П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3800/24
Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 15.04.2024р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - в/ч НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправними дій в/1474 щодо не нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 19 років календарної служби;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 21 рік календарної військової служби з врахуванням проведеної виплати;
- визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з встановленням базового місяця січень 2013 року;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що станом на день звільнення відповідно до вказаного наказу вислуга років становить: календарна військова 21 років 05 місяця 18 днів, пільгова військова - 09 років 09 місяців 01 днів; всього військова - 31 років 02 місяця 19 днів. Однак, незважаючи на те, що станом на день звільнення (28 грудня 2023 року) вислуга позивача становила повних 21 календарний рік, НОМЕР_2 прикордонним загоном при звільненні було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 19 календарних років служби у сумі 246 061,40 грн.
Крім того, на думку позивача, під час проходження військової служби та при звільненні відповідачем безпідставно не нараховувалась та не виплачувалась йому індексація грошового забезпечення. Лише за результатом розгляду рапорту про виплату заборгованості по індексації ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було нараховано та виплачено за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення у сумі 46 941,05 грн. із застосування при розрахунку суми індексації базового місяців січень 2013 року.
Позивач вважав, що дії відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця січень 2008 року та не зарахування до вислуги років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні періоду строкової служби є протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що індексація грошового забезпечення позивача у період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового у відзиві повідомлено, що правове регулювання п.5 Порядку №1078 у редакції згідно постанови Кабміну України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09 грудня 2015 року №1013 (далі - Постанова №1013), яка застосовується з 01 грудня 2015 року, свідчить, що до 30 листопада 2015 року встановлення базового місяця індексації прив'язувалося до факту зростання, зокрема, грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, а з 01 грудня 2015 року - до факту підвищення тарифних ставок (окладів). У той же час, як вказує відповідач, у зазначених вимогах законодавства робиться посилання на зміну посадового окладу конкретного працівника у зв'язку із змінами під час виконання обов'язків, а не зміну посадового окладу тільки відповідно до рішень Уряду.
Відповідач наголошував, що прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01 грудня 2015 року і включно до 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінилися. При цьому, на думку позивача, застосування підходу, коли базовим місяцем встановлюється січень 2008 року створює ситуацію, за якої обрахунок та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється з врахуванням суми індексів інфляції, які вже було враховано при обрахунку та виплаті індексації грошового забезпечення до 30 листопада 2015 року, що не є належним та обґрунтованим, оскільки механізм підвищення грошових доходів населення у такому випадку вже застосовано. Отже, при кожному призначенні військовослужбовця на посаду з більшим тарифним розрядом, внаслідок чого міняється посадовий оклад, змінюється базовий місяць для нарахування індексації.
Крім того, відповідач звернув увагу на те, що відповідно до п.6 Порядку №1078 (в редакції станом на січень 2016 року), передбачалось, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. У зв'язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення, військовослужбовцям у 2016-2018 роках (індексація) не нараховувалась. Кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України на період з січня 2016 року по лютий 2018 року не було передбачено фінансування на виплату військовослужбовцям індексації грошового забезпечення. Відтак, як стверджував відповідач, у нього була відсутня об'єктивна можливість діяти в інший спосіб, окрім того як він діяв в зазначені періоди, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідач зазначив щодо не зарахування до вислуги років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні періоду строкової служби відповідачем зазначено, що на момент звільнення зі служби у позивача 21 рік календарної вислуги, отже відповідності до норм Закону №2262-ХІІ позивач не є особою яка має право на пенсію.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з встановленням базового місяця січень 2013 року.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 19 років календарної служби.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 21 рік календарної військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. та 40 коп.
В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- відповідач є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, оскільки підпорядковується Адміністрації Держприкордонслужби, тобто головному розпоряднику бюджетних коштів, який затверджує кошториси на кожний рік для відповідача. У зв'язку з обмеженими показниками помісячного розпису Державного бюджету, затвердженого для відповідача на 2016 - 2018 роки, індексація грошового забезпечення військовослужбовців в цьому періоді не нараховувалась та не виплачувалась, тобто Адміністрація Держприкордонслужби, як головний розпорядник бюджетних коштів, не виділяла коштів для індексації грошового забезпечення військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 . Тобто, вини (бездіяльності) відповідача у не виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року немає, оскільки він діяв виключно відповідно до вимог законодавства України та вказівок головного розпорядника бюджетних коштів;
- судом першої інстанції не врахований п.10-2 Порядку №1078 та лист з роз'ясненнями Мінсоцполітики, яке відповідно до п.14 Порядку №1078 є єдиним органом в Україні, який має право надавати роз'яснення щодо порядку нарахування індексації грошових доходів населення. Відповідно до роз'яснення при кожному призначенні військовослужбовця на посаду з більшим тарифним розрядом, внаслідок чого міняється посадовий оклад, змінюється базовий місяць для нарахування індексації. Слід звернути увагу, що застосування підходу, коли базовим місяцем встановлюється січень 2008 року створює ситуацію, за якої обрахунок та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється з врахуванням суми індексів інфляції, які вже було враховано при обрахунку та виплаті індексації грошового забезпечення до 30 листопада 2015 року, що не є належним та обґрунтованим, оскільки механізм підвищення грошових доходів населення у такому випадку вже застосовано;
- згідно з витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28 грудня 2023 року №761-ОС вбачається, що на момент звільнення зі служби у позивача 21 рік календарної вислуги, отже відповідності до норм Закону № 2262 позивач не є особою яка має право на пенсію. Відповідно до вищевикладеного суд першої інстанції не вірно дійшов до висновку, щодо врахування до вислуги років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні періоду строкової служби.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.
Так, відповідно належним чином засвідченої копії військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 10 травня 2002 року призваний на строкову військову службу та наказом від 12 травня 2002 року зарахований у списки в/ч НОМЕР_4 .
30 жовтня 2003 року ОСОБА_1 демобілізований на підставі наказу МО України від 26 серпня 2003 року №283.
Надалі, позивач був прийнятий у в/ч НОМЕР_4 на військову службу за контрактом (наказ від 30 грудня 2003 року №106).
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28 грудня 2023 року №761-ос майстер - сержанта ОСОБА_1 (П-030002), інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип А), звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років)) п.3 ч.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 28 грудня 2023 року, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно наказу від 28 грудня 2023 року № 761-ос вислуга років позивача станом на 28 грудня 2023 року становить:
календарна: 21 рік 05 місяців 18 днів;
пільгова: 09 років 09 місяців 01 день;
всього: 31 рік 02 місяці 19 днів.
Відповідно ч.14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) ОСОБА_1 наказано виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 45 (сорок п'ять) календарних і за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік за 16 (шістнадцять) календарних днів.
Відповідно п.2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ ОСОБА_1 наказано виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 19 (дев'ятнадцять) повних календарних років служби.
Не погоджуючись з проведеними розрахунками при звільненні позивач звернувся до відповідача із заявою (реєстр. №м-5 від 05 січня 2024 року).
За результатами розгляду вказаного звернення відповідачем листом №09/М-5-15 від 19 січня 2024 року, зокрема щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, проінформовано, що сума індексації грошового забезпечення у розмірі 46 941,05 грн. (довідка щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року від 26 грудня 2023 року №09/179) відповідно до п.5 Порядку №1078 в редакції, яка діяла на той час, нарахована та виплачена в січні 2024 року.
До вказаного листа додано:
довідка-розрахунок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) за період з січня 2015 року по лютий 2018 року від 26 грудня 2023 року №09/179;
архівні відомості за період з січня 2015 по грудень 2023 року;
розрахунковий лист за січень 2024 року;
довідка-розрахунок №1163 від 28 грудня 2023 року на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна;
витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28 грудня 2023 року №761-ОС "Про особовий склад".
Згідно довідки щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) за період з січня 2015 року по лютий 2018 року від 26 грудня 2023 року №09/179 сума нарахованої поточної індексації становить 49 792, 40 грн., сума сплаченої індексації - 2 851,35 грн., сума індексації, яка належить до сплати - 46 941,05 грн. Примітки: базовий місяць січень 2013 року, березень 2018 року. З березня 2018 року по день звільнення індексація нарахована та сплачена у повному обсязі.
Згідно розрахункового листа за грудень 2023 року позивачу нараховано, серед іншого, грошову допомогу при звільненні у сумі 246 061,40 грн.
Згідно розрахункового листа за січень 2024 року позивачу нараховано, серед іншого, індексацію грошового забезпечення у сумі 46 941,05 грн.
Позивач не заперечує щодо виплати вищевказаних сум грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Позивач не погоджується з базовим місяцем (січень 2013), який було застосовано для розрахунку індексації грошового забезпечення та врахованих календарних років служби (19 років), що були враховані при обчисленні грошової допомоги при звільненні.
На переконання позивача, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року повинна бути здійснена з урахуванням базового місяця - січень 2008 року та виплата одноразової грошової допомогу при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 21 рік календарної військової служби, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки доказів підвищення, у період проходження позивачем служби у в/ч НОМЕР_4 , тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду не надано та судом відповідні обставини не встановлено, суд дійшов висновку, що за вказаний період при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення, базовим місяцем повинен бути саме січень 2008 року. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з встановленням базового місяця січень 2013 року є протиправними.
Суд першої інстанції зазначив, що при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені відповідач повинен був нарахувати цю допомогу із розрахунку 21 календарних років, а не 19 як здійснив відповідач. На підставі викладеного, дії в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 19 років календарної служби суд визнає протиправними.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст.ст. 2, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п.п.2, 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, п.1 розділу І, п.1 глави 9 розділу V Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 затверджено "Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Щодо правомірності здійснення розрахунку індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 с. 9 Закону №2011-XII).
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III (далі - Закон №2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч.6 ст. 95 КЗпП України, ст.ст. 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
З урахуванням вищенаведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Згідно з положеннями ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до положень ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
За змістом ч.1 ст. 9 Закону №1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19.
Крім того, колегія суддів акцентує вагу на тому, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).
Так, з 01 грудня 2015 року положення Порядку №1078 діють із змінами, внесеними Постановою №1013.
За змістом пояснюючої записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, п.5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення індексу споживчих цін розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч.3, 4 ст. 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) п.3 Постанови №1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абз.2 п.3 Постанови №1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою №1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).
Так, якщо на виконання п.3 Постанови №1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013).
Вищезазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.58 постанови від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21, п.62 постанови від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22.
Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року.
Щодо дискреційних повноважень про встановлення базового місяця, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у спірному періоді (з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року) повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) не були дискреційними, оскільки нормами вказаного Порядку встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101 відсоток до 01 січня 2016 року чи 103 відсотки після 01 січня 2016 року, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Порядку №1078 у подібних правовідносинах викладені у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21.
Щодо правомірності розрахунку одноразової допомоги при звільненні за 21 повних календарних років служби.
Відповідно ч.2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених п.1 ч.2 ст. 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до абз.2 п.2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 затверджено "Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306 (далі - Інструкція №558).
Відповідно п.1 розділу І Інструкції №558 ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції №558 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до наказу від 28 грудня 2023 року №761-ОС станом на день звільнення вислуга років ОСОБА_1 становить: календарна - 21 рік 05 місяців 18 днів, пільгова - 09 років 09 місяців 01 день; всього - 31 рік 02 місяця 19 днів.
При цьому, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбачено, що військовослужбовцям у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої одноразової грошової допомоги.
Вказана норма кореспондується з положеннями Постанови №393.
Заперечуючи щодо позовних вимог у цій частині, відповідач стверджує, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги за період служби 21 повний календарний рік, оскільки службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 ОСОБА_1 проходив з грудня 2003 року по грудень 2023 року, повних 19 календарних років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у в/ч НОМЕР_4 проходив:
з 12 травня 2002 року по 30 жовтня 2003 року - строкову військову службу;
з 30 грудня 2003 року по 28 грудня 2023 року - військову службу за контрактом.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до матеріалів справи при попередньому звільненні (у 2003 році) з військової служби вислуга років позивача складала менше 10 років.
Тобто, при звільненні позивача з військової служби у 2003 році він не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення, позивач мав право на отримання такої допомоги за всі дні календарної військової служби, у тому числі й строкової військової служби, що у сукупності складає 21 календарний рік.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що на момент звільнення (у 2023 році) у ОСОБА_1 календарна вислуга років - 21 рік служби, що підтверджується наказом від 28 грудня 2023 року №761-ос.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені відповідач повинен був нарахувати цю допомогу із розрахунку 21 календарних років, а не 19 як здійснив відповідач.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2024 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.