22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №320/9291/23
адміністративне провадження №К/990/38952/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №320/9291/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправною бездіяльності,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30 квітня 2022 року № IV-001/2022;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури розглянути його скаргу по суті звернення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року залишено без змін.
Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу через систему «Електронний суд» 14 жовтня 2024 року.
Скаржник просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у цій справі.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки в матеріалах касаційної скарги відсутній документ про сплату судового збору.
Натомість по тексу касаційної скарги заявник покликається на наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки він є учасником бойових дій, в підтвердження чого надав посвідчення серії НОМЕР_1 .
Дослідивши вказане клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 ЗУ «Про судовий збір», Суд зазначає наступне.
Відповідно до цієї норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
З цього приводу Верховний Суд зазначає, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 560/4971/21, від 26 травня 2022 року у справі № 640/14577/20, від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22, від 20 липня 2023 року у справі № 160/20070/21 та багатьох інших.
Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
У цій справі позивач оскаржує постанову Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, тобто ця справа не стосується питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що вимоги позивача не пов'язані з порушенням його прав саме як учасника бойових дій, а відтак він не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Тож цей збір має бути сплачений на загальних підставах.
Крім того, на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справа № 567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Таким чином наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» залишається усталеною та незмінною.
За таких обставин, у Суду відсутні правові підстави для звільнення скаржника від сплати судового збору.
Так, питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI").
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року (на момент звернення з касаційною скаргою) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить: 3028 грн.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі: 2422,40 грн (3028 грн. *0,8).
Реквізити для сплати судового збору:
ГУК у м.Києві/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Також Судом встановлено, що заявник у касаційній скарзі належно не обґрунтовує у чому саме полягає порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело до постановлення ухвали про повернення позовної заяви.
Водночас, по тексту касаційної скарги скаржник наводить лише обґрунтування своєї незгоди саме із залишенням його позовної заяви без руху у зв'язку з несплатою судового збору і не наводить належних обґрунтувань в частині оскарження саме ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у цій справі.
Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, у разі оскарження ухвал визначених у частині другій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту.
З огляду на викладене, скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судами при їх ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України, Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, шляхом подання до суду: 1) документа про сплату судового збору, у визначеному Судом розмірі; 2) касаційної скарги у новій редакції із зазначенням обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень; 3) надати докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №320/9291/23.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №320/9291/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправною бездіяльності,- залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
………………………….
...........................
…………………………
Н.М. Мартинюк
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду