Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2024 року Справа№200/6473/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (надалі - відповідач), про:
- визнання протиправними дій щодо відмови у видачі неповнолітній доньці, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Слов'янська, Донецької області, громадянці України, паспорту у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до «ПОЛОЖЕННЯ про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від «26» червня 1992 року № 2503-Х11, із наступними змінами та доповненнями;
- зобов'язання оформити та видати неповнолітній доньці, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Слов'янська, Донецької області, громадянці України, у зв'язку із досягненням 07.08.2024 року нею 16 (Шістнадцятирічного) віку, паспорт громадянки України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до «ПОЛОЖЕННЯ про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від «26» червня 1992 року № 2503 -Х1І, із наступними змінами та доповненнями, без передачі будь - яких даних про неї і про її батьків, до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи - ОСОБА_2 , без відцифрованого образу обличчя особи - ОСОБА_2 , без відцифрованих відбитків пальців рук ОСОБА_2 , без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення його неповнолітній доньці ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки. Однак, на вищезазначене звернення відповідачем було надано відповідь, якою відмовлено у видачі такого паспорта, посилаючись на відсутність, зокрема, відповідного судового рішення.
Позивач, посилаючись на Конституцію України та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2505-ХІІ вважає відмову протиправною і такою, що порушує права та інтереси позивача, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
24 вересня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», пунктом 3 якої передбачено: здійснення оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Також зазначив, що Разом з цим, подана позивачем в довільній формі заява від 11.09.2024, з метою отримання вперше паспорта громадянина України, за формою і змістом не відповідає вимогам до заяви, яка є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/ прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка. У разі подання громадянином України заяви в довільній формі підстави для вчинення територіальними органами та підрозділами ДМС України відповідних дій/прийняття рішень відсутні. По-друге, заява про видачу паспорта громадянина України за встановленою формою надається особисто до територіального підрозділу ДМС. Заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». (п. 3,7 розділу I Тимчасового порядку). По-третє, до заяви позивача від 11.09.2024, яка надійшла засобами електронного зв'язку додано, зокрема: копії двох кольорових фотографічних карток ОСОБА_2 розміром 35 мм. на 45 мм, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , копію паспорту громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 , копія паспорту України та РНОКПП ОСОБА_4 . Однак, ані Положенням № 2503-ХІІ (на яке посилається позивач), ані Тимчасовим порядком не передбачено подання копій документів для оформлення паспорта громадянина України.
З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив позивач підтримав обґрунтування заявлених вимог, викладених в позовній заяві.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_4 - матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_2 .
11.09.2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до Головного управління ДМС в Донецькій області із письмовою заявою, в якій просили видати бланк паспорту громадянці України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключно у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
До вказаної заяви було додано: копії двох кольорових фотографічних карток ОСОБА_2 розміром 35 мм. на 45 мм, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , копію паспорту громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 , копія паспорту України та РНОКПП ОСОБА_4 .
Листом від 13.09.2024 року Головне управління ДМС в Донецькій області повідомило позивача, що оформлення та видача паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки на ім'я ОСОБА_2 можливо у разі подання рішення суду, яке набрало законної сили, та документів, зазначених в пункті 1 розділу III Тимчасового порядку.
Також позивачу було роз'яснено про те, що відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу І Тимчасового порядку зазначено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто. Пунктом 7 розділу І Тимчасового порядку встановлено, що заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних».
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України від 18.01.2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2235 постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Водночас, Законом України від 20.11.2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно ст. 13 Закону № 5492 до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення, відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до ч.2, ч.4, ч.6 ст.14 Закону № 5492 документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа, як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 Постанови КМУ № 302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру з 01.01.2016 запроваджується оформлення і видача паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм і паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, яке затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Абзацом 2 пункту 2 Постанови КМУ № 302 передбачено, що із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру з 01.11.2016 року запроваджується оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до вимог пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України та перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка та відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята та шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Крім того, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону № 5492 уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм листом лише повідомив заявнику про те, що паспорт громадянина України у формі книжечки без рішення суду видати не можливо.
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення про відмову, чи видачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав для відмови у оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не наведено жодних зазначених зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, з урахуванням ст. 16 Закону № 5492, суд приходить до висновку, що відповідач вчинив протиправні дії щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
За вказаних обставин, суд не вбачає відсутності у відповідача можливості у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду в зразковій справі № Пз/9901/2/18 від 19.09.2018 року, відповідно до якого Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в типових адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456, згідно якого оформлення паспорта громадянина України вперше відбувається на підставі рішення суду, як на правомірність своєї відмови, оскільки рішенню суду передує порушення прав особи, яка до нього звертається.
Суд, також не приймає до уваги доводи відповідача щодо недотримання порядку звернення для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки в частині неподання заяви саме до територіального підрозділу ДМС України.
Згідно з абзацом 1 пункту 19 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою КМУ № 302 (далі - Порядок № 302) документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.
Положеннями абзацу 2 пункту 19 Порядку № 302 встановлено, що подання документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), а також обміну паспорта здійснюється лише до територіального органу/територіального підрозділу ДМС у наступних випадках: набуття особою громадянства України (за винятком випадків набуття особою громадянства України відповідно до статті 7 Закону України "Про громадянство України"); оформлення особі паспорта вперше після досягнення 18-річного віку без подання документів з фотозображенням особи, виданих уповноваженими органами, установами, організаціями; оформлення паспорта вперше після досягнення 18-річного віку особі, яка надала рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи); повернення на проживання в Україну особи, яка постійно проживала за кордоном; оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, якщо така особа не отримувала паспорта, оформленого із застосуванням засобів Реєстру; відбування особою покарання в установах виконання покарань або обрання стосовно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи перебування на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 658 "Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби" Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області віднесене до територіальних органів Державної міграційної служби.
Таким чином, позивач, його дружина та донька мали право звернутися із заявою про оформлення паспорта як до територіальних підрозділів ДМС, так і територіальних органів ДМС, зокрема, і до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області.
Відповідно до пункту 3 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 415 "Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185" було відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України", якою затверджений зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки).
Згідно з пунктом 13 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заявниками дотримано наведені вимоги пункту 13 Положення № 2503-ХІІ.
При цьому суд наголошує, що пункт 13 Положення № 2503-ХІІ не містить вимоги про обов'язок надання судового рішення щодо оформлення паспорта у формі книжечки.
Форма заяви, про яку вказується у пункті 13 Положення № 2503-ХІІ, була встановлена Міністерством внутрішніх справ України та затверджена наказом МВС України № 320 від 13.04.2012 року, але на час звернення позивача з відповідною заявою він втратив чинність.
Водночас, суд звертає увагу, що право особи на отримання паспорта у формі книжечки передбачено чинним законодавством та встановлено, зокрема, і цим рішенням, тому подання заяви у довільній формі не може слугувати підставою для невидачі такого паспорта.
Крім того, відповідач наголошує, що заяву до міграційного органу має бути подано особисто. Втім суд зауважує, що наразі в Україні діє воєнний стан та з метою забезпечення власної безпеки, позивач та його донька мали можливість подати заяву в електронній формі. Крім того, суд повторює, що зі змісту заяви та доданих до неї документів чітко вбачається намір особи отримати паспорт у формі книжечки.
Інші доводи відповідача суд до уваги не приймає, оскільки останні не покладені в основу оскаржуваного рішення, а отже не можуть бути підставою для визнання відмови такою, що прийнята у відповідності до чинного законодавства.
Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі «книжечки», з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на отримання паспорту у формі «книжечки».
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача оформити та видати неповнолітній доньці, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки України у формі паспортної книжечки, без передачі будь - яких даних про неї і про її батьків, до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи - ОСОБА_2 , без відцифрованого образу обличчя особи - ОСОБА_2 , без відцифрованих відбитків пальців рук ОСОБА_2 , без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру, суд зазначає наступне.
Закон України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - далі - Закон України № 2297-VI) регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Стаття 2 Закону України № 2297-VI визначає персональні дані як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України № 2297-VI обробка персональних даних - це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
Частиною 1 статті 6 Закону України № 2297-VI передбачено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.
За приписами частини 5 статті 6 Закону України № 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Частиною 6 статті 6 Закон України № 2297-VI встановлено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач при подачі заяви не дав згоди на обробку персональних даних та за релігійними переконаннями заперечив проти внесення даних до Єдиного державного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору.
Слід зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки при видачі позивачу паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови у видачі ОСОБА_2 паспорту у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
3. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 11, код ЄДРПОУ 37841728) оформити та видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судове рішення складено та підписано 23 жовтня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко