Провадження № 11-кп/803/3270/24 Справа № 202/8218/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 жовтня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (приймає участь в режимі
відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12024052420000178 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Рядовка Перемишлянського району Калузької області, Російська Федерація, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз: - 24.06.2021 року Краснолиманським міським судом Донецької області за ч. 2 ст.185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 10 місяців позбавлення волі. Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 08.04.2024 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 16 днів,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити вирок суду у зв'язку із набуттям чинності 09.08.2024 року Закону України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Прокурором подано заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , в якому просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме вчинення її з проникненням у житло, вважає, що дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч.1 ст.162 КК України.
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 24.06.2021 року, та остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць; також вирішено питання щодо речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, 13.05.2024 року приблизно в 15.40 годин ОСОБА_7 переліз через паркан домоволодіння свого знайомого ОСОБА_8 , що розташоване за адресою АДРЕСА_2 . Опинившись в приміщенні вітальні житлового будинку, в яку він потрапив через вхідні двері, які на той момент були відчинені, ОСОБА_7 на серванті виявив мобільні телефони, а саме:
- мобільний телефон марки «VERICO» моделі «А183 Classic», жовтого кольору, IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 , серійний номер - НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон марки «ZTE» моделі «Blade A3 2020» в корпусі синього кольору, IMEI 1 - НОМЕР_4 , IMEI 2 - НОМЕР_5 , серійний номер - НОМЕР_6 .
Реалізуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів із прямим умислом, користуючись відсутністю власника будинку, усвідомлюючи, що на всій території Україні введено воєнний стан, ОСОБА_7 взяв до рук вказані мобільні телефони, які належать ОСОБА_8 , та поклав їх до кишені штанів, після чого з місця вчинення правопорушення зник, викрадене майно звернув на власну користь та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду в сумі 1455,05 грн.
Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який просив змінити вирок суду у зв'язку із набуттям чинності 09.08.2024 року Закону України № 3886-IX, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлена відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму для кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу (у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року).
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2024 році становить 3028 грн.
ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення 13.05.2024 року таємного викрадення чужого майна (крадіжку) на суму 1455,05 грн, поєднаного з проникненням у житло.
Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК України. Однак, оскільки діяння вчинене з проникненням у приміщення, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України у зв'язку з таким.
Частиною 3 ст. 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3 тис. неоподатковуваних мінімумів або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК України).
З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 4 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів.
Об'єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні до приміщення, як це встановлено судом першої інстанції у цьому провадженні.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 усвідомлював, що приміщення, до якого він протиправно проник, перебуває у володінні іншої особи.
На підставі наведеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України і призначити покарання в межах санкції цієї частини статті й відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України змінити судове рішення.
У ході вирішення питання про призначення виду і розміру покарання колегія суддів, зважаючи на положення статей 50, 65 КК України, бере до уваги, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком; дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше судимий, характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, а також те, що обвинувачений вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності через невеликий проміжок часу після умовно-дострокового звільнення, що свідчить про те, що він належних висновків для себе не зробив; обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття; обставин, що обтяжують покарання - не встановлено.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що покарання, призначене в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також, оскільки обвинувачений вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 24.06.2021 року, тому, за таких обставин, у цьому кримінальному провадженні остаточне покарання ОСОБА_7 необхідно призначити за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 24.06.2021 року, у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2024 року - задовольнити частково.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 із ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 24.06.2021 року, та остаточно ОСОБА_7 вважати засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Строк відбування покарання обчислювати з 13.06.2024 року.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - з моменту отримання копії судового рішення.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4