Справа № 478/1296/24 Провадження № 1-кп/478/93/2024
23 жовтня 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Казанка кримінальне провадження № 12023153270000179 від 24.11.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Казанка, Казанківського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, зі середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-
В літку 2022 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено) у обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із вилученням його посвідчення водія виник умисел, спрямований на підроблення посвідчення водія на власне ім'я, з метою його подальшого використання.
У зв'язку із вказаним, на початку літа 2022 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено) обвинувачений ОСОБА_4 достовірно знаючи, що посвідчення водія є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, порядок видачі якого передбачений «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 208 від 07.03.2023 року), а форма та реквізити - затвердженні постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 31.01.1992 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 30.06.2021 року) з метою незаконного набуття права на керування транспортними засобами категорії «В,С», вирішив підробити та використовувати посвідчення водія на власне ім'я, і таким чином уникнути можливої адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних із порушенням Правил дорожнього руху України (ст. 126 КУпАП).
Реалізуючи свої злочинні наміри, обвинувачений ОСОБА_4 на початку літа 2022 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено) по телефону зв'язався із невстановленою слідством особою, контактні дані якої відшукав за допомогою мережі Інтернет за відповідним оголошенням щодо сприяння у виготовленні підроблених документів, та за грошову винагороду домовився із нею щодо спільного виготовлення підробленого посвідчення водія, тим самим вступив у попередню злочинну змову.
В подальшому, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_4 діючи умисно за попередньою змовою, в ході листування в мережі Інтернет із невстановленою слідством особою, передав інформацію, яка повинна міститися у посвідченні водія, зокрема власні анкетні данні, довідку про проходження навчання курсів водія, своє власне фото, фотокопію власного паспорту громадянина України та копію картки платника податків, які через відділення транспортної компанії «Нова пошта» відправив невстановленій особі, для виготовлення посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 на адресу, яка була зазначена в оголошенні.
Після цього, через декілька тижнів (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), невстановлена в ході досудового розслідування особа в невстановленому місці, діючи за попередньою змовою із обвинуваченим ОСОБА_4 , використовуючи надані останнім відомості, за допомогою термосублімаційного та термотрансферного способу друку виготовила підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , в якому зазначила недостовірні відомості щодо права керування транспортними засобами категорії «В,С» на ім'я ОСОБА_4 .
В подальшому, невстановлена в ході досудового розслідування особа, діючи за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_4 вислала через мережу транспортної компанії «Нова пошта» підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 і останній почав зберігати при собі та використовував під час керування транспортним засобом.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а саме: підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 після отримання ним в літку 2022 року, підробленого посвідченням водія НОМЕР_1 на власне ім'я, почав зберігати його при собі та використовував під час керування транспортним засобом.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 24.11.2023 року реалізуючи свій умисел спрямований на використання завідомо підробленого документа, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 , керував транспортним засобом, автомобілем, марки «ВАЗ 2101», з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 ДП, усвідомлюючи те, що він не отримував в установленому законом порядку посвідчення водія з правом керування транспортним засобом відповідної категорії, проїжджаючи поблизу будинку АДРЕСА_1 , був зупинений поліцейськими сектору поліцейської діяльності АДРЕСА_2 , де під час перевірки документів на право керування транспортним засобом, обвинувачений ОСОБА_4 діючи умисно пред'явив завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 на власне ім'я, тим самим використав завідомо підроблений документ.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: використання завідомо підробленого документа.
19.09.2024 року між прокурором Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до вимог ст. 472 КПК України та згідно якої, обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю цього кримінального правопорушення; сторони узгодили покарання обвинуваченому а саме: за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим сторони погоджуються на призначення обвинуваченого ОСОБА_4 остаточного покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України сторони узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, з покладенням виконання обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
При цьому, сторони розуміють наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про визнання винуватості.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 468 КПК України між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Так, згідно умов даної угоди, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Суд враховує обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України).
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, а згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні серед іншого суд має право затвердити таку угоду.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України, які відносяться до категорії нетяжких злочинів. При цьому, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст та умови цієї угоди відповідають вимогам ст. 472 КПК України та Кримінального Кодексу України.
Також суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом.
Також суд з'ясував, що прокурор розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.
ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження даної угоди є:
- для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження їх права : скарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394, 424 КПК України;
- підстави та порядок оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п.1 ч.1 ст.394 КПК України та в касаційному порядку, що визначені в п.1 ч.3 ст.424 КПК України, були роз'яснені та є зрозумілими;
- для підозрюваного чи обвинуваченого - відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України.
Суд переконався, що обвинувачений також розуміє Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого йому кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заяви клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів, обвинуваченому роз'яснено та є зрозумілими.
Крім того, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, визнаний обмежено придатним до військової служби, враховуючи його ставлення до скоєного злочину, а саме - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, тому, оскільки сторони дійшли згоди, що за вчинення зазначених кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити узгоджене в угоді покарання, суд вважає можливим призначити йому покарання, узгоджене сторонами в угоді.
Цивільний позов не заявлено.
Питання щодо речових доказів по справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати складають 1434,00 грн.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 373 - 374, 475 КПК України суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 19.09.2024 року, укладену у кримінальному провадженні № 12023153270000179 від 24.11.2023 року між прокурором Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та на підставі угоди про визнання винуватості від 19.09.2024 року призначити узгоджене покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та на підставі угоди про визнання винуватості від 19.09.2024 року призначити узгоджене покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи № СЕ-19/115-23/16671-ДД в розмірі 1434,00 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) грн.
Речові докази у кримінальному провадженні: посвідчення водія, серії НОМЕР_1 , видане 10.03.2023 року органом ТСЦ 0541 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке запаковано до сейф-пакету № WAR 1120932 залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
1) обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення їй наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав призначення покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому, згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу, угода не може бути укладена.
Оскарження вироку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції після його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокуророві.
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_1