Миколаївської області
Справа №477/2483/24
Провадження №1-кс/477/997/24
про відмову в задоволенні скарги
18 жовтня 2024 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність працівників ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
25 вересня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області зі скаргою на бездіяльність працівників ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, що в цілому, полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, за поданою нею заявою стосовно наявності складу злочину у діях голови садового товариства «Зємлянє» ОСОБА_4 до ЄРДР.
В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_3 посилається на те, що 08 вересня 2024 року вона звернулася до ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області із заявою про внесення відомостей до ЄРДР стосовно вчинення головою садового товариства «Зємлянє» ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України.
Вказане повідомлення було отримане та зареєстроване у ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області 08 вересня 2024 року відповідно.
Однак, як вказує скаржник, листом від 09 вересня 2024 року її повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, так як за перевіркою її звернення не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення будь-якого кримінального правопорушення.
На думку заявника такі дії працівників ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області свідчать про їх бездіяльність, тому звернулася до слідчого судді з цією скаргою, у якій просила зобов'язати ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області внести відомості до ЄРДР.
Скарга ОСОБА_3 неодноразово призначалася до розгляду, однак внаслідок слідчому судді матеріалів про результати розгляду заяви скаржника уповноваженою особою ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, розгляду скарги по суті 30 вересня 2024 року та 14 жовтня 2024 року не відбувся.
У судовому засіданні 14 жовтня 2024 року скаржник ОСОБА_3 підтримала свою скаргу з підстав вказаних у ній та наполягала на її задоволенні.
В судове засідання 18 жовтня 2024 року скаржник ОСОБА_3 не з'явилася, не повідомивши про причини неявки. За яв та клопотань слідчому судді не подала.
Уповноважена особа ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області в судове засідання з розгляду скарги ОСОБА_3 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, надіславши на адресу суду матеріал ЄО №5419 від 08 вересня 2024 року за зверненням ОСОБА_3 .
Відповідно до частини третьої статті 306 КПК України, відсутність слідчого або прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України передбачено можливість оскарження у досудовому провадженні бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до положення частини першої статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №231 від 17 серпня 2023 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Досліджуючи зміст поданої ОСОБА_3 до ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області 08 вересня 2024 року заяву, слідчим суддею, що таке повідомлення не містить об'єктивних даних, які б свідчили про можливе вчинення кримінального правопорушення будь-якими особами, зокрема і ОСОБА_4 .
За змістом цієї заяви вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області із заявою у якій просила зафіксувати факт відключення від електропостачання її будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .
Тобто, викладені у заяві доводи заявника ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про обставин, та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій за певними статтями особливої частини КК України.
Аналізом матеріалів ЄО №5419 від 08 вересня 2024 року за зверненням ОСОБА_3 , а також з її пояснень що надані безпосередньо у судовому засіданні по розгляду цієї скарги, вбачається, що вся її суть зводиться до незгоди скаржника із застосуванням до неї дій по відключенню від електропостачання належного їй будинку, при цьому нею визнається та обставина, що таке відключення відбулося внаслідок заборгованості за надані та спожиті послуги з електропостачання.
При цьому, у своїй заяві від 08 вересня 2024 року, заявник не вказує про наявність у діях голови садового товариства ознак кримінального правопорушення та посилається на необхідність фіксації відключення її від електропостачання для подальшого судового захисту своїх прав.
За сукупним аналізом положень КПК України, щодо підстав для початку проведення досудового розслідування, слідчий суддя вважає що такими нормами встановлені законодавчі підстави для висновку про необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
У цьому контексті, слідчий суддя вважає можливим звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, який колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...».
Такий висновок відповідає і Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 від 17 червня 2020 року, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Наведені вище висновки Верховного Суду і Конституційного Суду України, через призму досліджених слідчим суддею матеріалів та доводів скаржника не дають підстав для відхилення від такого висновку щодо застосування статті 214 КПК.
При цьому. слідчий суддя вважає необхідним серед іншого звернути увагу і на те, що констатація того, що заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення містить відомості саме про кримінальне правопорушення має базуватись не на детальному аналізі наявності чи відсутності кожної з ознак складу злочину, про який йдеться у заяві. Так, якщо зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу; (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, (3) існують обставини, в силу яких передбачений законом механізм притягнення до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення, не може бути застосований за відсутності відомостей з інших джерел, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв, які наведено в частині першій статі 11 КК України, зокрема щодо того, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Тобто, кримінальне правопорушення, як соціальне явище, характеризується сукупністю таких обов'язкових ознак: 1) суспільна небезпечність діяння; 2) кримінальна протиправність; 3) караність; 4) винність.
За вказаного, будь-яке діяння вважається кримінальним правопорушенням тільки тоді, коли йому притаманна сукупність всіх чотирьох обов'язкових ознак, відсутність хоча б однієї з них, не відносить діяння до кримінальних правопорушень. При цьому, суспільна небезпечність, як обов'язкова ознака кримінального правопорушення, є самостійною та достатньою підставою, яка виступає індикатором початку застосування процесуальної норми, що передбачена частиною першою статті 214 КПК України, а отже заява, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення повинна містити у собі перелік мінімально допустимих ознак (ознаку), які дозволяють відрізняти їх від будь-яких інших заяв чи повідомлень, не тільки за формою, але й за змістом.
Здійснюючи перевірку заяви ОСОБА_3 уповноважена особа ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області дійшла вірних висновків щодо відсутності в заяві достатніх об'єктивних даних, які б свідчили про те, що описані в ній події свідчать, що існує ймовірність вчинення кримінального правопорушення.
Як зазначено вище, викладені у заяві ОСОБА_3 від 08 вересня 2024 року відомості не містять будь яких посилань, щодо вчинення будь-якою особою протиправних дій та охоплюються складом цивільних правовідносин у сфері надання житлово комунальних послуг. Мета цієї заяви, яка зазначена ОСОБА_3 , була спрямована виключно на фіксація факту відключення її будинку від електропостачання для подальшого захисту свого права у суді.
Відносини в сфері надання житлово-комунальних послуг (у тому числі електропостачання) у контексті заяви про вчинення злочину за своєю природою є цивільно-правовими. Суд звертає увагу, що слід розмежувати кримінальне правопорушення, яке вчинюється одночасно з цивільним правопорушенням, та цивільне правопорушення, яке вчиняється поза складом будь-якого злочину. При цьому одночасне виникнення із одного юридичного факту кримінально-правових та цивільно-правових (господарсько-правових відносин) є можливим та не може означати відсутність події злочину чи складу злочину в діянні особи. У той же час, викладених у заяві про вчинення злочину відомостей недостатньо для обґрунтованого припущення, що в рамках цивільних (господарських) правовідносин одночасно мало місце і вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, відомості заяви адвоката ОСОБА_3 від 08 вересня 2024 року не містять достатніх об'єктивних даних, які б свідчили про те, існує ймовірність вчинення кримінального правопорушення, та не потребують на даному етапі перевірки засобами кримінального процесу, тому не підлягають внесенню до ЄРДР.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що невнесення відомостей уповноваженою особою ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області за заявою ОСОБА_3 від 08 вересня 2024 року не є протиправним, а тому у задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись статтями 303-307, 309, 395 КПК України,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність працівників ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_6