79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.10.2024 Справа № 914/11/20
За заявою:Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ
про:поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дубліката наказу
у справі:№914/11/20
за позовом:Заступника керівника Радехівської місцевої прокуратури, Львівська область, м. Буськ в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ, в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, Кіровоградська область, м. Кропивницький
до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Львівська область, м. Кам'янка-Бузька
про:стягнення 23'205, 45 грн.
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники учасників справи:
від стягувача:Амельченко А.С. - представник;
від боржниці:не з'явився;
прокурор:Цинайко Н.І.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ.
Державною службою України з безпеки на транспорті подано до Господарського суду Львівської області заяву вх. №3668/24 від 02.10.2024, у якій заявник просить суд:
- поновити строк для пред'явлення до примусового виконання наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 23'205,45 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування до трьох місяців з дня постановлення відповідної ухвали суду;
- видати дублікат вищезазначеного наказу.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.10.2024 згадану вище заяву передано на розгляд судді Гоменюк З.П. Однак, у зв'язку із настанням інших обставин, які унеможливили участь судді у розгляді справи та можуть мати наслідком порушення строку розгляду, заяву передано на розгляд судді Крупника Р.В., що підтверджується протоколом повторного авторозподілу судової справи між суддями від 02.10.2024.
Ухвалою від 04.10.2024 суд прийняв заяву до розгляду та призначив її розгляд на 18.10.2024.
У судовому засіданні 18.10.2024 представник стягувача взяв участь у режимі відеоконференції, просив задовольнити подану заяву.
Боржниця не забезпечила явку повноважного представника у судове засідання 18.10.2024, про причини неявки суд не повідомила.
Прокурор у судове засідання 18.10.2024 з'явився, подав пояснення щодо заяви стягувача (вх. №24921/24 від 15.10.2024).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Аргументи стягувача.
У своїй заяві Державна служба посилається на те, що суд уже видавав їй дублікат наказу від 29.10.2020 у справі № 914/11/20 про стягнення з боржника в дохід Державного бюджету України 23'205,45 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування та поновлював строк для пред'явлення його до виконання. Вказане вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Львівської області від 20.12.2023.
Разом з цим, після пред'явлення наказу до виконання, Кам'янко-Бузький відділ ДВС лише повідомив про повернення виконавчого документа без надання будь-якої інформації щодо результатів виконання відповідного наказу. Заявник вказує, що станом на дату подання заяви у нього відсутній раніше виданий йому дублікат наказу.
Аргументи боржниці.
Боржницею не подано до суду пояснень, міркувань чи аргументів щодо обставин, наведених Державною службою у заяві вх. №3668/24 від 02.10.2024.
Аргументи прокурора.
У своїх поясненнях вх. №24921/24 від 15.10.2024 прокурор вказав, що 25.09.2024 за результатами взаємозвірки виконавчих проваджень, що перебувають на примусовому виконанні у Кам'янко-Бузькому відділі ДВС та вивченням матеріалів виконавчих проваджень за позовом прокурора було встановлено, що наказ від 29.10.2020 не перебуває на виконанні, хоча пред'являвся до виконання стягувачем у встановленому законом порядку. Вказане, за його твердженнями, свідчить про втрату виконавчого документа.
Що стосується поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, то прокурор просить залишити відповідну вимогу без розгляду, позаяк вказаний строк уже поновлювався судом згідно із ухвалою від 20.12.2023. Відтак, кінцевою датою пред'явлення наказу до виконання є 20.12.2026.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
У провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Гоменюк З.П.) перебувала справа №914/11/20 за позовом заступника керівника Радехівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23'205,45 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.09.2020 позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України 23'205,45 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
На виконання вищевказаного рішення судом видано наказ від 29.10.2020.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2023 (суддя Галамай О.З.) поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу від 29.10.2020 у справі №914/11/20 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державної служби в дохід Державного бюджету України 23'205,45 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування та видано Державній службі дублікат відповідного наказу.
Стягувачем долучено до матеріалів справи заяву про примусове виконання рішення №6340/5.4.2/15-24 від 30.05.2024, яка скеровувалась на адресу Кам'янка-Бузького відділу ДВС у Львівському районі Львівської області ЗМУ МЮ.
З її змісту прослідковується, що 28.12.2023 Державна служба скеровувала оригінал дублікату наказу від 29.10.2020 для виконання органу ДВС, однак станом на 30.05.2024 не отримала жодної інформації про хід виконавчого провадження. Зважаючи на це, разом із відповідною заявою стягувач направив на адресу Кам'янка-Бузького відділу ДВС копію дубліката наказу для здійснення подальшого примусового стягнення коштів до Державного бюджету України.
У відповідь, орган ДВС надіслав повідомлення від 11.06.2024, згідно із яким повернув виконавчий документ без прийняття до виконання. Підставою для прийняття такого рішення стало отримання копії дубліката наказу від 29.10.2020, а не його оригіналу. При цьому інформації щодо оригіналу дубліката наказу, який направлявся Кам'янка-Бузькому відділу ДВС 28.12.2023, надано не було.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Підпунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28.09.2020 у справі №914/11/20, судом видано наказ від 29.10.2020 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України 23'205,45 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.
Суд зазначає, що у даній справі заявник звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення вказаного вище наказу до виконання та видачу його дубліката.
Дослідивши долучені до матеріалів заяви докази та проаналізувавши зміст поданої заяви, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
З матеріалів справи прослідковується, що стягувачем за наказом від 29.10.2020 є держава в особі Державної служби, а грошові кошти у розмірі 23'205,45 грн. підлягають зарахуванню в дохід Державного бюджету України.
Таким чином, враховуючи положення частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII, строк пред'явлення відповідного наказу повинен становити три місяці.
У той же ж час, при видачі відповідного наказу Господарський суд Львівської області (суддя Гоменюк З.П.) вказав, що виконавчий документ дійсний для пред'явлення до примусового виконання протягом трьох років.
Судом встановлено, що жодних заяв про виправлення описки у виконавчому документі Державною службою не подавалось.
Натомість, стягувач звертався до суду із заявою вх. №4877/23 від 05.12.2023, у якій просив поновити строк для пред'явлення до виконання наказу від 29.10.2020 та видати його дублікат.
Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області (суддя Галамай О.З.) від 20.12.2023 заяву Державної служби було задоволено повністю. При винесенні судового рішення, суд обґрунтовано виходив із того, що матеріали справи не містять доказів надсилання чи отримання стягувачем наказу від 29.10.2020 про стягнення 23'205,45 грн. наручно. Відтак, з метою ефективного захисту прав стягувача, забезпечення виконання судового рішення, суд вирішив визнати поважними причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, поновити такий строк та видати відповідний дублікат наказу.
При цьому, видаючи дублікат наказу від 29.10.2020, суд відобразив у ньому відомості, аналогічні тим, що вказувалися першопочатково у оригіналі наказу (у т.ч. і щодо строку пред'явлення до виконання), що відповідає змісту процесуально дії із видачі дубліката виконавчого документа.
Як уже зазначалось вище, заявник повторно звернувся до суду із заявою вх. №3668/24 від 02.10.2024, у якій, серед іншого, просить поновити строк для пред'явлення до примусового виконання наказу до трьох місяців з дня постановлення відповідної ухвали суду.
Розглядаючи вказану вимогу, суд звертає увагу на те, що 24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку із цим, Законом України №2129-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності з 26.03.2022, доповнено Розділ XIII «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №1404-VIII пунктом 102, згідно із яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Важливо зазначити, що станом на дату постановлення цієї ухвали, правовий режим воєнного стану на території України не скасовано.
Таким чином, враховуючи положення пункту 102 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1404-VIII, запроваджений та не скасований правовий режим воєнного стану, а також поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання наказу від 29.10.2020 згідно із ухвалою від 20.12.2023, яке відбулося уже під час дії воєнного стану, суд доходить висновку, що підстави для задоволення заяви Державної служби у частині поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання наказу від 29.10.2020 відсутні, позаяк такий ще не сплив.
Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є:
- втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо);
- звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Слід акцентувати увагу на тому, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.01.2023 у справі №14/338.
Разом з цим, заявник все ж вказує, що наказ від 29.10.2020 у справі №914/11/20 було втрачено.
Таким чином, перший критерій, необхідний для задоволення заяви про видачу дублікату наказу є дотриманим.
Що стосується другого критерію, то він також дотриманий заявником, враховуючи поновлення судом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання ухвалою від 20.12.2023 та запроваджений і не скасований правовий режим воєнного стану.
Зважаючи на це, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви Державної служби у частині видачі дубліката наказу.
Невидача дубліката перешкоджатиме виконанню рішення суду та порушуватиме права та охоронювані законом інтереси стягувача.
При цьому суд зауважує, що видача дубліката наказу жодним чином не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань.
Керуючись статтями 234, 235, 326, 327, 329, а також підпункту 19.4 пункту 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Державної служби України з безпеки на транспорті вх. №3668/24 від 02.10.2024 - задовольнити частково.
2. Видати дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 у справі №914/11/20, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28.09.2020, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України 23'205,45 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.10.2024.
Суддя Крупник Р.В.