Справа № 185/11116/24
Провадження № 1-кс/185/1298/24
24 жовтня 2024 року м. Павлоград
Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , у присутності підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, освіта повна середня, працюючого машиністом гірничо-виїмкових машин ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
24 жовтня 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулася слідчий СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 з клопотанням, погодженим з прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2024 за № 12024041370001271, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Відповідно до зазначеного клопотання, починаючи з 2004 року ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_8 , маючої двох спільних дітей: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Дана родина мешкала в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Починаючи з початку 2023 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 суттєво погіршились сімейні стосунки на ґрунті ревнощів з боку ОСОБА_8 .
ОСОБА_5 26.08.2024 в період часу з 03 год. 00 хв. по 04 год. 09 хв. (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено) перебував у приміщенні вітальні за місцем фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_8 , де спілкувався з останньою. В цей час ОСОБА_8 знаходилась в положенні стоячи навпроти чоловіка ОСОБА_5 в приміщенні ОСОБА_11 зазначеної квартири. В ході розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , на ґрунті ревнощів зі сторони ОСОБА_8 , виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_8 почала кричати на ОСОБА_5 .
В цей час, в ході конфлікту, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на вбивство дружини ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні ОСОБА_11 вищезазначеної квартири, ОСОБА_5 наблизився до ОСОБА_8 , яка в цей час знаходилась в положенні стоячи навпроти ОСОБА_5 , маючи умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, почав їй наносити не менше п'яти ударів кулаками по тулубу та голові. Далі, ОСОБА_5 , не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_8 , здавив останній правою рукою шию, після чого остання втратила свідомість.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: синців в проекції основи нижньої щелепи справа, на передньо-бічній поверхні шиї у верхній третині справа, в проекції основи нижньої щелепи зліва, біля зовнішнього кута ротової порожнини в проекції нижньої губи зліва, на передній поверхні грудної клітини справа в над- та підключичній ділянках по середньо-ключичній лінії, в проекції 3 міжребер?я справа по передньо-пахвовій лінії, на передній поверхні грудної клітини зліва в проекції 4-6 міжребер?я з розповсюдженням на внутрішньо-нижній квадрант лівої молочної залози по середньо-ключичній лінії, на передньо-внутрішній поверхні правого плеча в середній третині, на зовнішній поверхні правого плеча в нижній третині, на задній поверхні правого плеча в нижній третині, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, на задній та на зовнішній поверхнях правого передпліччя у верхній третині, на задньо-зовнішній поверхні правого передпліччя в нижній третині, в проекції променево-зап?ясного суглобу правої кисті на тильній його поверхні, на тильній поверхні правої кисті в проекції п?ясних кісток 2 та 4 пальців, в правій поперековій ділянці, на внутрішній поверхні правого стегна у верхній третині, садна на передньо-бічних поверхнях шиї нижче рівня щитоподібного хряща, перелом правого великого рогу під'язичної кістки на рівні його зчленування, з тілом під'язичної кістки є неповним розгинальним переломом та утворився при інтенсивному (позамежному) відхиленні правого великого рогу до зовні, у протилежний бік від лівого великого рога, що можливо при тупій травмі шиї, наприклад при стисненні шиї спереду назад, ударі твердим тупим предметом у тому ж напрямку, притисненні тіла під'язичної кістки до хребтового стовпа з подальшим відхиленням правого великого рогу до-зовні, розриви діафрагмальної поверхні правої долі печінки, крововиливи в праву навколо ниркову клітковину, в проекції попереково-грудної фасції, поперекової ділянки справа, прямий перелом 5 ребра зліва по середньо-ключичній лінії з пошкодженням пристінкової плеври.
Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження в області шиї, грудної клітини та живота є складовими виникнення травматичного шоку, тому вони відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення та як такі, що призвели до смерті потерпілої та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
В подальшому, впевнившись в тому, що ОСОБА_8 не подає ознак життя, бажаючи уникнути покарання та відвести від себе підозри у вчиненні умисного вбивства останньої, ОСОБА_5 поклав тіло ОСОБА_8 на диван, після чого звернувся до сусідів з метою виклику ШМД, при цьому повідомивши, що ОСОБА_8 покінчила життя самогубством через повішання.
Дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто в умисному протиправному смерті іншій людині.
23.10.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується наступними доказами.
-висновком судово-медичної експертизи №593;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ;
-висновком додаткової судово-медичної експертизи №593 та іншими доказами.
Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, вказана обставина дає підстави вважати, що перебуваючи під загрозою кримінальної відповідальності та розуміючи реальність та невідворотність її настання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, підозрюваному ОСОБА_5 відомі дані потерпілого та свідків по кримінальному провадженню, у зв'язку з чим слідство вважає, що останній може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Таким чином, оцінюючі в сукупності всі зібрані обставини у кримінальному провадженні та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: серед яких - переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший - більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, яка вказані у клопотанні.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого, так як підозра за ч. 1 ст. 115 КК України є необґрунтованою, та прокурором не доведені ризики, а у разі застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу - домашній арешт з правом продовження роботи.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, підозрюваного, захисника, щодо можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результаті розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, у провадженні Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2024 за № 12024041370001271 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
23.10.2024 ОСОБА_5 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Посилання захисника на відсутність обґрунтованої підозри слідчий суддя не може взяти до уваги, оскільки відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
При розгляді справи слідчий суддя враховує принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України», згідно якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
У рішенні по справі “Александровська проти України» від 25 березня 2021 року ЄСПЛ відзначив, що Конвенція вимагає, щоб під час обрання запобіжного заходу суди розглядали також і не пов'язані з позбавленням свободи заходи. При цьому рішення про тримання під вартою чи його продовження не може ґрунтуватися винятково на серйозності висунутих обвинувачень, а його обґрунтування не може бути абстрактним, узагальненим чи стереотипним.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, враховуючи його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, враховуючи те, що підозрюваний раніше не судимий, вчинив особливо тяжкий злочин, працює машиністом гірничо-виїмкових машин ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», має постійне місце проживання, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також повнолітнього сина: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є студентом Національного університету цивільного захисту України, тобто має міцні соціальні зв'язки, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, слідчий суддя вважає, що достатнім тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Доводи прокурора про неможливість застосування до ОСОБА_5 іншого більш м'якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не аргументовані переконливими обставинами та носять формальний характер, здебільшого посилаючись на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Враховуючи вказані обставини слідчий суддя вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Таким чином, строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту під час досудового розслідування не може перевищувати двох місяців, що обраховується з дня повідомлення особі про підозру.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 372,395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- не покидати місце проживання, а саме квартиру АДРЕСА_3 , цілодобового, крім випадків необхідності виконання трудових обов'язків за місцем роботи у ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»;
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду у визначений ними час;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
Зобов'язати орган Національної поліції негайно поставити на облік ОСОБА_5 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому.
Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_5 домашнього арешту покласти на слідчого, в провадженні якого перебуває справа.
Строк дії ухвали до 23 грудня 2024 року
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1