Справа №478/618/19 пров. №1-кп/478/12/2024
23 жовтня 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Казанка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України,
В провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України.
Під час судового розгляду, після дослідження доказів, що надані стороною обвинувачення, обвинуваченим ОСОБА_4 та його захисниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимими докази в порядку ст. 89 КПК України.
Так, стороною захисту зазначено, що начальник другого слідчого відділу управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 , не маючи законних процесуальних підстав для самостійного розслідування злочину, від свого імені направляє супровідний лист №17/2-717 вих.18 від 05.04.2018 року з постановою про призначення оцінки нерухомого майна суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_8 з додатком без зазначення кількості аркушів, на що ФОП ОСОБА_8 виконала замовлення, провела оцінку та склала звіт від 16.04.2018 року про вартість квартири АДРЕСА_1 та отримала він невідомої особи гроші за його виконання в сумі 1500 грн. Крім того, прокурор другого відділу процесуального керівництва прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 постановою від 24.07.2018 року, не маючи повноважень, виніс постанову про залучення експерта для проведення судової оціночно-будівельної експертизи, на підставі якої експерт ОСОБА_10 , виготовила висновок судово оціночно-будівельної експертизи від 10.08.2018 року №13/10.10/21 без фактичного виїзду та огляду об'єкта оцінки. Посилаючись на доктрину «плоди отруєного дерева», яку застосовує Європейський суд з прав людини, просили суд визнати очевидно недопустимим доказами у кримінальному провадженні №12017040230000060 від 12.01.2017 року, а саме: звіт про оцінку майна №16-04-18/001 від 16.04.2018 року (а.к.п.230-261 т.3); висновок судово оціночно-будівельної експертизи №13/10.10./21 від 10.08.2018 року (а.к.п.19-25 т.4); постанову прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 (а.к.п.15-16 т.4).
Обвинувачений ОСОБА_4 , та його захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтримали клопотання, просили задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченого заперечувала, просила відмовити в його задоволенні.
Розглянувши клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження з приводу заявленого клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Слід зазначити, що доказами у кримінальному провадженні, згідно зі ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Застосоване законодавцем при наданні визначення поняття «докази» формулювання «фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку» та положення ч. 3 ст. 17 КПК про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення такого питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Постановлення ухвали без надання оцінки доказів в їх сукупності буде суперечити загальним засадам кримінального судочинства.
Суд вважає, що питання допустимості або недопустимості вказаних обвинуваченим доказів недоцільно з'ясовувати та перевіряти на цій стадії судового процесу, до завершення повного дослідження доказів у кримінальному провадженні, а необхідно дати їм належну оцінку разом з усіма наявними доказами в їх сукупності та взаємозв'язку після завершення судового розгляду у нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного судового рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що питання про допустимість або недопустимість заявлених у клопотанні доказів, а саме: звіту про оцінку майна №16-04-18/001 від 16.04.2018 року (а.к.п.230-261 т.3); висновку судово оціночно-будівельної експертизи №13/10.10./21 від 10.08.2018 року (а.к.п.19-25 т.4) - може бути вирішене під час ухвалення судом остаточного рішення за наслідками розгляду кримінального провадження.
Клопотання сторони захисту щодо визнання очевидно недопустимими - постанови прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 (а.к.п.15-16 т.4), не підлягає задоволенню, оскільки самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні статті 84 КПК.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85-89, 94, 371-372 КПК України, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими, - відмовити.
Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає, але заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1статті 392 КПК України
Суддя ОСОБА_1