Провадження № 11-кп/803/2603/24 Справа № 186/1280/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 жовтня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12021041380000094 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народилася в м. Губаха Пермської області, громадянка України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати як незаконний, визнати ОСОБА_8 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та виправдати, у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що на досудовому розслідуванні було порушено право обвинуваченої на захист, оскільки ОСОБА_8 09.09.2021 року відмовилася від захисника ОСОБА_9 , а тому він не міг брати участь у захисті ОСОБА_8 після 09.09.2021 року.
Також обвинувачена 09.09.2021 року уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_7 , однак слідчим було винесено постанову про відмову у допуску адвоката для здійснення захисту ОСОБА_8 .
Зазначає, що 07.07.2021 року ОСОБА_8 було нанесено тілесні ушкодження, що підтверджено висновком експерта № 229 від 08.07.2021 року, але цим тілесним ушкодженням судом не було надано належної оцінки. Окрім того, суд не бере до уваги показання ОСОБА_8 , а при розмежуванні її умислу між необхідною обороною та умисним нанесенням тілесних ушкоджень приймає до уваги її показання.
Посилається на те, що судом було встановлено, що відповідно до допиту свідків в день вбивства ОСОБА_10 в квартирі осіб чоловічої статі не було, однак з висновку експерта № СЕ-19/108-21/8526-БД від 01.09.2021 року вбачається, що в день вбивства в квартирі знаходилася особа чоловічої статі з 3 групою крові, яка залишила на чарках свій ДНК і сліди своєї крові.
Стверджує, що свідків того, що даний злочин вчинила саме ОСОБА_8 ,- не має. Кров на руках та футболці ОСОБА_8 з'явилися вже після того, як вона виявила свого чоловіка мертвим та почала намагатися його реанімувати, та викликала швидку допомогу.
Також на знарядді вбивства відсутнє ДНК ОСОБА_8 . Судом вказано, що обвинувачена могла знищити сліди ДНК на пляшці, але ним не було взято до уваги, що на ньому залишився слід відбитку папілярного узору. Крім цього, з відеозапису з огляду місця події вбачається, що розмір папілярного узору та клейкої стрічки, на яку він був вилучений, відрізняється від того, що було досліджено в суді.
Зазначає, що до матеріалів справи було долучено постанову про закриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_8 за фактом нанесення їй тілесних ушкоджень, в якій вказано про те, що неможливо встановити особу, яка нанесла ОСОБА_8 тілесні ушкодження, але судом було встановлено, що саме вона вчинила вбивство.
Стверджує, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_10 була завдана шкода, а тому він є потерпілим у кримінальному провадженні, однак будь-яких анкетних даних ОСОБА_10 в обвинувальному акті немає.
Крім того, в обвинувальному акті в розділі анкетні відомості потерпілого зазначено, що жодна особа з числа близьких родичів та членів сім'ї ОСОБА_8 , який загинув, не подала заяву. Тобто в обвинувальному акті вказано, що загиблим є ОСОБА_8 , а не ОСОБА_10 .
Також в обвинувальному акті не зазначено декілька обставин, що пом'якшують покарання: надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевною хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
Посилається на те, що протокол огляду місця події та додатки до нього є неналежними доказами, оскільки за показами свідків поліція проникла до приміщення та почала огляд місця події о 22.00 годині 07.07.2021 року, а відповідно до протоколу та відеозапису огляд розпочато о 00.40 годин 08.07.2021 року, тобто було порушено порядок проведення огляду, передбачений ст. 237, 233, 234 КПК України, в частині проведення безперервного відеозапису проведення процесуальної дії
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, 07.07.2021 року в період часу з 18.00 години по 22.00 годину, ОСОБА_8 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебувала за місцем свого мешкання у квартирі АДРЕСА_2 , де у неї виникла сварка з чоловіком - ОСОБА_10 , в ході якої останній спричинив ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження у вигляді колотих ран у виличній ділянці зліва, синця на тильній поверхні правої кисті та садна на задній поверхні правого передпліччя в середній третині. Після сварки у ОСОБА_8 на ґрунті особистих неприязних відносин виник злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 07.07.2021 року, у період часу з 18.30 годин по 22.00 годину, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті потерпілому, та бажаючи їх настання, нанесла ОСОБА_10 , який сидів на дивані, не менше 4 ударів скляною пляшкою у різні частини голови, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді чотирьох забійних ран волосистої частини голови в тім'яній, тім'яно - скроневій області зліва, лобної області справа, та правої вушної раковини, крововиливів в м'які покривні тканини голови в проекції забійних ран, субарахноїдального крововиливу у скроневій долі правої півкулі по випуклій поверхні, крововиливів на слизовій оболонці верхньої та нижньої губ справа, забійної рани слизової верхньої губи справа, ближче до кута.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_8 горловиною скляної пляшки, яка розбилася від ударів по голові, завдала ОСОБА_10 не менше чотирьох ударів в область правої ключиці, правого плеча та надпліччя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани в області правої ключиці, крововиливів в м'які тканини по ходу раневого каналу з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, паравертебральної артерії справа та верхньої долі правої легені, не проникаючих колото-різаних ран правого плеча та правого надпліччя, різаної рани правого плеча по передній поверхні, а також вищевказаною горловиною спричинила множинні садна-подряпини обличчя в області правої та лівої щоки, садна - подряпини грудної клітини по передній поверхні справа та зліва.
Тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото - різаного порання грудної клітини справа з ушкодженням верхньої долі правої легені та паравертебральної артерії справа, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення. Тілесні ушкодження у вигляді забійних ран волосистої частини голови, правої вушної раковини, не проникаючих колото - різаних ран правого плеча та правого надпліччя, різаної рани правого плеча, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я впродовж більше шести днів, але не більше як три тижні (21 день). Крововиливи на слизовій оболонці верхньої та нижньої губ справа, забійна рана на слизовій оболонці верхньої губи справа, садна - подряпини на обличчі зліва та справа, на грудній клітині по передній поверхні з двох сторін, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 помер 07.07.2021 року у період часу з 18.30 по 22.00 год. Смерть ОСОБА_10 настала від проникаючого колото - різаного поранення грудної клітини справа, яке супроводжувалось ушкодженням верхньої долі правої легені, правої вертебральної артерії та ускладнилось гострою крововтратою, що й зумовило безпосередню причину смерті.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника, прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно із ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Однак, аналізуючи матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці вимоги кримінального процесуального закону судом дотримані не були. Оскаржене рішення щодо ОСОБА_8 суд постановив з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що є безумовною підставою для його скасування.
Так, в апеляційній скарзі сторона захисту вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй дій, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Як зазначив у вироку суд першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_8 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй дій не визнала, припускає, що її чоловік з невстановленою особою вживав спиртні напої, та можливо відбулась бійка, також зазначила, що на столі стояли чарки, яких не було, коли вона виходила з кімнати, та те, що вхідні двері квартири були не замкнуті на ключ.
Однак, суд першої інстанції критично поставився до показань ОСОБА_8 щодо її непричетності до вчиненого злочину, оскільки такі показання спростовуються сукупністю досліджених доказів, та розцінив її позицію як спосіб уникнути кримінальної відповідальності, при цьому також послався на те, що стороною захисту не надано переконливих та об'єктивних доказів, які б спростовували сукупність досліджених доказів.
Водночас, колегія суддів вважає, що зазначеній версії сторони захисту не надана оцінка та звертає увагу на таке.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 02 червня 2021 року у справі № 712/5746/18, від 16 жовтня 2023 року у справі № 212/7057/18, від 06 грудня 2023 року у справі № 639/3154/18).
Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
З вироку вбачається, що суд першої інстанції докази, які були досліджені в судовому засіданні, визнав належними та допустимими, та такими, що не викликають сумнівів у їх достовірності.
Так, суд першої інстанції як на доказ винуватості обвинуваченої ОСОБА_8 в інкримінованому їй злочині послався на висновок експерта СЕ-19/108-21/8526-БД від 01.09.2021 року, яким підтверджено наявність на фрагменті тканини (об'єкт №16), що вилучений з квартири під час огляду, букальних клітин ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Водночас, судом не було з'ясовано шляхом допиту експерта механізм утворення слідів, що може свідчити про обставини події.
Також судом не надано оцінки тим обставинам, що відповідно до вищевказаного висновку експерта:
- генетичні ознаки слідів крові людини на фрагменті марлі зі змивом з правої та лівої долонь ОСОБА_8 (об'єкт № 2, 3) належать особі жіночої генетичної статі, співпадають з генетичними ознаками зразка букальних клітин ОСОБА_8 , не співпадають з генетичними ознаками зразка букальних клітин ОСОБА_10 ;
- сліди крові людини на чарці (об'єкт №10) належать особі чоловічої генетичної статі, не співпадають з генетичними ознаками зразка букальних клітин ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ;
- сліди крові людини на чарці (об'єкт №11) містять генетичні ознаки зразка букальних клітин ОСОБА_10 та особи чоловічої генетичної статі сліди крові людини якої знайдені на чарці (об'єкт №10);
- генетичні ознаки слідів крові людини на виделці (об'єкт №8) є змішаними, походять більш ніж від двох осіб, містять домінуючі генетичні ознаки, які належать особі чоловічої генетичної статі, співпадають з генетичними ознаками зразка букальних клітин ОСОБА_10 , не співпадають з генетичними ознаками зразка букальних клітин ОСОБА_8 .
Окрім того, судом не надано оцінки поясненням обвинуваченої ОСОБА_8 про те, що вхідні двері квартири були не замкнені на ключ, що узгоджується з показами свідка ОСОБА_11 , яка теж вказувала на те, що коли вона прийшла до Тютрюмових, то двері квартири були відчинені.
Таким чином, суд не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченої та належним чином не спростував їх доводів щодо можливої причетності до злочину особи чоловічої статі.
Також з висновку експерта № 229 від 08.07.2021 року вбачається, що давність виявлених у обвинуваченої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень може відповідати даті вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення - 07.07.2021 року, при цьому сама обвинувачена не заперечувала того факту, що між нею та обвинуваченим був конфлікт.
Вказаним обставинам у вироку та в матеріалах кримінального провадження суд першої інстанції належної оцінки не дав, у тому числі не вивчив та не перевірив питання щодо можливої наявності в діях ОСОБА_8 ознак необхідної оборони та її меж (ст. 36 КК України), про що також зазначає захисник в апеляційній скарзі.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до встановлених судом обставин, ОСОБА_10 помер 07.07.2021 року, що не відповідає висновку експерта № 496, відповідно до якого експерт відповідаючи на питання № 2 зазначив, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли бути утворені 07.08.2021 року (т.2 а.п.35 зворот).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення).
Таким чином, колегією суддів встановлено, що взятий в основу вироку судом першої інстанції висновок експерта № 496 суперечить встановленим судом обставинам вчинення кримінального правопорушення, а саме, щодо встановлення дати смерті потерпілого, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки свідчить про невстановлення судом всіх обставин кримінального правопорушення, які мають значення для кримінального провадження.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, постановляючи рішення за результатами судового розгляду, лише перерахував наведені у вироку докази та формально зазначив, що ними підтверджується, що ОСОБА_8 вчинила вбивство потерпілого ОСОБА_10 , при цьому не навів належного і вмотивованого обґрунтування своїх висновків в частині безпідставності доводів сторони захисту щодо можливої непричетності обвинуваченої до інкримінованого їй злочину.
Водночас доводи захисника щодо порушення на досудовому розслідуванні права ОСОБА_8 на захист не є слушними з огляду на таке.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що постановою слідчого від 21.09.2021 року було відмовлено у допуску адвоката ОСОБА_7 для здійснення захисту ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12021041380000094 з тих підстав, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється СВ ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, а ОСОБА_7 до 07.06.2021 року працював на посаді слідчого СВ ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, згідно із Наказом № 222 о/с від 07.06.2021 року був звільнений, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст.26 Закону України “Про запобігання корупції» адвокату ОСОБА_7 забороняється протягом року з дня припинення роботи у ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області представляти інтереси будь-якої особи у кримінальних провадженнях, у яких досудове розслідування здійснюється слідчим підрозділом ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.п.2 т.2).
З урахуванням наведеного, а також тієї обставини, що відповідно до ч.1 ст.52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, слідчим підозрювану ОСОБА_8 було повідомлено, що її відмова від захисника ОСОБА_9 не приймається (а.п.3 т.2), що відповідає вимогам ч.3 ст.54 КПК України.
У листі Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.02.2022 року, наданого на лист Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 року, в якому зазначалося, що адвокат ОСОБА_7 до спливу річного строку з моменту звільнення з посади слідчого СВ ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області уклав договір про надання правової допомоги та здійснював захист підозрюваної у кримінальному провадженні, досудове розслідування якого здійснювалось слідчим СВ вказаного відділення поліції, в якому працював ОСОБА_7 , зазначено, що здійснення адвокатом ОСОБА_7 захисту інтересів підозрюваного у кримінальному провадженні, яке розслідується слідчим СВ ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області на етапі досудового розслідування, може свідчити про порушення ним вимог п.3 ч.1 ст.26 Закону України “Про запобігання корупції» (а.п.86 т.1).
Також на підставі відмови слідчим у допуску до кримінального провадження адвоката ОСОБА_7 слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_12 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170030001750, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, яке 16.01.2024 року було закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що підтверджується відповідною постановою (а.п.201-205 т.1).
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів не вбачає порушень права ОСОБА_8 на захист на досудовому розслідуванні.
Твердження захисника, що в обвинувальному акті відсутні анкетні дані ОСОБА_10 , хоча він є потерпілим у цьому кримінальному провадженні, а також, що в ньому зазначено, що загиблим є ОСОБА_8 , а не ОСОБА_10 , - є безпідставними з урахуванням вимог ч. 6, 7 ст. 55 КПК України відповідно до яких, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення ч.ч. 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
В обвинувальному акті щодо ОСОБА_8 зазначено, що жодна особа з числа близьких родичів та членів сімї Тютрюмова, який загинув, не подавала заяву про залучення їх до провадження як потерпілого, внаслідок чого у сторони обвинувачення не було передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для залучення такої особи в якості потерпілої у цьому кримінальному провадженні та, як наслідок, зазначення відомостей про таку особу в обвинувальному акті.
Зазначення в обвинувальному акті про те, що загиблим є ОСОБА_8 , а не ОСОБА_10 , колегія суддів вважає таким, що не є тим істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, який може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено, що від отриманих тілесних ушкоджень помер саме ОСОБА_10 .
Посилання захисника на те, що в обвинувальному акті не зазначено декілька обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , - є безпідставним, оскільки суд першої інстанції під час судового розгляду за наявності обставин, передбачених ч. 1, 2 ст.66 КК України, може визнати їх такими, що пом'якшують покарання.
Згідно із вимогами п.3 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, колегія суддів при призначенні нового судового розгляду кримінального провадження, дійшла висновку про необхідність застосування загальних засад кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги захисника, у зв'язку з допущенням судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, з урахуванням загальних засад кримінального провадження і з метою забезпечення права обвинуваченої на захист, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, відповідно до ч.2 ст.404 КПК України, оскільки встановлені обставини впливають на законність рішення щодо ОСОБА_8 , з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені в цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, усунувши недоліки, вказані в ухвалі суду апеляційної інстанції, перевірити інші доводи апеляційної скарги захисника, дати на них вичерпну відповідь, дотримуючись вимог статей 2, 7, 8, 9, 17 КПК України, ст.62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і в залежності від встановленого постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у разі ж доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, призначене покарання за вказаною статтею вважати необхідним і достатнім для її виправлення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року - задовольнити частково.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4