Справа № 120/17379/23
Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
22 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в листопаді 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідача) в якому просив, зокрема, зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 19.04.2024 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 жовтня 2023 року.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 02 жовтня 2023 року та прийняти рішення за результатами такого розгляду. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Судове рішення мотивоване тим, що лист відповідача від 20 жовтня 2023 року є відповіддю на звернення щодо надання відстрочки і такий не містить підстав відмови у наданні відстрочки. Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, не є актом індивідуальної дії, що може бути оскарженим. За таких обставин суд доходить висновку, що рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідачем не приймалося, що свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яка полягає в неприйнятті рішення за результатами розгляду поданої заяви.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відповідно до довідки № 509-5002978415 від 29 вересня 2023 року позивача взято на облік як внутрішньо-переміщену особу. При цьому ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про взяття на військовий облік як військовозобов'язаного з часу проживання у м.Вінниці, та не надавав будь-яких військово-облікових документів військовозобов'язаного. Натомість, всупереч вимог пункту 11 статті 38 Закону № 2232-XII звернувся до посадових осіб відповідача із заявою про надання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Вважає, що для оформлення права на відстрочку ОСОБА_1 необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 стати на військовий облік та в подальшому вирішити питання про відстрочку від призову надавши належним чином засвідчені фотокопії документів.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просив надати відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (як військовозобов'язаному, який має дружину з інвалідністю за умови, що така особа з інвалідністю не має інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати).
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 жовтня 2023 року вих. № 9430 ОСОБА_1 повідомлено про те, що відповідно до пункту 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених в статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відтак для оформлення права на відстрочку ОСОБА_1 запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати належним чином засвідчені фотокопії документів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Конституцією України, Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", Законом України "Про правовий режим воєнного стану", Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та Указами Президента України, "Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок - 1487).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно пункту 11 статті 38 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закону № 2232-XII) призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 р. № 1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Приписами пункту 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти, зокрема повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки.
Виходячи з аналізу нормативно - правових актів якими регулюються спірні правовідносини щодо прийняття/проходження військової служби, військовий облік, військовий обов'язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлено, що особливість ведення військового обліку виражається, серед іншого, в тому, що переважна більшість заходів, які проводяться, стосуються особисто призовника, військовозобов'язаного чи резервіста і не передбачають можливості його участі дистанційно чи через адвоката. Відтак, надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації, можливе тільки за особистою участю військовозобов'язаного, в даному випадку позивача.
Отже, наведені вище норми законодавства імперативно визначають обов'язок військовозобов'язаного особисто з'являтись та особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, тощо.
Слід також зазначити, що за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
До таких висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 року у справі № 288/1557/16-а.
Як встановлено судом першої інстанції, 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просив надати відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (як військовозобов'язаному, який має дружину і числа осіб з інвалідністю за умови, що така особа з інвалідністю не має інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону її утримувати). До такої заяви позивач долучив документи, яких, на його думку, достатньо для прийняття рішення про відстрочку від мобілізації.
Тобто, позивач всупереч вимог пункту 11 статті 38 Закону № 2232-XII звернувся до посадових осіб відповідача із заявою про надання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно інформації викладеної в листі відповідача від 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що для оформлення права на відстрочку йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, відповідно до довідки № 509-5002978415 від 29 вересня 2023 року позивача взято на облік як внутрішньо-переміщену особу.
При цьому, ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про взяття на військовий облік як військовозобов'язаного та не надавав будь-яких військово-облікових документів військовозобов'язаного.
Тобто, перш ніж звертатися із заявою про відстрочку від призову під час мобілізації позивачу необхідно було стати на військовий облік в в РТЦК та СП.
В свою чергу, позивач власною поведінкою продемонстрував протиправну бездіяльність, яка стосується власної (особистої) неявки в РТЦК та СП, що по своїй суті унеможливлює фіксацію в облікових, а також в особистих документах позивача відомостей про відстрочку.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 є частково обґрунтованими.
При цьому, колегія суддів зазначає, що заявлені вимоги позивача є вираженням неналежного способу захисту, оскільки, останнім під час звернення до відповідача з метою отримання відстрочки від призову, не було дотримано вимог нормативних актів, які регулюють питання військового обліку, військового обов'язку і проходження військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема в частині особистого звернення та особистої явки до відповідного органу.
Крім того, надання відповідачем відстрочки від призову обумовлюється перебуванням позивача в нього на військовому обліку та особистим зверненням із відповідною заявою та документами, про що власне й повідомлено позивача листом.
Водночас, в даному випадку жодна з вищевказаних умов не виконана.
Відтак, у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення щодо надання чи відмови у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Колегія суддів звертає увагу, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти, обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем не допущено порушення прав позивача, та вказує на помилковість висновків суду першої інстанції у цій справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.