Справа 357/6438/23 Головуюча в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/4803/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
30 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарки: ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2024 року,-
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2024 року, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.6 ч.2 ст.115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 11 серпня 2024 року.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано тяжкість і обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , а також дані про особу обвинуваченого.
В апеляційній скарзі обвинуваченого вказано на незаконність та необгрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обгрунтування доводів апеляційної скарги указав на те, що оскаржувана ухвала постановлена суддями, які діють без повноважень. Так, у відповідь на запит Вищою кваліфікаційною комісією суддів України вказано, що зазначені судді не мають повноважень на здійснення правосуддя. Крім того, жодного разу не надали присяги про зарахування до суддів та посвідчення особи, що має право здійснювати правосуддя, а тому всупереч законодавству, із злочинним умислом постановили ухвалу, в якій вказали про достатність підстав продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обвинувачений може ухилятися від суду, перешкоджати встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність. Просив ухвалу скасувати.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу, підтвердив її доводи та просив скаргу задовольнити;
захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу обвинуваченого, підтвердив її доводи та просив скаргу задовольнити;
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважав її доводи необгрунтованими та просив залишити її без задоволення, а ухвалу без змін;
вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Як вбачається з апеляційної скарги, обвинуваченим порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала суду першої інстанції була постановлена 13 червня 2024 року, строк тримання обвинуваченого під вартою був визначений до 11 серпня 2024 року. У подальшому щодо обвинуваченого діяла інша ухвала, а оскаржувана ухвала втратила свою чинність. На день розгляду провадження судом апеляційної інстанції ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2024 року про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою фактично втратила чинність. Висновки, які були зроблені в цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що вказує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст.177 КПК України, є твердженням, яке грунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст.177, ч.1 ст.194, ч.1 ст.196, ч.3 ст.199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду провадження оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необгрунтованість вимог обвинуваченого ОСОБА_8 в частині скасування цієї ухвали.
Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом в апеляційній скарзі.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422? КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4