23 жовтня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 711/8785/20
Провадження № 22-ц/821/1374/24
категорія: 304000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, вказавши, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси. ВП «Черкаської ТЕЦ» надає відповідачу житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідач з 07.12.2009 по 16.10.2020 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином ВП «Черкаська ТЕЦ» надавала відповідачу житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Не дивлячись на відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання житлово-комунальних послуг, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу усі фактично спожиті комунальні послуги у повному обсязі. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідач належним чином не виконував свої обов'язки як споживач, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував вартість наданих позивачем послуг, а саме з лютого 2014 року не вносив плату за отримані послуги. Станом на 01.11.2020 у відповідача виникла заборгованість перед ВП «Черкаської ТЕЦ» у сумі 44315,24 грн, яку позивач разом із інфляційною складовою боргу в сумі 11971,54 грн, трьома відсотками річних в сумі 3856,14 грн та судовим збором просив стягнути на свою користь з відповідача.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внески в розмірі 44315 грн 24 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 11971 грн 54 коп. та 3% річних в розмірі 3856 грн 14 коп., а всього 60142 грн 92 коп. та судовий збір в розмірі 2102 грн 00 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2024 року позовні вимоги ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних залишено без задоволення.
Рішення суду мотивоване тим, що в судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 21 грудня 2020 року, а сума заборгованості виникла з лютого 2014 року. На момент звернення до суду з даним позовом позовна давність спливла, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У липні 2024 року ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» мотивована тим, що позивач просив суд врахувати положення пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України про те, що під час дії карантину строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Вказує, що постановою КИУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 по 22.05.2020 карантин на всій території України. В подальшому, карантин продовжувався урядом включно до 30.06.2023.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
11 вересня представник ОСОБА_1 - адвокат Семенов Є. О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що виключно ОСОБА_2 до своєї смерті був споживачем послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання. Внаслідок цього, із ОСОБА_2 договір про надання позивачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання ніколи не розривався, а з ОСОБА_1 - не укладався. Даний факт позивачем не спростований. Стверджує, що відповідач не став повноцінним власником нерухомого майна на підставі договору про довічне утримання і не повинен нести витрати по його утриманню. Зазначає, що безпідставним є посилання позивача на положення пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, оскільки станом на 02.04.2020 позовна давність нарахованої заборгованості, яка виникла з лютого 2014 року, сплила.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії та рішень Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000 та № 1480 від 31.10.2007.
В будинку АДРЕСА_2 встановлено будинковий лічильник загального обліку теплопостачання. Відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири.
Лічильник обліку гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 відсутній, тому, згідно п. 21 вищевказаних Правил у разі відсутності в квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії, плата за надані послуги справлялася згідно з установленими нормативами (нормами споживання на одну зареєстровану особу).
03 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений Договір довічного утримання.
Відповідно до п. 1 Договору довічного утримання, ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 належну йому на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_3 .
Відповідно до п. 5 приведеного Договору, ОСОБА_1 зобов'язався довічно утримувати відчужувача, забезпечуючи його лікуванням, харчуванням, одягом, в залежності від сезону, доглядом та необхідною допомогою, зберігши у його довічному безкоштовному користуванні квартиру.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 223197047 від 09.09.2020, 07.12.2009 до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено відомості про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даних відомостей власником квартири був ОСОБА_1 на підставі Договору довічного утримання, 4-3007, 03.12.2009, Перша державна нотаріальна контора.
11 серпня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір про розірвання Договору довічного утримання.
Як вбачається з п. 1 даного Договору, Договір довічного утримання, посвідчений Першою черкаською державною нотаріальною конторою 03 грудня 2009 року за р. № 4-3007, по якому ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 , вони розірвали.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 227548089 від 09.10.2020, 06.10.2020 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
У відзиві на позовну заяву від 09.05.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Семенов Є. О. заявив про застосування строку позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ».
03 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір довічного утримання, відповідно до п. 1 якого, ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 належну йому на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_3 .
Згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 223197047 від 09.09.2020, 07.12.2009 до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено відомості про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до яких власником квартири є ОСОБА_1 на підставі Договору довічного утримання, 4-3007, 03.12.2009, Перша державна нотаріальна контора.
11 серпня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір про розірвання Договору довічного утримання.
Як вбачається з п. 1 Договору, Договір довічного утримання, посвідчений Першою черкаською державною нотаріальною конторою 03 грудня 2009 року за р. № 4-3007, по якому ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 , вони розірвали.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 227548089 від 09.10.2020, 06.10.2020 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, встановлено, що в період з 07 грудня 2009 року по 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 дійсно належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас судом першої інстанції встановлено, що в вищевказаній квартирі з 07.12.2009 та до 2021 року був зареєстрований ОСОБА_2 , як особа яку ОСОБА_1 зобов'язувався довічно утримувати, зберігши у його довічному безкоштовному користуванні квартиру.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на ОСОБА_1 , як на власника квартири, було покладено тягар утримання майна, в тому числі й обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги, включаючи послуги з опалення та гарячого водопостачання, які надавались до квартири АДРЕСА_3 . Так, відповідач в період з 07 грудня 2009 року по 11 серпня 2020 року був споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що надає ВП «Черкаська ТЕЦ». Адвокатом Семеновим Є. О., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 21 грудня 2020 року, а сума заборгованості виникла з лютого 2014 року. За висновками суду першої інстанції, на момент звернення до суду з даним позовом позовна давність спливла, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.
У ст. 264 ЦК України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Аналіз зазначеної норми ст. 264 ЦК України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; б) пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
У постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16 зазначено, що: «відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №761/12553/15-ц.
Аналіз змісту ч. ч. 1 та 3 ст. 264 ЦК України дає підстави для висновку, що переривання перебігу строку позовної давності є можливим виключно в його межах (загальний строк 3 роки), а не після спливу позовної давності чи поза її межами. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 914/2026/17, Верховний Суд зазначив, що оскільки при дослідженні обставин, пов'язаних з вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може відбутися лише в межах строку давності. Така позиція Верховного Суду сформована у цілому ряді постанова і є сталою.
За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач в період з 07 грудня 2009 року по 11 серпня 2020 року був споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що надає ВП «Черкаська ТЕЦ».
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Досліджуючи докази на підтвердження переривання відповідачем позовної давності, колегія суддів виходить із того, що розрахунки заборгованості ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі «ВП «Черкаська ТЕЦ» не відображають обставин визнання відповідачем боргу, сторонами не було надано доказів, а саме квитанцій про сплату боргу із зазначенням призначення платежів, платників, період оплат, що було б підставою, передбаченою частиною першою статті 264 ЦК України, для переривання перебігу позовної давності.
Таким чином, відповідач не вчиняв дій по визнанню боргу, заборгованість в повному обсязі чи її частини не сплачував.
З наданого позивачем розрахунку за період з лютого 2014 року по жовтень 2020 року вбачається, що відповідач здійснив платіж за місяць в межах нарахованої суми - 863,10 грн за 02.2014 в поточному місяці.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про застосування строків позовної давності та стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та Внесків за період з 22.12.2017 (позовна заява подана до суду 21.12.2020) по 11.08.2020 (дата розірвання договору довічного утримання) у розмірі 8878,12 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за такою формою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Розрахунок 3 % річних здійснюється за такою формою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Відповідальність ОСОБА_1 за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України розраховується за період з 22.12.2017 по 31.10.2020 (дата визначена у розрахунках позивача).
Отже, інфляційна складова боргу складає - 518,65 грн; 3 % річних - 381,20 грн.
Враховуючи, що відповідач належним чином зобов'язання щодо оплати комунальних послуг не виконав, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованості у розмірі 9777,83 грн, з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та Внесків за період з 22.12.2017 до 11.08.2020 у розмірі 8878,12 грн; інфляційні втрати 518,65 грн; три відсотки річних 381,20 грн. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2024 року, ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позовна заява підлягає частковому задоволенню, отже позов задоволено на 16 %, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 336,32 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 504,48 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2024 року скасувати.
Постановити нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»заборгованість у розмірі 9777,83 грн, з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та Внесків за період з 22.12.2017 до 11.08.2020 у розмірі 8878,12 грн; інфляційні втрати в розмірі 518,65 грн; три відсотки річних в розмірі 381,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»судовий збір за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 336,32 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 504,48 грн, а всього судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови виготовлено 23 жовтня 2024 року.
Головуючий Л .І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Т. Л. Фетісова