Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
22 жовтня 2024 року Справа №200/7218/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення коштів, -
14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої пенсії за період з 01.12.2019 по 28.02.2022 у сумі 155208,36 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року у справі №200/15692/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії за вислугу років з 1 грудня 2019 року із врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) на підставі довідки № 22/6-5963 від 5 жовтня 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України відповідно до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» - з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2023 року замінено сторону (стягувача) у виконавчому листі № 200/15692/21, виданому Донецьким окружним адміністративним судом 29 червня 2022 року, з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.05.2023 року відкрито виконавче провадження №71785687.
На виконання зазначеного вище рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії за період з 01.12.2019 по 28.02.2022, нараховано недоотриману пенсію у розмірі 155208,36 грн, проте фактично кошти не сплачені до теперішнього часу.
Тобто предметом спору у даній справі є заборгованість з пенсійних виплат, яку рішенням суду вже було зобов'язано сплатити пенсійний орган, але яка залишилася не виплачена у зв'язку з відсутністю необхідних бюджетних асигнувань.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
На підставі частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З урахуванням того, що питання виплати позивачу недоплаченої пенсії за спірний період охоплюється рішенням суду у справі № 200/15692/21 та належить до предмета його виконання, заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили, та у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії.
У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.».
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України судом враховано правову позицію Верховного Суду в постановах від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 26 лютого 2024 року у справі № 120/13369/23.
Зважаючи на наведене, суд вважає наявними підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
З огляду на викладене, керуючись ст. 170, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення коштів.
2. Копію ухвали разом із екземпляром позовної заяви та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Повний текст ухвали складено та підписано 22 жовтня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя В.М. Чучко