22 жовтня 2024 року №320/8183/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Білоноженко М.А.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
доШевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593)
провизнання неправомірними дії та скасування постанови
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмака Олександра Олександровича щодо відмови у знятті арешту з рахунку ОСОБА_1 на який надходить заробітна плата;
- скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмака Олександра Олександровича від 07.11.2022 у ВП №70222675 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку НОМЕР_2 відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державний виконавець безпідставно відмовив у знятті арешту, накладеного на кошти боржника в межах виконавчого провадження №70222675, яке завершено постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.04.2023.
Крім того, наголошував на тому, що арешт накладено на банківський рахунок на який позивач отримує зарплатні виплати, що підтверджується довідкою, виданою АТ « КБ «Приватбанк», в той же час, в постанові про накладення арешту не уточнено про накладення арешту саме на зарплатні кошти, як це передбачено законодавством.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі у порядку визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.
Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
В той же час, відповідачем на виконання вимог ухвали суду надано матеріали ВП №70222675.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Відповідно до даних АСВП існує три завершених виконавчих проваджень №68773787, №70222675, №61322133 відкриті у ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) за єдиною вимогою від 11.05.2019 №Ф-1322-17У Головного управління ДПС у місті Києві про стягнення недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 21030,90 грн.
Вищевказані виконавчі провадження були завершені у зв'язку із поверненням виконавчого документа стягувану п.2 ч. 1 ст.37 (відсутність у боржника майна).
В межах виконавчого провадження №70222675 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмаком Олександром Олександровичем накладено арешт на кошти боржника постановою від 07.11.2022.
У червні 2023 року отримав повідомлення про те, що його заробітна картка заблокована і він фактично залишився без засобів на існування. Із Автоматизованої системи виконавчих проваджень ОСОБА_1 дізнався про існуючі виконавчі провадження, де він боржник.
Дізнавшись про арешт коштів ОСОБА_1 звернувся із заявами про зняття арешту із зарплатного рахунку відповідно до трьох державних виконавців, трьох існуючих постанов про арешт коштів боржника. Заяви були направлені 28.06.2023 року з проханням зняти арешт з банківського рахунку НОМЕР_2 відкритого в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 на який зараховується заробітна плата, докази та виписки були додані до заяви.
Шевченківським відділом ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ в межах виконавчого провадження №61322133 було надано відповідь про те, що задовільнити вимогу ОСОБА_1 про зняття арешту з коштів боржника за завершеним виконавчим провадженням не виявляється можливим.
Шевченківським відділом ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ в межах виконавчого провадження №70222675 було надано аналогічну відповідь про те, що задовільнити вимогу ОСОБА_1 про зняття арешту з коштів боржника за завершеним виконавчим провадженням не виявляється можливим та підставою для зняття такого арешту може бути зарахування коштів на рахунок виконавця.
Вважаючи протиправною постанову про накладення арешту на банківський рахунок, на який позивач отримує заробітні виплати, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесених на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ ).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
За приписами частини 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII (в редакції, яка діяла на момент повернення виконавчого документа стягувачу) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
При цьому, згідно з частиною 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII арешт з майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті.
Вказане свідчить, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII - у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою, з якою ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII пов'язує виникнення у державного виконавця обов'язку зі зняття арешту з майна боржника.
У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Вказаний механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Наслідки закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа визначенні також і у статті 40 Закону №1404-VIII, відповідно до частини 1 та 2 якої, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Зміст вказаної норми свідчить, що нею також не визначено обов'язку державного виконавця по зняттю арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII.
Частина 1 статті 40 Закону №1404-VIII передбачає зняття арешту, накладеного на майно чи кошти боржника, у випадку повернення виконавчого документа до суду, який його видав, в той час, як у спірних правовідносинах виконавчий документ по ВП №70222675, в якому позивач є боржником, були повернуті стягувачам, а не повернуті до суду.
Відтак, правові підстави для зняття арешту з майна та коштів позивача на підставі частини 1 статті 40 Закону №1404-VIII у відповідача теж були відсутні.
Частиною 4 статті 59 Закону №1404-VIII також визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Згідно вказаної правової норми такими підстава є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Однак, наявність хоча б однієї із вказаних в частині 4 статті 59 Закону №1404-VIII підстав для зняття арешту з майна та коштів позивача , накладеному у ВП №70222675, під час розгляду даної справи судом встановлено не було.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача передбачених ч. 3 ст. 37, ч. 1 ст. 40 та ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII підстав для зняття арешту з коштів та майна позивача при поверненні стягувачам виконавчому документу у ВП №70222675, а відтак і про відсутність зі сторони відповідача протиправної бездіяльності щодо не зняття арештів з майна та коштів позивача.
В той же час, дослідивши оскаржувану постанову про накладення арешту від 07.11.2022 у ВП №70222675 судом встановлено, що державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 41, 46 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, зокрема, своєю власністю.
Статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами першою, восьмою статті 48 Закону №1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно з частиною третьою статті 52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до частин першої-шостої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII визначено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
Згідно зі статтею 68 Закону №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до статті 70 Закону №1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432; далі - Інструкція).
Пунктом 8 Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Статтею 18 Закону №1404-VIII передбачено обов'язок виконавців здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. При цьому, правом виконавця є:
- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
-отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Отже, враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом №1404-VIII, та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відстуності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону №1404-VIII.
Вказаний правовий висновок щодо повноважень виконавчої служби виокремлювати такі банківські рахунки висвітлено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19.
Відповідачем не надано доказів накладення арешту саме на заробітні виплати, тоді як згідно довідки АТ «КБ «Приватбанк» №5NQ5DE09BNDHS6KA від 23.06.2023 розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 використовується для отримання зарплатних виплат.
Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення арешту, не довів, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в межах наданих йому повноважень, а тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
З наведеного вбачається, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови у ВП №70222675 про накладення арешту від 07.11.2022 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 використовується для отримання зарплатних виплат та скасування постанови у ВП №70222675 про накладення арешту від 07.11.2022 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 використовується для отримання зарплатних виплат.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 210 КАС України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 536,80 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) задовольнити частково.
Визнати протиправними дій відповідача щодо винесення постанови у ВП №70222675 про накладення арешту від 07.11.2022 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 використовується для отримання зарплатних виплат.
Скасування постанову у ВП №70222675 про накладення арешту від 07.11.2022 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 використовується для отримання зарплатних виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляду судового збору у розмірі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоноженко М.А.