Справа №587/1662/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А.
Номер провадження 33/816/921/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 126 КУпАП
22 жовтня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря Демченко А.Д. і захисників особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатів Лопаткіна О.В., та Устименка Д.І. розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Устименка Д.І. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 06 серпня 2024 року, якою на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,
накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави у вигляді 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 06 серпня 2024 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 років, без оплатного вилучення транспортного засобу за те, що 08 травня 2024 року близько 13 год. 45 хв. в с. В. Сироватка біля будинку № 7 по вул. Харківська Сумського району, керував автомобілем «Seat Alhambra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушив п. 2.1 а ПДР України.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Устименко Д.І. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 06 серпня 2024 року та направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає про те, що ОСОБА_1 08 травня 2024 року діяв в стані крайньої необхідності, намагаючись запобігти настанню тяжких наслідків, які загрожували державному та громадському порядку, виконуючи при цьому розпорядження свого безпосереднього начальника, відповідно довідки № 1815/2474 наданої командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
Саме у вказаний день, ОСОБА_1 отримав наказ від свого командира про перевезення на автомобілі «Seat Alhambra», номерний знак НОМЕР_1 , з місця дислокації підрозділу до переднього краю лінії бойового зіткнення, вантаж військового призначення.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Враховуючи викладене, наявні всі підстави для скасування постанови судді першої інстанції та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення адвоката Устименка Д.І. на підтримку поданої апеляційної скарги, доповнення адвоката Лопаткіна О.В., який просив скасувати постанову і закрити провадження відносно ОСОБА_1 , перевіривши матеріали даної справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
На думку апеляційного суду, розглянувши вказану справу, суддя суду першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП.
Так, диспозицією вказаної частини та статті закону встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Факт скоєння ОСОБА_1 вказаного правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 746982 від 28 травня 2024 року;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1928930, відповідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- довідки старшого інспектора з ОД відділу адміністративної практики УПП в Сумській області Департаменту ПП Западня О. про надання інформації щодо вчинення адміністративного правопорушення повторно, яким підтверджується відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія;
- диском із відеозаписами нагрудних камер працівників поліції.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП відповідальність наступає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.
Згідно ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 доведена і його дії вірно кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною другою цієї статті.
Доводи захисника про перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності є необґрунтованими.
Так відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Так, відповідно до долученої довідки командира ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_3 № 1815/2474 від 11 серпня 2024 року, 08 травня 2024 року молодший сержант ОСОБА_1 прямував на виконання бойового завдання відповідно до розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 .
Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 мав реальну можливість на виконання бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 , проте обираючи спосіб виконання, ОСОБА_1 обрав той, який заподіює шкоду іншим охоронюваним законом інтересам, а саме порушення ч.5 ст.126 КУпАП, достовірно при цьому знаючи, що він раніше вже був протягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортними засобами особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тобто повторно та свідомо сів за кермо автомобіля не маючи прав на керування транспортними засобами.
Враховуючи, що для належного виконання бойового наказу командира військової частини існували інші шляхи, які не пов'язані із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам, доводи захисника про наявність в діях ОСОБА_1 крайньої необхідності, позбавлені підстав.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті виключно безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 06 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 років, без оплатного вилучення транспортного засобу - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Устименка Д.І. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.