23 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/3862/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 викладену у листі від 06.06.2024 року №934, щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , відповідно до вимог абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відповідно до вимог абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів, та видати відповідний документ-довідку.
Позов обґрунтований тим, що 22 травня 2024 року ОСОБА_1 особисто звернувся засобами поштового зв'язку AT «Укрпошта» листом з описом вкладення до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів).
До заяви про надання відстрочки на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 було подано: копію Свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_2 (Серії НОМЕР_1 від 24.07.1993 року); копію Довідки до акта огляду МСЕК за формою, визначеною МОЗ (Серії 10 ААБ № 460320 від 29.05.2013 року).
Довідкою до акта огляду МСЕК підтверджується, що 29.05.2013 року ОСОБА_2 встановлено III групу інвалідності безтерміново за загальним захворюванням.
Також до заяви були додані додатково копія паспорта ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , копія індивідуальної програми реабілітації інваліда від 29.05.2013 року, копія Виписки з історії стаціонарного хворого №3148/644 на МСЕК, заява-згода на обробку персональних даних ОСОБА_1 та заява згода ОСОБА_2 на розголошення інформації, що становить лікарську таємницю.
Індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 29.05.2013 року підтверджується клініко-функціональний діагноз, встановлений ОСОБА_2 - пієлонефрит єдиної лівої нирки. Перебування на інвалідності з 2011 року.
Листом від 06.06.2024 року №934 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу повідомлено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» для отримання відстрочки від призову військовозобов'язаному необхідна особиста явка до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою оновлення військово-облікових даних, подання заяви про відстрочку від мобілізації та подачі відповідних документів згідно законодавства України.
Позивач вважає, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, як суб'єкт владних повноважень, після отримання засобами поштового зв'язку заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права - повинен був вчинити відповідні дії щодо оформлення відповідного рішення за наслідком розгляду цієї заяви, однак останній обмежився направленням листа.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує, щодо задоволення позовної заяви та зокрема зазначає, що позивачем порушено процедуру звернення (подання заяви) до голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, а саме він не подав, а надіслав на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву з додатками про надання відстрочки від призову під час мобілізації. У даному випадку, позивач міг особисто подати заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації працівнику поштового відділення зв'язку AT «Укрпошта» для надіслання її територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, але він особисто територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вказані документи не подав. Разом з тим, з змісту надісланого позивачем до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 листа та опису вкладення неможливо ідентифікувати особу, що відправляла лист, а тому не підтверджено особу відправника зазначених документів.
З огляду на зазначене, другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 не міг надати на розгляд комісії заяву позивача з додатками у зв'язку з порушенням ним процедури звернення з зазначеною заявою.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано другому відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 свій військово-обліковий документ для внесення відміток та записів у військово-облікові документи, і це неможливо здійснити дистанційно.
Представник відповідача вважає, що без військово-облікового документа неможливо встановити чи є заявник військовозобов'язаним і чи підлягає призову на військову службу під час мобілізації, відтак відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 06.06.2024 року за №934 не позбавляє позивача з повторним зверненням щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
16 серпня 2024 року позивачем до суду було подано додаткові пояснення, відповідно до яких роз'яснив, що у зв'язку з продовженням строку дії воєнного стану позивач 08 серпня 2024 року звернувся повторно до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову, надавши серед документів у т.ч. копію військово-облікового документа. 14 серпня 2024 року отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_4 , аналогічну за змістом до тієї, яка є предметом оскарження даного адміністративного позову.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України та відповідно є військовозобов'язаним.
22 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку AT «Укрпошта» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів).
Згідно з описом вкладення до заяви про надання відстрочки від призову позивачем було долучено:
- копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;
- копію Свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 від 24.07.1993 року;
- копію Довідки до акта огляду МСЕК Серії 10 ААБ №460320 від 29.05.2013 року;
- копію індивідуальної програми реабілітації інваліда від 29.05.2013 року;
- копію Виписки з історії стаціонарного хворого №3148/644 на МСЕК;
- копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ;
- заява-згода на обробку персональних даних ОСОБА_1 ;
- заява згода ОСОБА_2 на розголошення інформації, що становить лікарську таємницю.
06 червня 2024 року листом №934 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» для отримання відстрочки від призову військовозобов'язаному необхідна особиста явка до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою оновлення військово-облікових даних, подання заяви про відстрочку від мобілізації та подачі відповідних документів згідно законодавства України.
08 серпня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся засобами поштового зв'язку AT «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів).
Згідно з описом вкладення до заяви про надання відстрочки від призову від 08.08.2024 року позивачем було долучено:
- копію військового квитка Серії НОМЕР_2 ;
- копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;
- копію Свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 від 24.07.1993 року;
- копію Довідки до акта огляду МСЕК Серії 10 ААБ №460320 від 29.05.2013 року;
- копію індивідуальної програми реабілітації інваліда від 29.05.2013 року;
- копію Виписки з історії стаціонарного хворого №3148/644 на МСЕК.
14 серпня 2024 року листом №1741 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що позивачем порушено процедуру звернення (подання заяви) до голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки позивачем не подано, а надіслано на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву з додатками про надання відстрочки від призову під час мобілізації.
Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, нерозглянувши по суті його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом,
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи і досі триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч.1, 3 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1ст.3 Закону №2232-XII).
Частиною 11 ст.38 Закону №2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
За приписами ч.1 ст.39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.
Відповідно до ст.1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.5 ст.22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з абзацом 12 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
З 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування м форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, Зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За змістом положень п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
Предметом спору у цій справі є допущена бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ як військовозобов'язаному, який має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів.
Відповідач, не заперечуючи право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у відповідь на вищезазначену заяву вказав про необхідність подання заяви про відстрочку від призову на військову службу позивачем особисто, а не засобами поштового зв'язку, разом із оригіналами відповідних документів.
Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_3 від 27 липня 1993 року ОСОБА_1 , уклав шлюб з ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК №460320, дружина позивача, ОСОБА_2 , являється особою з інвалідністю третьої групи.
Випискою з історії хвороби стаціонарного хворого на МСЕК №3148/644 встановлено діагноз ОСОБА_2 : ХХН Ш. Хронічний пієлонефрит єдиної лівої нирки.
Вище суд зазначав положення ч.1 ст.38 Закону №2232-ХІІ, які визначають обов'язок, зокрема, військовозобов'язаних особисто повідомити у разі змін сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання або перебування, освіти, місця роботи, посади органи, де вони перебувають на військовому обліку.
Тотожні норми містяться і у Порядку №1487, у тому числі в Правилах військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку), норми якого також вище наведені.
Разом з тим, ні положення Закону №2232-ХІІ, ні Порядку №1487 не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов'язок «особисто повідомити» не означає «особисто прибути».
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач, надіславши поштовим зв'язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).
Отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.
Відтак, суд зазначає, що позовна заява підлягає до задоволення шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відповідно до вимог абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів.
Стосовно оцінки інших аргументів (доводів), наданих стороною, то суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної, влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист та його способи і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отож, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відповідно до вимог абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код з ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк