Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р.
Єдиний унікальний номер справи № 753/7396/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15432/2024
Іменем України
22 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У квітні 2024 року ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція».
У газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) 23 липня 2014 року ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.
Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511)).
Позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_1 мешкає в квартира АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідач своєчасно не вносив плату за отримані послуги з гарячого водопостачання та централізованого опалення, що обумовило виникнення заборгованості, яка станом на 01 березня 2024 року складає 41 704,93 грн (заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2019 по 01.03.2024 у розмірі 13 690,02 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2018 по 01.03.2023 у розмірі 28 014,91 грн).
Відповідач як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на підставі положень ст. 625 ЦК України зобов'язаний також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох відсотків річних.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 13 690,02 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 28 014,91 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 5 883,54 грн; 3 % річних у розмірі 1 552,14 грн, судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 028 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 13 690,02 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 28 014,91 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 5 883,54 грн; 3 % річних у розмірі 1 552,14 грн, судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 028 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не урахував, що відповідач не є власником квартири, за якою виникла заборгованість, проживає за іншою адресою, жодних договорів з позивачем не укладав, а отже не користується послугою гарячого водопостачання. Тому вважає, що він не є належним відповідачем у даній справі.
Зазначає, що особовий рахунок по квартирі було відкрито ім'я його батька ОСОБА_2 , який помер у серпні 2019 року. Вважає, що суд мав встановити коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 , які і є належними відповідачами у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Апеляційну скаргу вважає безпідставною, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2024 року - без змін.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 49 140,61 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Встановлено, що надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
У газеті «Хрещатик» № 103 (4503) 23 липня 2014 року позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111 (4511).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з 03.03.1987 р., зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 (загальна площа 55,60 кв.м.), за ним обліковується особовий рахунок № НОМЕР_1 (опалювальна площа 25,70 кв.м.) та він є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надаються позивачем за даною адресою.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами не укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Згідно з п.п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
За правилом п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Відповідно до з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) врегульовані права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.
Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов'язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.
Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Як визначено у ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати житлово-комунальних послуг, за ним утворилась заборгованість, а саме: заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2019 по 01.03.2024 у розмірі 13 690,02 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2018 по 01.03.2023 у розмірі 28 014,91 грн; інфляційна складова боргу (нараховано до 23.02.2022) у розмірі 5 883,54 грн; 3 % річних (нараховано до 23.02.2022) у розмірі 1 552,14 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості досліджено та перевірено судом першої інстанції, сумнівів у його правильності колегія суддів не має.
Відповідач в свою чергу, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг. Не навів відповідач також власного розрахунку заборгованості.
Апеляційний суд погоджується із критичною оцінкою суду першої інстанції обставин, зазначених відповідачем у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідач не надав доказів зверення із заявою до позивача щодо незгоди з розміром нарахованих йому згідно квитанцій коштів за надані послуги, не надав доказів повідомлення позивача щодо факту його непроживання у квартирі.
Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо дотримання позивачем строків позовної давності щодо заявлених вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги є доведеними та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач з дітьми, які також зареєстровані у спірній квартирі, проживає за іншою адресою, колегія суддів також оцінює критично, оскільки зміна місця проживання відповідача не звільняє його від обов'язку утримувати належне йому майно. Відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до позивача із заявами, в яких повідомляв про факт свого непроживання у вказаній квартирі у спірний період.
Факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 підтверджується відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА (а.с. 50). Відповідач вказану обставину жодним доказом не спростував.
Суд також ураховує, що за квартирою АДРЕСА_2 , обліковується два особові рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Особовий рахунок № НОМЕР_1 (опалювальна площа 25,70 кв.м.) обліковується за відповідачем ОСОБА_1 , який є належним відповідачем по справі, оскільки заборгованість за послуги з централізованого опалення стягується з нього не за всю квартиру, а лише за її частину, а надані послуги з гарячого водопостачання нараховані відповідачу по нормі споживання на трьох осіб (відповідача та його дітей).
Інші доводи апеляційної скарги відповідача в цілому повторюють доводи відзиву на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до його незгоди з висновками суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова