Справа № 234/1386/22
Провадження № 2/202/4117/2024
18 жовтня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Доценко С.І.,
секретаря судового засідання Тарасової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, державний виконавець Краматорського відділу виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Запорожець Ірина Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
08 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що нещодавно йому стало відомо, що державним виконавцем Краматорського відділу виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Запорожець Іриною Миколаївною
було відкрите виконавче провадження № 66587372 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 в загальному розмірі 2 999 600,64 грн. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича від 23 листопада 2017 року за реєстровим № 22751.
Позивач посилається на те, що нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, оскільки однією умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором та підтверджують безспірність вимоги. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. Проте, до позивача відповідач не звертався з вимогою сплатити вказану у виконавчому написі заборгованість та не надавав жодного розрахунку, з яким би він погодився. Нотаріусу відповідачем АТ КБ «ПриватБанк'не було надано всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували безспірність заборгованості.Також посилався на те, що приватний нотаріус під час вчинення спірного виконавчого напису керувався п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 № 1172, норма якого на час його вчинення є нечинною.
За наведених вище обставин, ОСОБА_1 вважає, що виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки відповідачем АТ КБ «ПриватБанк'не доведено безспірності заборгованості, а тому виконавчий напис нотаріуса вчинений з істотними порушеннями вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат".
У зв'язку з наведеним, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23 листопада 2017 року, реєстровий номер 22751, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення з нього на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в загальному розмірі 2 999 600,64грн., а також вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 09 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
29 листопада 2023 року на підставі Розпорядження Верховного Суду № 8/0/9-22 від 15.03.2022 року «Про заміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч. 7 ст. 147 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» зазначену справу було передано за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня 2024 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі, та стягнуто з АТ «ПриватБанк» на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2024 року заочне рішення від 13.03.2024 року було скасовано, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2024 року справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, згідно його заяви просив слухати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, але надав відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що виконавчий напис був вчинений у відповідності до вимог чинного законодавства, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було. Також, відповідач не погоджується із заявленими витратами на оплату правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн., оскільки вони є занадто завищеними виходячи із критеріїв складності справи.
Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, державний виконавець Краматорського відділу виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Запорожець Ірина Миколаївна, кожен окремо, в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 22751.
Зі змісту спірного виконавчого напису вбачається, що із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк») стягнуто заборгованість за кредитним договором № 49М-08 від 30 січня 2008 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк». Строк, за який провадиться стягнення заборгованості: з 30 січня 2008року по 29 серпня 2017 року. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з Боржника складає 117 539,21 доларів США, що за курсом 25,52 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.08.2017 року складає 2 999 600,64 грн., з яких:заборгованість за тілом кредиту - 37 130,12 доларів США, заборгованість за відсотками - 70 909,09 доларів США, заборгованість з пені - 9 500,00 доларів США, а також витрати за вчинення виконавчого напису - 1 800,00 грн.
Дані обставини стали підставою для відкриття державним виконавцем Краматорського відділу виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Запорожець Іриною Миколаївноювідносно позивача виконавчого провадження № 66587372.
Позивач заперечує суму заборгованості за кредитним договором, посилаючись на обставини викладені в позові.
Таким чином, підставою для відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення став виконавчий документ - оспорюваний позивачем виконавчий напис нотаріуса про заборгованість позивача за кредитним договором .
Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат"(надалі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (надалі «Порядок»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія. (п. 19 ст. 34 Закону).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Законута Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Так, згідно зі статтею 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172(далі-Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законіта Порядку.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 закону «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, про захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе лише на підставі нотаріально посвідченого договору, за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості перед стягувачем та дотримання ним строків звернення.
З урахуванням приписів ст.ст.15,16,18ЦК, ст. ст.50,87,88 закону «Пронотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить протилежного.
Боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При зверненні з позовом позивач не погоджується із зазначеною в виконавчому написі заборгованістю.
Таким чином нотаріусом порушені вимоги ст.88 Закону «Про нотаріат» та не додержано обов'язкових умов вчинення нотаріального напису.
Недодержання нотаріусом вищезазначеної умови при вчиненні виконавчого напису є підставою для визнання зазначеного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку. А тому позов підлягає задоволенню.
Висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження№14-278гс 18); від 23 червня 2020 року у справі №645/1979/15-ц (провадження№14-706цс19); аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі №363/568/18 (провадження №61-49018св18), від 03 червня 2020 року у справі №359/8181/18 (провадження№61-22164св19)від 09.09.2020 року у справі №336/7754/18 (провадження№ 61-8781 св 20).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, суд вважає, що аргументи відповідача про те, що виконавчий напис був здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства, є необґрунтованими. Відповідач посилається на відсутність підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії з боку нотаріуса, однак суд не знаходить достатніх доказів, які б підтверджували цю позицію. Зокрема, не надано належних доказів того, що нотаріус виконав свої обов'язки згідно з чинними нормами права у повному обсязі. Таким чином, твердження відповідача про правомірність вчиненого виконавчого напису не мають під собою достатньої юридичної основи, і їх слід вважати необґрунтованими.
Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.
У позові ОСОБА_1 навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 15 992,40 грн., які складаються з: витрат на професійну правничу допомогу в сумі -15 000,00 грн. та судового збору за подання позову - 992,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно ч.ч.1,2ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).
У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: договір про надання правової допомоги № 102 від 01.02.2022 року; додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 102 від 01.02.2022 року, акт наданих послуг, ордер адвоката серії АН № 1058753 від 07.02.2022 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5072 від 27.06.2018 року та рахунок № 07/02-01-22 від 07.02.2022 року на суму 15 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача та в якості третіх осіб без самостійних вимог нотаріуса, який видав судовий наказ і виконавця, на виконанні якого перебуває виконання судового наказу.
Отже, відповідно до рахунку № 07/02-01-22 від 07 лютого 2022 року, а також акту наданих послуг правової допомоги, було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правових послуг становить 15 000,00 грн. Ця сума охоплює оплату за надані адвокатом послуги в рамках представництва інтересів клієнта та здійснення юридичних дій, необхідних для вирішення відповідної справи.
Так, суд вважає, що встановлення гонорару адвоката має базуватися на принципах розумності та обґрунтованості
Однак, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи,яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності співмірності та пропорційності.
Справа не відноситься до категорії складних справ, текст позовної заяви є типовим і не потребує великої кількості часу для складання , справа розглядалась без участі представника позивача, а тому гонорар в 15 000,00 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.
Тому, на думку суду, співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу з керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права , з урахуванням складності справи суд вважає 5000,00 гривень за виконання всіх робіт зазначених в акті наданих послуг правової допомоги.
В іншій частині слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати по справі складаються із судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, що становить 992,40 грн., витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до положень ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, державний виконавець Краматорського відділу виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Запорожець Ірина Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23 листопада 2017 року, реєстровий номер 22751, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк'заборгованості за кредитним договором № 49М-08 від 30 січня 2008 року, за період з 30 січня 2008 року по 29 серпня 2017року в розмірі 117 539,21 доларів США, що за курсом 25,52 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.08.2017 року складає 2 999 600,64 грн.(два мільйона дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч шістсот грн. 64 коп.), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37 130,12 доларів США, заборгованість за відсотками - 70 909,09 доларів США, заборгованість з пені - 9 500,00 доларів США, а також витрати за вчинення виконавчого напису - 1 800,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 5992,40 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.), з яких: судовий збір за подання позову - 992,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д;
- третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3, приміщ. 1-5, офіс 31;
- третя особа: державний виконавець Краматорського відділу виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Запорожець Ірина Миколаївна, місцезнаходження за адресою: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 20 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 18.10.2024 року.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".
Суддя С. І. Доценко