Житомирський апеляційний суд
Справа №275/612/23 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
14 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Кузьменко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 275/612/23 за позовом Акціонерного товариства «ТаскомБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ТаскомБанк»
на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лівочка Л.І.
встановив:
У червні 2023 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №8785750138 від 26 листопада 2021 року, яка станом на 23.03.2023 становила 165 175,25 грн. та складалася із: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 132 714,85 грн; заборгованості по річним процентам (в т.ч. прострочена) - 0 грн. 72 коп; заборгованості по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) - 32 459,68 грн., а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 26 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №8785750138. За умовами договору кредитодавець зобов'язався надати кредит у розмірі та на умовах, установлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, установлених договором, здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених у Паспорті кредиту № 5750138, який є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до умов Паспорту кредиту №5750138 та кредитного договору від 26 листопада 2021 року № 8785750138 ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 138 274,11 грн. на строк 36 місяців зі сплатою річних процентів у розмірі 0,01% від суми боргу за договором та щомісячних процентів - 2,49% від суми кредиту.
Вказувало, що кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в кредитному договорі (п.4), отже кредитодавець свої обов'язки за кредитним договором виконав в повному обсязі.
17 грудня 2021 року на підставі договору факторингу №171221 права вимоги за вищезазначеним кредитним договором були відступлені АТ «Таскомбанк». Відповідно до умов цього договору та витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу від 17 грудня 2021 року №171221 позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 листопада 2021 року №8785750138 з усіма наступними додатками та змінами. Факт передачі права вимоги за вищезазначеним договором, а також відповідний розмір зобов'язання, що існував на момент передачі, підтверджуються реєстром прав вимоги до договору факторингу, випискою та розрахунком заборгованості, доданими до позовної заяви.
Умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у визначені договором строки не повернуті. Неодноразовими телефонними повідомленнями банку ОСОБА_1 було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та необхідність її погашення у стислі терміни. Станом на 23 березня 2023 року заборгованість боржника за кредитним договором №8785750138 від 26 листопада 2021 року становить 165 175,25 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (у т.ч. прострочена) - 132 714,85 грн; заборгованість по річних процентах (у т. ч. прострочена) - 0,72 гривень; заборгованість по щомісячних процентах (у т.ч. прострочена) - 32 459,68 грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками.
Посилаючись на наведені обставини, АТ «ТаскомБанк» просило суд стягнути на свою користь із відповідача ОСОБА_1 вказану суму заборгованості, а також судові витрати у справі.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ «ТаскомБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за умовами підписаного відповідачем кредитного договору, цей договір, Паспорт кредиту № 5750138 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» складають єдиний кредитний договір. Паспортом споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною договору, також підписаним відповідачем, визначені щомісячні проценти, загальний річний процент, строк, на який надано кредит, а також порядок повернення кредиту. Кредитний договір має чітке посилання на Паспорт кредиту та обов'язковість його застосування, а з його змістом ОСОБА_1 була ознайомлена. Відповідно сторонами правочину погоджені усі істотні умови договору, зокрема у частині сплати відсотків.
Зазначає, що станом на 23.03.2023 заборгованість позичальника за кредитним договором №8785750138 від 26 листопада 2021 року, становить 165 175,25 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками. Вважає, що суд першої інстанції однобічно та формально підійшов до дослідження та аналізу наявних письмових доказів у справі, не здійснив достатню перевірку належності наданих доказів і безпідставно відмовив АТ «ТаскомБанк» в позовних вимогах.
Вказує, що ними було надано виписки по особових рахунках відповідача з 17.12.2021 по 23.03.2023, які не вірно були проаналізовані відповідачем, оскільки остання зі свого рахунку знімала кошти та поповнювала його протягом тривалого часу і розмір боргу по тілу кредиту підтверджується виписками із рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 .
Зазначає, що законом не передбачено будь-яких вимог до розрахунку заборгованості, що надається до позовної заяви про стягнення коштів. Банком надано розрахунок заборгованості, який містить заборгованість після переуступлення права вимоги від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» за залишками по кредиту, періоди, відсоткову ставку та суми нарахування відсотків як щорічних так і місячних за користування кредитними коштами, дані про абсолютну відсутність сплат за кредитним договором.
Вважає, що право вимоги придбано ними за кредитним договором відповідача 17.12.2021. Саме цього числа позивачем були відкриті рахунки відповідачу для обліку кредитної заборгованості, про це свідчать зокрема й виписки, які були надані суду та містять інформацію про оприбуткування позивачем заборгованості відповідача за тілом кредиту, річними та щомісячними відсотками.
Оскільки відповідач заперечувала щодо отримання кредиту в цілому, то такі її дії можна розцінювати як спосіб уникнення відповідальності по кредитному договору.
Вказує, що надання виписок по рахункам відповідача в період з 26.11.2021 по 17.12.2021 є неможливим, оскільки в цей період власником права вимоги за кредитним договором було ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», водночас не подання позивачем до суду первісних бухгалтерських документів не може ставити під сумнів сам факт укладення договору факторингу №171221 від 17.12.2021.
Зазначає, що відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 18 червня 2003 року №254, та п.62 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 №7, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Крім цього сплата позичальником боргу за кредитним договором, що підтверджується виписками доданими до матеріалів справи, свідчить про отримання коштів відповідачем, оскільки банківська виписка з особового рахунку клієнта банку слугує документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.
Про оформлення ОСОБА_1 кредитного договору №8785750138 від 26.11.2021 та перехід право вимоги до нового кредитодавця, свідчить також довідка за вих.№8602138 SG від 13.03.2023. Крім того, кредитний договір не розірваний, не змінений, не визнаний судом недійсним, а тому повинен виконуватись його сторонами в силу ст. 204 ЦК України.
Відповідач скористалась своїм правом та через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказувала, що позивачем не зазначено інформації щодо суми і дати отримання нею коштів, з якого часу нею порушено умови кредитного договору, чому не враховані сплачені нею суми та які суми основного боргу залишилися несплаченими, банком не розраховано проценти відповідно до основного боргу кредиту, враховуючи сплату нею в рахунок заборгованості 41 105,00 грн. Тому вважає, що наданий позивачем розрахунок сам по собі не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує суму заборгованості визначену банком за кредитним договором.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Каленський І.Б. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2024 року залишити без змін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 26 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8785750138. Відповідно до умов паспорту кредиту №5750138 та вказаного кредитного договору позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 138 274,11 грн., строк користування 36 місяців, річні проценти 0,01% від суми боргу за договором, щомісячні проценти 2,49% від суми кредиту (а.с.6-8, т.1).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно з п. 1.3. кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту №5750138, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно Паспорту кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» №5750138 від 26.11.2021 року, ОСОБА_1 підписала цей Паспорт кредиту, в якому підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних нею умов кредитування (а.с.104-105, т.1) .
17 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «ТаскомБанк» укладено договір факторингу №171221, відповідно до якого АТ «ТаскомБанк» зобов'язується передати (сплатити) ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» суму фінансування, а останнє зобов'язується відступити АТ «ТаскомБанк» права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором (а.с.111-117, т.1).
Відповідно до п.2.1 вищевказаного Договору в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимог, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною цього Договору та підписується одночасно з ним.
Згідно із п. 2.3. вищевказаного Договору факторингу відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» до АТ «ТаскомБанк» відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру прав вимог згідно Додатку № 2 до цього договору, але не раніше оплати АТ «ТаскомБанк» суми зазначеної у п. 3.1. договору, після чого АТ «ТаскомБанк» стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги визначені цим договором та всі права вимоги за договорами поруки. Сторони підписують акт прийому-передачі Реєстру прав вимог в день здійснення оплати суми фінансування згідно п. 3.1 цього договору. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі Реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» до АТ «Таскомбанк» прав вимоги боргу та є невід'ємною частиною цього договору .
На виконання вимог п. 3.1. договору факторингу №171221 від 17 грудня 2021 року, АТ «ТаскомБанк» сплатило ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» 467 336 417,92 грн суми фінансування, що підтверджується меморіальним ордером № 833437008 від 17.12.2021 року (а.с.119, т.1).
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором від 26 листопада 2021 року № 8785750138 загальна заборгованість боржника станом на 23 березня 2023 року становить 165 175,25 грн, з яких: 132 714,85 грн. - заборгованість по тілу кредиту (у т. ч. прострочена ); 0,72 грн. - заборгованість по річних процентах (у т. ч. прострочена); 32 459,68 грн - заборгованість по щомісячних процентах (у т. ч. прострочена) (а.с.99, т.1).
24 лютого 2023 року АТ «ТаскомБанк» надіслало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу № 3753/70.11 щодо дострокового повернення коштів за кредитним договором у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань (а.с.31, т.1).
Як слідує з вказаного повідомлення-вимоги заборгованість ОСОБА_1 по кредиту станом на 23 лютого 2023 року становить: 88 480,00 грн. основного боргу; 0,83 грн. - строкової заборгованості за річними процентами; 44 234,85 грн. простроченого боргу; 28 885,57 грн. простроченої заборгованості за щомісячними процентами та 3 320,06 грн. строкової заборгованості за щомісячними процентами (а.с.57, т.1).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а тому інформація, що зазначена в ньому за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він складений, не може бути доказом наявності заборгованості в сумі, зазначеній позивачем в позовній заяві. Крім того, в повідомленні-вимозі від 24.02.2023 року та повідомленні про необхідність виконання грошових зобов'язань від 11.11.2022 року за договором №8785750138 від 26.11.2021 року, що направлялись відповідачу, вказані різні суми заборгованості, які не відповідають розміру заборгованості, що вказана в позовній заяві. Також позивачем не надано жодного первинного документу, який би засвідчив рух коштів за вказаним кредитним договором. Оскільки ОСОБА_1 заперечує наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, а за відсутності первинних документів неможливо встановити обставини, які впливають на правильність визначення суми заборгованості (розмір нарахованих позивачем коштів, в т.ч. процентів, пені, штрафів, а також дати та порядок здійснення останнім таких нарахувань, розміру сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості, порядок розподілу позивачем коштів, сплачених відповідачем на виконання договору), тому суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено наявність у ОСОБА_1 заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договорами).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо ).
Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України установлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частин першої, другої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як слідує з кредитного договору №8785750138 від 26 листопада 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 , остання отримала кредит у сумі 138 274,11 грн. строком на 36 місяців.
Відповідно до п.1.1. кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно з п. 1.3. кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту №5750138, який є невід'ємною частиною цього договору.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, АТ «Таскомбанк» зазначає, що за умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, однак, не виконала власного обов'язку з їх своєчасного повернення на визначених договором умовах, у зв'язку із чим у неї виникла заборгованість. На підтвердження вказаних обставин банк надав суду: кредитний договір від 26 листопада 2021 року № 8785750138, Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» № 5750138, власний розрахунок заборгованості та виписки по рахунку боржника.
Однак як безумовно підтверджується матеріалами справи, підписаний відповідачем із ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» кредитний договір від 26 листопада 2021 року №8785750138 не містить інформації про процентну ставку за надані кредитні кошти, зокрема, і розмір прострочених річних та щомісячних відсотків.
Оскільки матеріали справи не містять безсумнівних доказів щодо істотних умов укладеного сторонами 26 листопада 2021 року кредитного договору № 8785750138, то наданий позивачем розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного боржником зобов'язання та є неналежним доказом.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач. Зокрема, в поданому розрахунку не відображені суми, сплачені відповідачем в рахунок погашення її боргу, в тому числі в розмірі 41 105,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку з 26.11.2021 по 23.03.2023 (а.с.136, т.1). Відповідач заперечує наявність заборгованості у розмірі, що вказана в позовній заяві.
Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» № 5750138 теж не є належним доказом щодо погодженої між сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами, оскільки зі змісту цього паспорту слідує, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними, базуються на обраних споживачем умовах кредитування, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку; реальна річна процентна ставка обчислена на припущеннях про те, що процентна ставка, інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту таабо зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
У свою чергу Паспорт споживчого кредиту це лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття позичальником обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, у тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавцем споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та форма його укладення визначені Законом України «Про споживче кредитування». Ознайомлення із Паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означають укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Зазначене відповідає правовим висновкам Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 ( провадження № 61-14545сво20 ), які безпомилково урахував суд першої інстанції.
17 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «ТаскомБанк» укладено договір факторингу №171221, відповідно до якого до АТ «ТаскомБанк» перейшло право вимоги за кредитним договором №8785750138 від 26 листопада 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 .
24 лютого 2023 року АТ «ТаскомБанк» надіслало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу № 3753/70.11 щодо дострокового повернення коштів за кредитним договором у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, з якого слідує, що заборгованість ОСОБА_1 по кредиту станом на 23 лютого 2023 року становить: 88 480,00 грн. основного боргу; 0,83 грн. - строкової заборгованості за річними процентами; 44 234,85 грн. простроченого боргу; 28 885,57 грн. простроченої заборгованості за щомісячними процентами та 3 320,06 грн. строкової заборгованості за щомісячними процентами.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №8785750138 від 26 листопада 2021 року, станом на 23 березня 2023 року заборгованість відповідача становить 165 175,25 грн., з яких: 132 714,85 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 0,72 грн. - заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена); 32 459,68грн.- заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена).
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
У Постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 викладена правова позиція стосовно належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорам. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належаними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитними договорами.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що в доданому до позову повідомленні-вимозі від 24.02.2023 року та повідомленні про необхідність виконання грошових зобов'язань від 11.11.2022 року за договором №8785750138 від 26.11.2021 року, що направлялись відповідачу, вказані різні суми заборгованості, які не відповідають розміру заборгованості, що вказана в позовній заяві.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8785750138 від 26.11.2021, укладеному з позичальником ОСОБА_1 станом на 23.03.2023, за підписом представника АТ «Таскомбанк», який не містить обов'язкових реквізитів, є внутрішнім документом позивача та є неналежним і недопустимим доказом отримання кредитних коштів та користування ними.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного первинного документу, який би засвідчив про рух коштів за вказаним кредитним договором.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 заперечує наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, то суд вважає, що за відсутності первинних документів неможливо встановити обставини, які впливають на правильність визначення суми заборгованості (розмір нарахованих позивачем коштів, в т.ч. процентів, пені, штрафів, а також дати та порядок здійснення останнім таких нарахувань; розміру сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості; порядок розподілу позивачем коштів, сплачених відповідачем на виконання договору).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки це рішення є правильним, доведеним, об'єктивними, таким, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а також висновкам Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/ 126/20.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожний аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити у суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду визнає доводи апеляційної скарги представника банку такими, що не заслуговують на увагу, вони не є достатніми, суттєвими для задоволення скарги та скасування правильного судового рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи скарги об'єктивно є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, свідчать про суб'єктивну незгоду позивача з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТаскомБанк» залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді