23 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/11513/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому після уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.05.2024 року № 262240019184 про відмову у призначенні пенсії у частині незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1981 року по 10.02.1985 року, з 07.05.1985 року по 17.05.1985 року, з 04.04.1997 року по 31.12.2003 року, з 01.02.2011 року по 04.02.2014 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати усі періоди трудового стажу, у тому числі з 01.08.1981 року по 10.02.1985 року, з 07.05.1985 року по 17.05.1985 року, з 04.04.1997 року по 31.12.2003 року, з 01.02.2011 року по 04.02.2014 року, для призначення їй пенсії за віком.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", надавши для цього всі необхідні документи. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення про відмову через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним, а тому звернулася до суду з позовом про його скасування.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через відділ документального забезпечення суду 02.07.2024 надійшов відзив на позов від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди з 01.08.1981 року по 10.02.1985 року, з 07.05.1985 року по 17.05.1985 року, з 04.04.1997 року по 31.12.2003 року, з 01.02.2011 року по 04.02.2014 року через недоліки заповнення трудової книжки і відсутність відомостей про сплату страхових внесків. Тому підстави для призначення пенсії відсутні через недостатність необхідного трудового стажу.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у своєму відзиві на позов просило у його задоволенні відмовити. Вказало, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 17.05.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності 24.05.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області винесено рішення № 262240019184 про відмову у призначенні позивачу пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- з 01.08.1981 по 10.02.1985, оскільки виправлення в даті прийнятті на роботу;
- з 07.05.1985 по 17.05.1985, оскільки місяць при звільненні з роботи не відповідає місяцю в наказі;
- з 06.05.1998 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація щодо обраної системи оподаткування;
- з 01.02.2011 по 04.02.2014, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058- IV.
Статтею 8 Закону № 1058-1V передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону № 1058).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п. 4.7 розд. IV Порядку).
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року по справі № 242/2536/16-а.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку № 637, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п. 18 Порядку № 637).
На момент видачі позивачеві трудової книжки та здійснення записів про періоди роботи позивача з 01.08.1981 до 17.08.1993 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162). Підпунктом 1.1 Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
У подальшому, з 17.08.1993 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства соцзахисту населення України N 58 від 29.07.93 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, яка також встановлювала, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз змісту наведених правових норм Закону № 1058-IV, Закону № 1788-XII, Порядку № 637 дає право суду зробити висновок про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній відповідних записів.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 05.08.1981:
- 01.08.1981 позивача зараховано касиром-контролером в магазин 1133;
- 10.02.1985 звільнена із посади касира-контролера магазину 1133;
- 07.05.1985 зарахована на посаду прибиральниці у клінічну лікарню № 12 м. Києва;
- 17.05.1985 звільнена із клінічної лікарні № 12 м. Києва.
Записи про спірні періоди роботи позивача містяться у її трудовій книжці.
Суд при цьому вважає за необхідне зазначити, що обов'язок здійснення записів у трудовій книжці покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або вчинення такого запису з порушенням не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, первинних документах по обліку трудового стажу та не повинен контролювати роботодавця щодо їх заповнення.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у первинних документах по обліку трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення кадрової документації може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
А відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні кадрової документації, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №683/977/17, постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 672/455/17, постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №674/1579/16-а, постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №648/1613/17.
Щодо періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 04.04.1997 року по 31.12.2003 року, з 01.02.2011 року по 04.02.2014 року суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем 04.04.1997, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 від 04.04.1997.
Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (у редакції, чинній у період по 31.12.1997), час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
При цьому, станом на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії та прийняття пенсійним органом рішення пункт 4 Порядку № 637 був викладеній у новій редакції, згідно з якою періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності (абзац 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1).
Як уже зазначалося, підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначив перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.
Системний аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що до страхового стажу включаються періоди здійснення особою підприємницької діяльності за певних умов, а саме:
- до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;
- з 01.05.1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01.07.2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01.07.2000 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом № 1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом № 1058-IV).
Обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
З довідки ОК-5 вбачається, що в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків з 06.05.1998 року по 31.12.2003 року, з 01.02.2011 року по 04.02.2014 року.
31.01.2024 ГУ ДПС у м. Києві у своєму листі № 362/А/26-15-24-01-03-09/ЗВГ повідомила про те, що ОСОБА_1 дійсно з 04.04.1997 року по 09.07.2014 року перебувала на обліку як ФОП. Оскільки після припинення діяльності облікові справи платників податків та зборів зберігаються 5 років, ГУ ДПС не має можливості надати інформацію щодо обраної системи оподаткування за період з 04.04.1997 року по 31.12.2011 рік. Разом з тим вказано, що за період з 01.01.2012 по 09.07.2014 ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування.
Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
Однак, як встановлено судом, відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача, зокрема, щодо обраної особою системи оподаткування.
Крім того, як зазначає Верховний Суд у постановах від 26 березня 2020 у справі № 414/1864/16-а, від 26 березня 2021 у справі №414/1221/17, навіть відсутність документів щодо обраної особою системи оподаткування (загальної чи спрощеної) під час здійснення підприємницької діяльності, не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності.
За таких обставин, суд вважає протиправним не зарахування до трудового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 04.04.1997 по 31.12.2003.
При цьому за відсутності доказів на підтвердження оплати страхових внесків за період з 01.02.2011 по 04.02.2014 є наявними підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду підприємницької діяльності позивача.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу позивача періоди трудової діяльності з 01.08.1981 року по 10.02.1985 року, з 07.05.1985 року по 17.05.1985 року, з 04.04.1997 року по 31.12.2003 року.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.05.2024 року № 262240019184 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню, а тому періоди трудової діяльності з 01.08.1981 року по 10.02.1985 року, з 07.05.1985 року по 17.05.1985 року, з 04.04.1997 року по 31.12.2003 року необхідно зарахувати до страхового стажу позивача.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 17.05.2024 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення її прав, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2024 про призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З урахуванням вимог статті 139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.05.2024 року № 262240019184 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01.08.1981 року по 10.02.1985 року, з 07.05.1985 року по 17.05.1985 року, з 04.04.1997 року по 31.12.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
23.10.24