23 жовтня 2024 року Справа № 160/23159/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/23159/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
26.08.2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щомісячних страхових виплат у зв'язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та скасувати рішення відповідача, викладене у формі листа № 0400-010315-8/123421 від 13.06.2024 р.;
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щомісячних страхових виплат у зв'язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та скасувати рішення відповідача, викладене у формі листа № 35532-27380/С-01/8-0400/24 від 18.06.2024 р.;
- негайно зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довічну щомісячну страхову виплату у зв'язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.
Ухвалою суду від 27.08.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 27.08.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:
- пенсійної справи позивача;
- заяви позивача про призначення щомісячних страхових виплат у зв'язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання;
- рішення відповідача, викладене у формі листа № 0400-010315-8/123421 від 13.06.2024 р.;
- відомості/інформацію щодо підстав відмови позивачеві у призначенні спірних виплат;
- листи/відмови (рішення)Пенсійного органу на звернення позивача щодо здійснення такої виплати.
23.09.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 23.10.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року по справі № 160/28354/23 - зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2023 року про призначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням та прийняти рішення за наслідками розгляду.
Однак, 13.06.2024 року відповідачем протиправно було прийнято рішення, яким позивачеві відмовлено у призначені страхових виплат через відсутність акту розслідування професійного захворювання за встановленою формою.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача, у якому Пенсійний орган просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вказаної позиції відповідач вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року у справі № 160/28354/23 зобов'язано Головне управління розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2023 р. про призначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням та прийняти рішення за наслідками розгляду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 року - апеляційну скаргу Головного управління на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 12.01.2024 року у справі № 160/28354/23 - повернуто скаржнику.
У зв'язку з набранням законної сили рішенням від 12.01.2024 року у справі № 160/28354/23 Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернення Позивача від 12.04.2023 року було поновлено.
Головним управлінням 28.05.2024 року за № 0400-010315-8/111235 до Південно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці було направлено запит про надання акту розслідування професійного захворювання за встановленою формою по професійному захворюванню, що отримане Позивачем на державному підприємстві шахта “Західно - Донбаська» об'єднання “Павлоградвугілля» у 1993 році.
Станом на 13.06.2024 року відповідь від Південно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на адресу Головного управління не надійшла.
З огляду на викладене, Головним управлінням на підставі рішення від 13.06.2024 року № 4001-25038115 було відмовлено у призначенні страхових виплат ОСОБА_1 .
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної галузі України в підземних умовах в період з серпня 1984 року до липня 1993 року та з серпня 2021 року до листопада 2022 року.
Лікарсько-експертноюкомісієювисокоспеціалізованогопрофпатологічного закладу охорони здоров'я державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» складено медичний висновок про наявність у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13.05.1993 року №236.
Також, державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» складено повідомлення за формою П-3 про хронічне професійне захворювання (отруєння).
Відповідно до виписки з акту огляду ВТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 02.07.1993 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з профзахворюванням та 50 % втрати працездатності, дата наступного огляду 02.07.1995 року.
Відповідно до виписки з акту огляду ВТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 13.10.1995 року позивачу встановлено 50% втрати працездатності, дата наступного огляду 15.06.1996 року.
02 липня1993 року позивача було звільнено з посади підземного гірничого працівника очиного забою державного підприємства шахта «Західно-Донбаська» об'єднання «Павлоградвугілля» за п.2 ст.40 КЗпПУкраїни - у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я.
13 жовтня 1995 року внаслідок огляду ВТЕК позивачу було повторно встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% втрати працездатності та одночасно було визначено дату наступного переогляду у 1996 році.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 р. у справі №160/15816/22 позов ОСОБА_1 до Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, а саме:
-визнано протиправними дії Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо зобов'язання ОСОБА_1 надати Акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4;
-зобов'язано Тернівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 направлення на огляд у МСЕК для встановлення відсотка втрати професійної працездатності.
27 березня 2023 року обласною МСЕК №3 департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської ОДА позивачу повторно та безстроково було встановлено ІІІ групу інвалідності і 35 % втрати професійно працездатності внаслідок професійного захворювання та визначено потребу у медикаментозному і санаторно-курортному лікуванні та встановлено обмеження щодо подальшої роботи, зокрема рекомендовано легку господарчу працю без тривалого перебування у шкідливих умовах.
12 квітня 2023 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив призначити йому довічні щомісячні страхові виплати внаслідок втрати професійної працездатності через професійне захворювання. До заяви додано перелік документів (рішення № 160/15816/22 від 10.01.2023 р., виписка з акта огляду МСЕК 12ААА № 129043, довідка 2410914751, заява від 27.03.2023 р. № 202, паспорт НОМЕР_2 , трудова книжка № НОМЕР_3 ).
Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листами від 04 жовтня 2023 року за №0400-010315-8/154792 та від 25.10.2023 р. № 0400-010315-8/168741 відмовило позивачу у призначенні щомісячних страхових виплат з посиланням на вимоги п.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції закону від 21.09.2022 року, відповідно до якого позивач має надати до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області оригінал акта розслідування нещасного випадку або оригінал акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановлено формою або відповідне рішення суду про встановлення факту професійного захворювання та призначення страхових виплат.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не призначення страхових виплат, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року по справі № 160/28354/23 яке набрало законної сили, позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв'язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, викладеної у формі листа від 04.10.2023 року № 0400-010315-8/154792.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2023 р. про призначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням та прийняти рішення за наслідками розгляду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 року - апеляційну скаргу Головного управління на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 12.01.2024 року у справі № 160/28354/23 - повернуто скаржнику.
Згідно положень ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв'язку з набранням законної сили рішенням від 12.01.2024 року у справі № 160/28354/23 Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернення позивача від 12.04.2023 року було поновлено.
Головним управлінням 28.05.2024 року за № 0400-010315-8/111235 до Південно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці було направлено запит про надання акту розслідування професійного захворювання за встановленою формою по професійному захворюванню, що отримане позивачем на державному підприємстві шахта “Західно - Донбаська» об'єднання “Павлоградвугілля» у 1993 році.
Станом на 13.06.2024 року відповідь від Південно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на адресу Головного управління не надійшла.
З огляду на викладене, Головним управлінням на підставі рішення від 13.06.2024 року № 4001-25038115 було відмовлено у призначенні страхових виплат ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із не призначенням страхової виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Не погодившись з такими діями/бездіяльністю відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня1999 року№ 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я.
Відповідно до частини 1статті 1 Закону № 1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Страхові випадки:
за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат.
Відповідно до статті 2 Закону № 1105-ХІVЗаконодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальне страхування, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 29 Закону №1105-ХІVстрахуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Статтею 30 Закону № 1105-ХІV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до вимог статті 32 Закону № 1105-ХІV щодо визначення ступеня втрати працездатності потерпілим, Медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства.
Відповідно до частини 1статті 36 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Згідно з частиною 8 статті 36 Закону № 1105-XIV середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 11 статті 36 Закону № 1105-XIV, якщо на час звернення за страховою виплатою неможливо отримати інформацію про заробітну плату потерпілого до ушкодження здоров'я, сума страхової виплати визначається за чинною на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день звернення.
Згідно з п. 1.3. розділу І Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі Порядок № 11), Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Відповідно до 3.1. розділу ІІІ Порядку № 11, для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до управління (відділення) Фонду подається:
заява особисто за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;
копія паспорта;
копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).
Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) Фонду при пред'явленні оригіналів.
Працівниками управління (відділення) Фонду до справи про страхові виплати додаються:
оригінал акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;
оригінал виписки медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності;
інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про нараховану заробітну плату (дохід) та сплату страхових внесків. У разі коли відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для визначення розміру середньої заробітної плати, працівники управління (відділення) Фонду отримують інформацію у страхувальника. У разі відсутності страхувальника на момент формування справи про страхові виплати, довідку, що підтверджує розмір заробітної плати перед настанням страхового випадку, може надати потерпілий;
інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про трудові, цивільно-правові відносини потерпілого, реєстрацію фізичної особи підприємця, члена фермерського господарства, члена особистого селянського господарства, самозайнятої особи на момент настання страхового випадку в залежності від місця, де стався страховий випадок. У разі відсутності такої інформації потерпілим надаються копії документів, які підтверджують, що на момент настання страхового випадку він працював саме у того страхувальника, у якого стався нещасний випадок або зареєстровано професійне захворювання.
Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня встановлення МСЕК стійкої втрати потерпілим професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров'я, то страхові виплати призначаються з дня звернення за їх призначенням відповідно до чинних нормативно-правових актів.
У разі відсутності документів, необхідних для призначення виплат в управліннях (відділеннях) Фонду, та наявності їх у потерпілого, він може надати ці документи для призначення виплат.
Таким чином, право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності та за умови подання всіх необхідних документів, визначених чинним законодавством.
Згідно з пунктом 3.4.1 Порядку 3.4.1. щомісячна страхова виплата встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Так, згідно матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 р. у справі №160/15816/22, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, а саме:
-визнано протиправними дії Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо зобов'язання ОСОБА_1 надати Акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4.
-зобов'язано Тернівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 направлення на огляд у МСЕК для встановлення відсотка втрати професійної працездатності.
27 березня 2023 року обласною МСЕК №3 департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської ОДА позивачу було повторно та безстроково було встановлено ІІІ групу інвалідності і 35 % втрати професійно працездатності внаслідок професійного захворювання та визначено потребу у медикаментозному і санаторно-курортному лікуванні та встановлено обмеження щодо подальшої роботи, зокрема рекомендовано легку господарчу працю без тривалого перебування у шкідливих умовах.
Згідно матеріалів справи, 12 квітня 2023 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив призначити йому довічні щомісячні страхові виплати внаслідок втрати професійної працездатності через професійне захворювання. До заяви додано перелік документів (рішення № 160/15816/22 від 10.01.2023 р., виписка з акта огляду МСЕК 12ААА № 129043, довідка 2410914751, заява від 27.03.2023 р. № 202, паспорт НОМЕР_2 , трудова книжка № НОМЕР_3 ).
Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листами від 04 жовтня 2023 року за №0400-010315-8/154792 та від 25.10.2023 р. № 0400-010315-8/168741 відмовило позивачу у призначенні щомісячних страхових виплат з посиланням на вимоги п.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції закону від 21.09.2022 року, відповідно до якого позивач має надати до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області оригінал акта розслідування нещасного випадку або оригінал акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановлено формою або відповідне рішення суду про встановлення факту професійного захворювання та призначення страхових виплат.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не призначення страхових виплат, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року по справі № 160/28354/23, яке набрало законної сили, позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв'язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, викладеної у формі листа від 04.10.2023 року № 0400-010315-8/154792.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2023 р. про призначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням та прийняти рішення за наслідками розгляду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 року - апеляційну скаргу Головного управління на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 12.01.2024 року у справі № 160/28354/23 - повернуто скаржнику.
Згідно положень ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, відповідно до рішення Пенсійного органу від 13.06.2024 року за №4001-25038115 відповідачем було відмовлено позивачеві у призначені страхових виплат через відсутність акту розслідування професійного захворювання за встановленою формою.
Відповідач у відзиві зазначає, про те, що у зв'язку з набранням законної сили рішенням від 12.01.2024 року у справі № 160/28354/23 Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернення Позивача від 12.04.2023 року було поновлено. Так, Головним управлінням 28.05.2024 року за № 0400-010315-8/111235 до Південно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці було направлено запит про надання акту розслідування професійного захворювання за встановленою формою по професійному захворюванню, що отримане Позивачем на державному підприємстві шахта “Західно - Донбаська» об'єднання “Павлоградвугілля» у 1993 році. Однак, станом на 13.06.2024 року відповідь від Південно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на адресу Головного управління не надійшла.
З огляду на викладене, Головним управлінням на підставі рішення від 13.06.2024 року № 4001-25038115 було відмовлено у призначенні страхових виплат ОСОБА_1 .
Як встановлено, у відповідності до рішення суду від 12.01.2024 року у справі №160/28354/23 починаючи з 01.01.1990 року по 01.01.1994 року, тобто на час встановлення позивачу у 1993 році хронічного професійного захворювання (отруєння) діяло Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджене постановою президії ВЦСПС і державного комітету СРСР з нагляду за безпечним веденням в промисловості та атомній енергетиці від 17.08.1989 року №8-12, яким не було передбачено складання акта розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою П-4.
Таким чином, акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1112 лише 25.08.2004 року.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відтак, є неправомірним поширювати вимогу щодо наявності акта П-4 на правовідносини, що виникли до запровадження відповідної норми законодавства.
Як встановлено у справі № 160/15816/22, у відповідь на лист позивача від 28.07.2022 року №26 з проханням надати оригінал Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4, листом виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» від 09.08.2022 року №1490 позивачу повідомлено таке: «Постановою президії ВЦСПС та державним комітетом СРСР по нагляду за безпечним веденням у промисловості та атомній енергетиці від 17.08.1089 р. №8-12 затверджене Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, яке встановлює єдиний порядок розслідування та обліку тільки нещасних випадків на виробництві. Положення введено в дію з 01.01.1990 року та втратило силу 01.01.1994 р. В 1993 році у зв'язку з професійними захворюваннями Акти розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань форми П-4 не складались».
Суд у вказаній справі, зокрема, визнав протиправними дії Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо зобов'язання ОСОБА_1 надати Акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4.
За таких обставин, суд вважає, що доводи Пенсійного органу про відсутність підстав для страхових виплат з огляду на відсутність акта є безпідставними та протиправними.
Суд зазначає, що відповідач взагалі не врахував висновки суду, викладені у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 р. у справі №160/15816/22 та у рішенні від 12.01.2024 року по справі №28354/23 під час прийняття спірного рішення від 13.06.2024 року та як наслідок цього правомірності відмови позивачу у призначенні та виплаті позивачеві довічної щомісячної страхової виплати у зв'язку з втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.
Враховуючи наведене, рішення Пенсійного органу від 13.06.2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 року справі № 806/2208/17.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав Позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
За таких обставин, з метою ефективного способу відновлення порушеного права Позивача, суд вважає за належне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №4001-25038115 від 13.06.2024 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2023 року про призначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №4001-25038115 від 13.06.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2023 року про призначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 908,40 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 23.10.2024 року.
Суддя В.В. Ільков