про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №460/10445/23
адміністративне провадження №К/990/31404/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув клопотання представника заявника Хомича Івана Олександровича в інтересах заявника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 10.06.2024 у справі №460/10445/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 27.10.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно Закону про Державний бюджет на відповідний рік;
- зобов'язати пенсійний орган нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 , починаючи з 27.10.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 27.10.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити позивачу з 27.10.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік); вирішено питання про розподіл судових витрат.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою 09.08.2023 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
ОСОБА_1 оскаржив зазначені судові рішення у касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 10.06.2024 скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 09.08.2023 у справі №460/10445/23, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 27.10.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 , починаючи з 27.10.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені нею витрати по сплаті судового збору на загальну суму 2576,64 грн.
До Верховного Суду від представника заявника Хомича Івана Олександровича в інтересах заявника ОСОБА_1 надійшло клопотання, подане у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якому позивач просить: встановити судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду від 10.06.2024 у справі №460/10445/23; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду подати до суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 10.06.2024 у справі №460/10445/23; у разі невиконання постанови Верховного Суду від 10.06.2024 у справі №460/10445/23 або ненадання звіту про його виконання накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на користь ОСОБА_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не виконує постанову Верховного Суду від 10.06.2024 у цій справі, не виплачує нараховану на виконання судового рішення заборгованість із доплати відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень, що підтверджується листом Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.07.2024 №1700-0202-8/43493.
Також заявник покликається на те, що відповідачем з 01.01.2024 здійснено перерахунок підвищення до пенсії не в розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, як постановлено у постанові Верховного Суду від 10.06.2024.
Суд, розглянув питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, дійшов таких висновків.
Вирішуючи зазначене клопотання, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами частини четвертої та сьомої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частини другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями підпункту "ґ" пункту 4 частини першої статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається про встановлення судом касаційної інстанції строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 зазначив, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
До клопотання про встановлення судового контролю позивачем додано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.07.2024 із доданими до цього листа рішеннями з матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 станом на 27.10.2022, 01.01.2023, 01.03.2023, 01.01.2024, 01.03.2024 та станом 26.07.2024 (дату розгляду запиту) з якого вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання постанови Верховного Суду від 10.06.2024 у справі №460/10445/23 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) за період з 27.10.2022 по 30.06.2024 із застосуванням норм пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ за період з 27.10.2022 по 30.06.2024 та нараховано доплату в сумі 77975,39 грн. У цьому листі також зазначено, що нарахована сума буде виплачена ОСОБА_1 за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України відповідно до вимог статті 63 Закону №796-XII, статей 23, 116 Бюджетного кодексу України.
Враховуючи вищевказане, відповідач вчиняє дії, спрямовані на виконання рішення суду.
Незгода позивача із способом та обсягом виконання відповідачем судового рішення є предметом окремого спору. У разі незгоди із розміром здійсненого перерахунку на виконання рішення суду у цій справі, позивач має право звернутися за захистом своїх прав до суду.
Верховний Суд звертає увагу позивача на те, що перевірка правомірності прийняття (вчинення) рішень, дій чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду може бути здійснена судом через механізм, регламентований статтею 383 КАС України, згідно із частиною першою якої особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про відсутність сукупності правових умов, обставин та передбачених КАС України підстав для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання постанови Верховного Суду, а тому у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.
Керуючись статтями 355, 359, 370, 382 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні клопотання представника заявника Хомича Івана Олександровича в інтересах заявника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 10.06.2024 у справі №460/10445/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб