затверджений Перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов'язаних, яким, зокрема передбачені професії в галузі медицини за військово-обліковою спеціальністю - 878.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача з 28.08.1993.
При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 не отримувала спеціальності чи професії в галузі медицини, а Свідоцтво від 17.05.1990 № 9/47, видане Запорізьким державним університетом, не є документом, який надає право на провадження медичної діяльності чи документом, який підтверджує здобуття медичної освіти чи іншої спеціальності, після одержання якої позивачка могла бути взята на військовий облік.
Варто зауважити, що позивачка не є колишнім військовослужбовцем або ветераном АТО чи ООС; особою, яка проходила строкову службу до 2014 року або служила за контрактом; офіцером запасу та/або військовозобов'язаною, яка закінчила військову кафедру вузу. Належних чи допустимих доказів того, що позивачка виявила бажання бути прийнятою на військову службу та службу у військовому резерві до суду не надано.
Отже, на відповідача не покладено обов'язку взяття ОСОБА_1 з 22.04.2024 на військовий облік під час дії правового режиму воєнного стану та під час проведення заходів загальної мобілізації.
З огляду на вказане суд вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік під час мобілізації ОСОБА_1 є протиправними, оскільки вчинені з неповно встановленими обставинами та за відсутності на це підстав.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання виключити позивача з військового обліку, а також виключити дані щодо позивача з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Оберіг» суд зазначає наступне.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий захисту, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору частини 1 статті 2 КАС України та статті 13 Конвенції та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд дійшов висновку, що здійснення належного захисту у даній справі з урахуванням дискреційних повноважень відповідача є саме зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути документи ОСОБА_1 про виключення її із військового обліку з урахуванням висновків суду викладених вище.
Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 з взяття на військовий облік ОСОБА_1 з 22.04.2024.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути документи ОСОБА_1 про виключення її із військового обліку, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24 жовтня 2024 року.
Суддя А.В. Сіпака