П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2715/24
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л. Р.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 09.01.2024 року № 155250013765 про пенсійне забезпечення позивача, прийняте Головним управлінням ПФУ в м. Києві;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області здійснити позивачу призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» у розмірі 60% від усіх складових сум заробітної плати згідно з довідками від 02.01.2024 року № 1-Ф, виданими ГУ ПФУ в Одеській області починаючи з 02.01.2024 року з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 02.01.2024 року позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу». Проте, 09.01.2024 року їй було відмовлено у переході з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з відсутністю у позивача 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.01.2024 року № 155250013765 про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» у розмірі 60% від усіх складових сум заробітної плати згідно з довідками від 02.01.2024 року № 1-Ф, виданими ГУ ПФУ в Одеській області починаючи з 02.01.2024 року з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду, суд позбавлений компетенції вирішення питання призначення пенсії. Вказує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Головне управління вважає також необґрунтованим рішення суду першої інстанцій в частині стягнення на користь позивача суми судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Сторонами не заперечується, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком.
Судом встановлено, що позивачу було видано довідку №1-Ф від 02.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), відповідно до якої, ОСОБА_1 працювала в Головному управлінні ПФУ в Одеській області на посаді заступника начальника управління-начальник відділу станом на січень 2024 року: посадовий оклад 8300,00 грн, надбавка за 3 ранг 800,00 грн ,надбавка за вислугу років 50% (стаж державної служби 22 роки 09 місяців) 4150,00 грн, усього 13250,00 грн.
А також, довідку № 1-Ф від 02.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Звільнившись з останнього місця роботи в державних органах, позивач 02.01.2024 року звернулась до пенсійного органу із заявою встановленого зразка № 55 про призначення/перерахунок пенсії з метою здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з бажанням перейти на інший вид пенсії, а саме: пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Відповідно до розписки-повідомлення позивачем до заяви було надано: довідку про заробітну плату, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про призначення/перерахунок пенсії, інший документ 1184-0, паспорт, трудова книжка та пам'ятка пенсіонера.
За принципом екстериторіальності вказані документи разом із заявою було розглянуто Головним управлінням ПФУ в м. Києві та 09.01.2024 року прийнято рішення № 155250013765 про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 .
Відповідно до вказаного рішення: гр. ОСОБА_1 відмовлено в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» згідно довідки від 02.01.2024 1-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та довідки від 02.01.2024 1-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), в зв'язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016.
Позивач не погодившись із прийнятим рішення про відмову у переході на інший вид пенсії звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з наявністю у державного службовця станом на дату набрання чинності цим законом не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а тому прийшов до висновку, що оскаржуване рішення пенсійного органу підлягає скасуванню.
При цьому вказав, що встановлені та з'ясовані судом обставини свідчать про протиправне відхилення відповідачем записів у трудовій книжці та наданих позивачем довідок, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління ПФУ в Одеській області здійснити позивачу призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» у розмірі 60% від усіх складових сум заробітної плати згідно з довідками від 02.01.2024 року № 1-Ф, виданими ГУ ПФУ в Одеській області починаючи з 02.01.2024 року з урахуванням вже отриманих сум пенсії також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережи державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII
державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З наведеного вбачається, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV 60 років, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV 30 років для жінок, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на час звернення із заявою про переведення на іншу пенсію має стаж державної служби станом на 01.05.2016 року складав - 15 років, станом на 01.01.2024 - 22 роки 9 місяців та досягла 60 річного віку (62 роки).
Відповідно до оскаржуваного рішення, підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» зазначено “відсутність 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016».
Аналізуючи вказану підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» та наведених норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01 травня 2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Водночас після 01 травня 2016 року у зв'язку із набранням чинності Законом № 889-VIII кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Крім того, статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.
З огляду на це, судова колегія зазначає, що положення вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.
Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.
Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.
Тотожний підхід до правозастосування підтриманий у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 500/1404/23.
Згідно трудової книжки позивачки вказано про наступні періоди проходження ОСОБА_1 державної служби:
з 20.03.2001 року по 12.12.2001 року (записи №11-17) працювала на посаді головного бухгалтера Таїровського відділу соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації;
з 13.12.2001 року по 01.01.2024 року (записи №18-40) в структурних підрозділах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідно до записів у трудовій книжці: №12 - 20.03.2001 - позивачу присвоєно 13 ранг державного службовця, № 13 - 20.03.2001 - прийнята присяга державного службовця, № 24 - 13.08.2015 - переведена на рівнозначну посаду начальника бюджетно-фінансового відділу головного бухгалтера, № 25 - 01.05.2016 року - присвоєно шостий ранг державного службовця, № 26 - 01.12.2016 - присвоєно п'ятий ранг державного службовця, № 27 - 31.03.2017 року - звільнена з займаної посади з переведенням до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у зв'язку з реорганізацією; № 29 - 01.05.2019 - позивачу присвоєно черговий 4 ранг державного службовця; № 39 -01.05.2022 року - позивачу присвоєно черговий 3 ранг державного службовця.
Тобто, записами у трудовій книжці підтверджено, що починаючи з 13.12.2001 року по 01.01.2024 року безперервно перебувала на державній службі, у тому числі на дату 01.05.2016 року та мала стаж роботи державного службовця - 15 років
Відтак, оскільки позивач станом на 01 травня 2016 року працювала на посаді державної служби та на зазначену дату мала стаж на посадах державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, при цьому має відповідний страховий стаж та досягла пенсійного віку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку, що позивачка має право на призначення пенсії згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по віку, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по віку відповідно до Закону № 3723-XII.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення пенсійного фонду від 09.01.2024 року № 155250013765 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги про здійснення ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» у розмірі 60% від усіх складових сум заробітної плати згідно з довідками від 02.01.2024 року № 1-Ф, виданими ГУ ПФУ в Одеській області починаючи з 02.01.2024 року з урахуванням вже отриманих сум пенсії, то колегія суддів зазначає наступне.
Варто врахувати те, що згідно пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (в редакції чинній на момент звернення позивачки), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби)
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року.
Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.
У разі коли в осіб, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць.
Колегія суддів наголошує про те, що лише за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Зазначеним правилам обчислення пенсії кореспондують форми довідок про заробітну плату, що подаються для призначення пенсії державним службовцям, встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048, а саме: форма довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форма довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форма довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Оскільки судовим розглядом встановлено, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу» стала відсутність в позивачки 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016, а відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає, що також відповідає висновкам Верховного Суду які викладені у постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 600/947/23-а., а тому доводи апелянта в цій частині щодо відсутності порушеного права є обґрунтованими.
При цьому колегія суддів також зазначає, що оскільки переведення позивача на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ стосується розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно ефективності такого способу захисту варто зазначити, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд і зазначати будь-яку підставу для відмови.
Втім, наведених обставин не встановлено, а оцінка судом правомірності, фактично, оскаржуваного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у ньому.
Відхиляючи як неаргументовані доводи апелянта про втручання суду в дискреційні повноваження Головного управління, виключно до компетенції якого відноситься прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо убачається з пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає зміні в частині зазначення про врахування довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі у розмірі 60% від усіх складових сум заробітної плати згідно з довідками від 02.01.2024 року № 1-Ф шляхом виключення такого посилання з мотивувальної та резолютивної частини; в решті суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно і повно встановив обставини справи, тому відповідно до ст.316 КАС України рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року змінити виклавши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в редакції даної постанови та виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у такій редакції:
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» починаючи з 02.01.2024 року з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
У решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 22 жовтня 2024 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова