23 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/29180/23 пров. № А/857/17615/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року (головуючий суддя Кузан Р.І., м. Львів) у справі № 380/29180/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними щодо непоновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугою років з дати подання заяви; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії на підставі заяви ОСОБА_1 від 30.05.2023 про поновлення виплати пенсії за вислугу років, призначеної у 2005 році, з дати подання заяви.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.05.2023 про поновлення виплати пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2023 та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням наданих позивачем документів та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що згідно із законом виплату пенсії особам, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та перебувають на обліку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання, можливо проводити за наявності паперової пенсійної справи. Зазначає, що для направлення запиту за пенсійною справою позивачу необхідно особисто подати заяву та відповідні документи, в т. ч. про проживання (реєстрацію), до органу, що призначає пенсію за новим місцем проживання (реєстрації).
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Совєтским РВ ГУ МВС України в Криму 25.01.1996.
Позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим та згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 з 01.01.2005 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
На момент призначення пенсії позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки від 23.03.2022 №1334-5000452940 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_2 .
30.03.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо виплати пенсії за фактичним місцем проживання.
У відповідь на заяву позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 27.04.2022 повідомило, що для забезпечення виплати пенсії за законодавством України будуть вживатися дії після завершення воєнного стану.
Позивач 30.05.2023 повторно звернувся із заявою щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії.
На звернення позивача відповідачем надано відповідь від 13.06.2023, якою відповідач повідомив, що для направлення запиту за пенсійною справою позивачу необхідно особисто подати заяву та відповідні документи, в т. ч. про проживання (реєстрацію), до органу, що призначає пенсію за новим місцем проживання (реєстрації).
З метою поновлення виплати пенсії позивач знову звернувся до Урядового контактного центру Пенсійного фонду України. Так, відповідно до листа Департаменту пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 30.10.2023 виплата пенсій Головним управлінням Пенсійного фонду України в АР Крим здійснювалась по березень 2014 року. Листом також повідомлено, що для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання необхідні документи, зокрема, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, а враховуючи, що попереднім місцем проживання є м. Сімферополь, яке на даний час належить до тимчасово окупованої території, в органів Пенсійного фонду України в період дії воєнного стану відсутні повноваження отримати необхідні для виплати пенсії документи.
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації пов'язано з форс-мажорною обставиною - війною, а тому позивач не може бути позбавлений такої виплати, відтак суд зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України визначені Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (надалі - Закон №1207), згідно ст. 1 якого тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VІІ), відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону №1706-VІІ факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Статтею 7 Закону №1706-VІІ передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Частиною 3 ст. 7 Закону №1706 гарантовано право громадян пенсійного віку, які зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно з п. 1.5 Порядку №22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234.
Згідно з п. 4.12 розділу IV Порядку №22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання).
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 р. №637 передбачено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. N 269 та від 20 березня 2022 р. № 332, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова №365).
Згідно п. 5 Постанови №365 для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
Відповідно до п. 15 Постанови №365, орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.
Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк. При цьому, порядок призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам встановлюється, зокрема, на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, раніше позивачу призначена пенсія за віком, позивач є громадянином України згідно наданої копії паспорта громадянина України, переїхав з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим та отримав статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 23.03.2022 №1334-5000452940.
Підставою відмови позивачу у поновленні та виплати пенсії за віком стала неможливість витребування паперової пенсійної справи та інших необхідних відомостей.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що необхідність надання паперової справи з тимчасово окупованої території для призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ні нормами Закону №1706, ні Порядку №365 не передбачена.
Крім того, обов'язок щодо з'ясування всіх обставин для призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії особам, в тому числі, витребування паперової пенсійної справи та інших необхідних відомостей, покладається саме на орган Пенсійного фонду.
Апеляційний суд наголошує, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №308/3864/17.
З врахуванням наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належним чином не було розглянуто заяву позивача про поновлення виплати пенсії, а відтак така повинна була бути розглянута відповідно до вимог Закону №1706 та Порядку №365.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі № 380/29180/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар