23 жовтня 2024 р. № 400/5765/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів1. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 . Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради, площа Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501,
провизнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідач 1) та Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради (далі також - відповідач 2, Відділ ведення реєстру), в якому просить:
- визнати незаконною відмову Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 03.06.2024 року у реєстрації місця проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Відділ ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради зареєструвати місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що за результатами розгляду заяви, відповідачем 2 їй було відмовлено в реєстрації місця проживання за однією адресою з матір'ю: за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для відмови в реєстрації місця проживання відповідач вказав на відсутність згоди батька.
Позивач вважає, що відмову в реєстрації місця проживання прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, тому її слід визнати протиправною та зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 без згоди батька, оскільки їй на час звернення до відповідача виповнилось чотирнадцять років і згода батька не потребується.
Ухвалою від 16.07.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
Відповідач 1 відзив на адміністративний позов не надав.
Ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 2 в ЄСІТС «Електронний суд» 16.07.2024 року.
В установлений судом строк, відповідач 2 правом надіслати відзив на позовну заяву не скористався, заяву про визнання позову суду також не надсилав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
03.06.2024 року до Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради звернулася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 .
03.06.2024 року рішенням Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради відмовлено у реєстрації місця проживання (перебування), відповідно п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та пп. 3 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265.
Вказане рішення мотивоване відсутністю згоди батька дитини на реєстрацію місця проживання заявника, що суперечить пп. 3 п. 87 Порядку від 07.02.2022 року № 265.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач, захищаючи права своєї неповнолітньої доньки, звернувся до суду з позовною заявою.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Судом з'ясовано, що спірні відносини склалися внаслідок відмови посадових осіб Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради зареєструвати місце проживання неповнолітньої дитини позивача, ОСОБА_1 , за адресою місця реєстрації позивача: АДРЕСА_1 .
При цьому, підставами для відмови відповідача у реєстрації місця проживання за місцем проживання матері є: особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості з посиланням п. 32 та п.п.3 п.87 Порядку №265.
У роз'ясненнях підстав відмови у декларуванні/реєстрації з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) зазначено, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та пп. 3 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265, особа подала документи або відомості, передбачені законодавством, не в повному обсязі, а саме: відсутня письмова згода другого з батьків, що суперечить пункту 32 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Згідно зі ст. 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
01.12.2021 року набув чинності Закон України від 05.11.2021 року № 1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871), який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 1871, декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону № 1871, реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону № 1871, декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:
1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;
2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;
3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1871, порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5 Закону № 1871 висуває загальні вимоги до декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи, відповідно до пункту 6 якої, реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
При цьому, умова про надання згоди батька щодо реєстрації місця проживання (перебування) дитини наведена лише у пункті 4 зазначеної статті, а саме щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років за місцем проживання (перебування) одного з батьків чи законних представників, з яким проживає дитина.
Суд підкреслює, що вимога щодо згоди батька, який не проживає з дитиною, яка досягла 14 років, приписи Закону № 1871не містять.
Порядок реєстрації місця проживання (перебування) особи визначений ст. 9 Закону № 1871, відповідно до частини 1 якої, у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник).
До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; 2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років; 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); 4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника); 5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору; 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) (ч.2 ст. 9 Закону № 1871).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом (ч. 7 ст. 9 Закону № 1871).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1871, орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо: 1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування); 2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних; 3) особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі; 4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився; 5) за декларуванням або реєстрацією місця проживання (перебування) особи звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів; 6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку; 7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла; 8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій стосовно цієї дитини; 9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною.
На підставі наведених норм Законів України вбачається безумовне право дитини, яка досягла чотирнадцяти років самостійно як визначити своє місце проживання, так і звернутись за його реєстрацією.
Щодо посилання відповідача на приписи Порядку № 265, суд зазначає наступне:
Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265 (далі - Порядок № 265).
Відповідно до п. 3 Порядку №265, декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності (п. 27 Порядку № 265)
Особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування) (п. 31 Порядку № 265).
У разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи. Згода не надається у разі коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти (п. 32 Порядку № 265).
У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників особи віком до 18 років задекларовано/зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається (п. 34 Порядку № 265).
Суд зазначає, що єдиною підставою для відмови відповідача у реєстрації місця проживання за місцем проживання матері, з посиланням пп. 3 п. 87 Порядку № 265 та п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону № 1871 є відсутність письмової згоди другого з батьків.
Разом з тим, з урахуванням наведених положень законодавства, суд відхиляє посилання відповідача на приписи Порядку № 265 як на підставу правомірності прийняття рішення щодо відмови дитині, яка досягла 14 років у здійсненні реєстрації місця проживання без згоди батька, та вважає його таким, що прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку про визнання протиправною відмови Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 03.06.2024 року у реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька.
З огляду на визнання протиправною відмову відповідача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву неповнолітньої ОСОБА_3 від 03.06.2024 року про реєстрацію місця проживання та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні
Суд наголошує, що при повторному розгляді цього питання відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради (площа Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501, код ЄДРПОУ 04056569) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 03.06.2024 року у реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 :
АДРЕСА_1. 3 . Зобов'язати Відділ ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про реєстрацію місця проживання (перебування) від 03.06.2024 року, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради (площа Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501, код ЄДРПОУ 04056569) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.10.2024 року.
Суддя О.В. Малих