Справа № 185/9348/24
Провадження № 1-в/185/261/24
23 жовтня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в місті Павлоград подання начальника відділу №24 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 про звільнення від призначеного судом покарання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Підкуйчанськ, Сватівського району, Луганської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 11 грудня 2019 року вироком Сватівського районного суду Луганської області за ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України,
про звільнення від призначеного судом покарання,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)
06 вересня 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника відділу №24 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання.
Відповідно до зазначеного подання та повідомлення, ОСОБА_4 11 грудня 2019 року засуджено вироком Сватівського районного суду Луганської області за ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
16 січня 2020 року до Сватівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області (зараз Сектор №27 філії ДУ «Центр пробації в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях») з Сватівського районного суду Луганської області на виконання надійшли розпорядження та вирок від 11 грудня 2019 року.
З 24 серпня 2024 року на підставі наказу Державної установи «Центр пробації» «Про закріплення повноважень працівників уповноважених органів з питань пробації» від 19 серпня 2024 року № 257/од-24 на начальника відділу №24 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 було покладено обов'язки щодо виконання судових рішень, які перебували на виконанні сектору № 27 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях), оскільки всі працівники цього підрозділу залишились на тимчасово окупованій території та були звільнені в березні місяці 2022 року за власним бажанням.
Сватівським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області на виконання доручення директора Державної установи «Центр пробації» № 2- 88/Д від 17 лютого 2022 року (із доповненнями згідно доручення № 3-22/Д від 21.02.2022) здійснено евакуацію службової документації на цифрових носіях, у зв'язку з настанням 24 лютого 2024 року надзвичайної ситуації, згідно наведеного переліку. Особові справи суб'єктів пробації до цього переліку не входили. Будь - яких інших розпоряджень, наказів про їх евакуацію Сватівському РВ не надавалось. В перелік евакуації входили ОСОБА_6 журнали та діючі журнали обліку засуджених осіб і правопорушників, однак в період евакуації були втрачені.
У зв'язку з вторгнення військ російської федерації на територію України та зважаючи на те, що 24 лютого 2022 року частина Луганської області була окупована, включно із Сватівським районом, до якого відноситься м. Сватове, всі паперові особові справи засуджених, які перебували на обліку сектору № 27 були втрачені, в тому числі і справа ОСОБА_4 . Діяльність органів пробації на території Луганської області була припинена.
09 серпня 2024 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-ІХ (далі - Закон України №3886-ІХ). Цим Закон України №3886-ІХ внесено зміни до ст. 51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають або відбули покарання, але судимість не знято і не погашено.
Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно частини 2 статті 74 КК України підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно вироку Сватівського районного суду Луганської області від 11.12.2019 р., сума заподіяних збитків, завданих ОСОБА_4 , становить менше 2007 грн., (двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення правопорушення), а саме 1283,33 грн.
Представник відділу №24 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях в судове засідання не з'явився, однак від начальника відділу ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розглядати подання без його участі, його підтримує та просить задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання.
Засуджений в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду повідомлявся належним чином.
Суд вивчивши подання та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», територіальна підсудність Сватівського районного суду Луганської області змінена на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів подання, ОСОБА_4 11 грудня 2019 року засуджено вироком Сватівського районного суду Луганської області за ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладеними на нього обов'язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Згідно вимоги УІАП ГУНП в Луганській області №29/27/3/275-24 від 17 червня 2024 року, 16 січня 2020 року ОСОБА_4 поставлено на облік Сватівським РВ ПО ВП в Луганській області.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За приписами ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року. Відповідно до вказаного Закону України №3886-ІХ, ст. 51 КУпАП була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 20-24 року наведено правове тлумачення щодо зворотної дії змін до статей 185, 190, 191 КК України внаслідок набрання чинності Законом України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
З нього слідує, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Так, згідно з п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць, установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як вбачається з вироку Сватівського районного суду Луганської області від 11 грудня 2019 року вартість майна складає 1283,33 грн. Правопорушення вчинене 08 листопада 2019 року.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 липня 2019 року складає 2007 грн. 00 коп., сума соціальної пільги у 2019 році становила 1003 грн. 50 коп. Таким чином, 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2007 грн.
В такому випадку діяння, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за заволодіння яким останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння якого передбачено кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Оскільки ОСОБА_4 є засудженим за діяння, кримінальна караність якого усунута, він підлягає звільненню від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 190 КК України відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України.
Виходячи з наведеного, з урахуванням думки прокурора, заяви представника органу пробації, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 58 Конституції України, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, п. 13 ч. 1 ст. 537, 539 КПК України, суд -
Подання начальника відділу №24 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного за вироком Сватівського районного суду Луганської області від 11 грудня 2019 року покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний районний суд Дніпропетровської області протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1