24 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 572/256/23
Провадження № 22-ц/4815/854/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів:Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2024 року, ухвалене в складі судді Ведяніної Т.О., дата складання повного тексту судового рішення відсутня, у справі №572/256/23
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 червня 2020 року і до повноліття дітей.
Позивач вказує, що з моменту стягнення аліментів значно збільшився законодавчо встановлений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Крім цього, дитина ОСОБА_4 , має хронічне захворювання, яке прогресує, стан дитини з часу стягнення аліментів погіршився, що потребує додаткових коштів на лікування.
Вказує, що відповідач аліменти за рішенням суду сплачує не регулярно, додаткових витрат, пов'язаних із лікуванням дитини не несе, що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду.
Просила суд збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2020 року з 1/3 частину до частини усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовлено повністю, за безпідставністю заявлених вимог.
У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що хоча донька має хронічне вроджене захворювання, однак діагноз було встановлено лише у 2022 році після проведення дороговартісного дослідження. Вважає хибним висновок суду що при визначенні розміру аліментів суд повинен був враховувати вказані обставини. Вказує, що донька потребує постійного догляду, що позбавляє її працевлаштуватися. Сплачуваних відповідачем аліментів та державної соціальної допомоги не вистачає на утримання дітей та лікування доньки.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції цим вимогам відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із матір'ю.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 червня 2020 року і до повноліття дітей.
Відповідно до медичного висновку №144 від 27.09.2022 року ОСОБА_4 2018 року народження встановлений діагноз : туберозний склероз та супутній діагноз локалізована симптоматична епілепсія та апілептичниі синдроми з простими парціальними нападами, з фармакорезистентною епілепсію.
З 27.09.2022 року встановлено інвалідність- «інвалід-дитинства».
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним.
У ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначення розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Таким чином, стан здоров'я дитини (пункт 1 частини першої статті 182 СК України) належить до обставин, які підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів на утримання дитини (впливають на такий розмір) і, зміна цієї обставини, зокрема, істотне погіршення стану здоров'я дитини після стягнення аліментів, може бути підставою для зміни раніше визначеного розміру аліментів.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених положень Конвенції про права дитини, Конституції України, СК України, ЦПК України, Закону України «Про охорону дитинства», надаючи відповідь на основне правове питання у розглядуваній справі, дійшов висновку, що погіршення стану здоров'я дитини може бути підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на її утримання, якщо внаслідок такого погіршення здоров'я раніше визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини.
Таку правову позицію висловив Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 листопада 2022 року у справі №128/2206/21, (провадження N 61-5920св22).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Убачається, що на момент стягнення аліментів дитина мала певні хронічні захворювання, що призвело до встановлення у 2022 році ОСОБА_5 статусу «дитина-інвалід».
Будь-яких належних та достатніх доказів проте, що після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів стан здоров'я дитини істотно погіршився і внаслідок такого погіршення здоров'я раніше визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини матеріали справи не містять.
Надані суду першої інстанції докази, зокрема, медичні документи, квитанції, тощо свідчать про те, що позивач понесла додаткові витрати на обстеження стану здоров'я дитини, лікування, тощо може бути підставою для пред'явлення позову в порядку ст. 185 СК України
Аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до незгоди позивача з висновками суду по суті спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2024 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 24 жовтня 2024 року.
Головуючий :
Судді :