23.10.2024 Справа № 756/13329/24
Справа № 756/13329/24
Провадження № 2-з/756/168/24
Іменем України
23 жовтня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Діденко Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Павлишина О.О.,
розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання договору дарування недійсним і повернення сторін у попередній стан,
22.10.2024 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить: визнати недійсним Договір дарування квартири від 31.03.2015, посвідчений Приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Ющенко Л.В., реєстровий номер 944; припинити /скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , та поновити право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру.
Позов обґрунтований тим, що 06 березня 2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 80 983,00 доларів США. З квітня 2014 року у позичальника почала утворюватись заборгованість. 27.02.2015 року банк звернувся до суду за захистом своїх прав, та рішенням суду від 30.11.2020 року задоволено позов банку. Постановою Київського апеляційного суду від 27.08.2021 р. ухвалено нове судове рішення, а саме стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість в розмірі 63921,73 доларів США. 21.06.2022 року судом видані виконавчі листи на примусове виконання рішення суду та наразі триває виконавче провадження. 12.09.2024 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження представник банку дізнався, що 31.03.2015 року на підставі договору дарування ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 належну йому квартиру АДРЕСА_1 . Враховуючи, що таке відчуження відбулось безоплатно, та очевидно на користь родича відповідача, а також після звернення банку до суду з позовом про стягнення заборгованості, та після відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості, банк вважає, що договір дарування має ознаки фраудаторного правочину, він укладений без наміру настання реальних правових наслідків, і таким чином відповідач фактично намагався приховати майно, на яке може бути звернено стягнення, тобто реальною метою правочину є уникнення цивільно-правової відповідальності за кредитним договором.
Також, разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, та відчуження квартири у період наявності боргових зобов'язань, відповідач може не дочекавшись судового рішення у справі, перереєструвати право власності на вказану квартиру на інших осіб, що унеможливить виконання рішення суду. Задовольнити свої вимоги до відповідача за рахунок іншого майна в рамках виконавчого провадження, позивач не має можливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, та без фіксації судового процесу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пунктом 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» пленум Верховного Суду України звертає увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Надані позивачем документи містять відомості про те, що квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування була відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 31.03.2015 р., та про наявність невиконаних протягом тривалого часу боргових зобов'язань у відповідача перед банком, невиконаного рішення суду. Наведене у сукупності свідчить, що між сторонами дійсно виник спір.
Приймаючи до уваги предмет позову, і викладені у заяві про забезпечення обставини, суд вважає, що позивачем на цій стадії доведено обґрунтоване припущення про те, що відповідач може вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, у разі задоволення позову, зокрема, відчужити спірну квартиру на користь третіх осіб, що може ускладнити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.
З урахуванням предмету спору та ціни позову суд вважає, що обраний захід забезпечення позову є пропорційним до заявлених позовних вимог і не буде надмірним тягарем для відповідача.
Відповідно до ст. 154 ЦПК України, зустрічне забезпечення не є обов'язковим.
При цьому слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою ускладнення чи неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, який не позбавлений права клопотати про скасування заходів забезпечення позову повністю або частково у разі, якщо перестануть існувати підстави для його застосування.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149, 150, 258, 259, 260 ЦПК України, суд
Заяву АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ).
Роз'яснити учасникам цивільної справи, що учасник справи може подати до суду вмотивоване клопотання про скасування заходу забезпечення позову.
Копію ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову - для відома та виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Стягувач: АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ 21133352, адреса: вул. Автозаводська, буд. 54/19;
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Строк пред'явлення ухвали до виконання - до 23 жовтня 2027 року.
Роз'яснити сторонам положення ч. 4 ст. 157 ЦПК України, відповідно до якої, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено і підписано 23.10.2024 року.
Суддя Є.В. Діденко