21 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 334/3361/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2024 року в адміністративній справі №334/3361/24 (головуючий суддя першої інстанції - Турбіна Т.Ф.) за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради, в якому просив скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради у справі про адміністративне правопорушення № 2391 від 05 грудня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази того, що позивачем було здійснено реалізацію алкогольних напоїв у певний час та певну дату також відсутні докази того, що він являється працівником підприємства торгівлі або громадського харчування. З фіскального чеку, що міститься в матеріалах справи, не вбачається яким суб'єктом господарювання його видано, як і інших обов'язкових реквізитів фіскального касового чеку. Відеофіксація не містить моменту безпосередньої покупки свідком алкогольного напою. Протокол про адміністративне правопорушення не містить номерів відеозаписів чи якоїсь іншої ідентифікуючої інформації, що пов'язувала б відеозаписи додані до матеріалів справи зі складеним відносно позивача протоколом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с.68-70).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки введення заборони торгівлі алкогольними напоями належать до виключних повноважень сільських, селищних і міських рад, які не можуть бути делеговані. При цьому будь-яких виключень з цього правила на період воєнного стану законодавством України не передбачено.
Вважає, рішення Запорізької міської ради №101 від 17.03.2023 року (відносно керування наказами Запорізької обласної військової адміністрації щодо обмежень продажу алкоголю), за своїм змістом делегує повноваження щодо введення заборони торгівлі алкогольними напоями та перекладає його на Запорізьку обласну військову адміністрацію, що прямо протирічить положенням Закону України «Про місцеве самоврядування».
Відповідач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
17.11.2023 року інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» ЗМР Головченко Н.О. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000654, в якому зазначено, що 17.11.2023 року о 09 год. 12 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 119, позивач порушив правила торгівлі алкогольними напоями, а саме здійснив продаж пива «Опілля» export Koryfei, об'ємом 0,5л (дві ж/б пляшки), кількість оборотів (вміст спирту) - 4,2%, вартість 69,8 грн. (дані з чеку № ОЕ11-651425) в магазині «Лепрекон» громадянину ОСОБА_2 в заборонений законодавством час , а саме о 09год. 12хв., що є порушенням ч.2 ст.156 КУпАП, а також Наказу «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької області» № 571 від 29.09.2023 Запорізької обласної військової адміністрації.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення, свідком правопорушення зазначено громадянина ОСОБА_2 , який передав представникам КП «Муніципальна варта» фіскальний чек № ОЕ11-651425 придбаної ним алкогольної продукції. Також, до протоколу додані: пояснення свідка правопорушення ОСОБА_2 , фото- та відеоматеріали.
Долученим до протоколу відеозаписом з нагрудної камери працівників КП «Муніципальна варта», зафіксовано як працівники зайшли до приміщення крамниці «Лепрекон», де за прилавком перебуває лише одна особа, яку в подальшому було встановлено як ОСОБА_1 , який відпускав товар іншим покупцям. Факт трудових відносин під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідач не заперечував. Таким чином, відбувся фактичний допуск роботодавцем працівника до роботи та виконання посадових обов'язків за місцем здійснення господарської діяльності крамниці «Leprekon» за адресою: АДРЕСА_1 .
Адміністративний матеріал був направлений на розгляд Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради 30.11.2023 року, розгляд якого відбувся 05.12.2023 року.
Під час розгляду справи відповідачем досліджувалися докази, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення, фото та відеоматеріали, чек, пояснення ОСОБА_2 , які були визнані такими, що узгоджуються між собою та не залишають сумнівів щодо обставин скоєння правопорушення позивачем, тому постановою у справі про адміністративне правопорушення Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради № 2391 від 05.12.2023 року було визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті, у вигляді штрафу 6800,00грн.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 156 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, однією із об'єктивних ознак складу даного адміністративного правопорушення є діяння, яке полягає у продажі, зокрема, і алкогольних напоїв, у час доби, що заборонений відповідним рішенням органу місцевого самоврядування.
Згідно оскаржуваної позивачем постанови від 05.12.2023 року № 2391, 17.11.2023 о 09год. 12хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги,119, ОСОБА_3 порушив правила торгівлі алкогольними напоями, а саме здійснив продаж пива «Опілля» export Koryfei, об'ємом 0,5л (дві ж/б пляшки), кількість оборотів (вміст спирту)- 4,2%, вартість 69,8 грн. (дані з чеку № ОЕ11-651425) в магазині «Лепрекон» громадянину ОСОБА_2 , що є порушенням наказу «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької області» № 571 від 29.09.2023 року Запорізької обласної військової адміністрації, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 156 КУпАП. Цією постановою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6 800,00 грн.
Диспозиція частини 2 статті 156 КУпАП визначає, що суб'єктом цього правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування.
Склад адміністративного правопорушення, відповідно до частини 2 ст. 156 КУпАП, становлять дії, зокрема, щодо торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, роздрібна торгівля (алкогольними напоями) - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Торгівлею є процес обміну товарів на грошові кошти (готівкові чи безготівкові) з метою задоволення потреб споживача та отримання прибутку.
З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення адміністративною комісією досліджені докази, які були достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
На підставі вказаних доказів суд першої інстанції встановив, що у відповідача було достатньо підстав, щоб дійти висновку, що ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, і що саме ним були вчинені дії, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Що стосується тверджень представника позивача про відсутність будь-якого документу, що регулює порядок застосування працівниками КП «Муніципальна варта» технічних приладів та засобів, що мають функції фото і відео зйомки суд вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідно до п.7.1.9 Статуту КП «Муніципальна варта», затвердженого рішенням Запорізької міської ради №74 від 07.12.2022 року, КП «Муніципальна варта» має право здійснювати відповідно до чинного законодавства фото, відео зйомки, звукозапис, як допоміжний засіб для запобігання порушень вимог законодавства у сфері благоустрою, поводження з відходами, захисту прав споживачів, публічної безпеки та порядку.
Відсутність окремого правового акту, що регулює застосування працівниками КП «Муніципальна варта» технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, звукозапису, не забороняють використання таких засобів під час фіксації адміністративних правопорушень та складання протоколів про адміністративні правопорушення. Враховуючи вище наведене, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, суд дійшов висновку, що відеозапис з нагрудної камери працівників КП «Муніципальна варта» є належним доказом.
Посилання позивача на те, що повноваження Запорізької міської ради під час воєнного стану не припинились, а тому обмеження щодо торгівлі алкогольними напоями мають бути встановлені саме цим органом місцевого самоврядування, і що Запорізька обласна державна адміністрація не входить до системи місцевого самоврядування і адміністративні комісії не мають права розглядати дану категорію справ, є неспроможними, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, забороняти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
Таким чином, саме на військове командування разом із військовими адміністраціями, на період дії воєнного стану покладені повноваження, притаманні органам місцевого самоврядування, щодо введення обмежень на продаж алкогольних напоїв та речовин, які вироблені на спиртовій основі.
17.03.2023 року рішенням міської ради № 101 «Про внесення доповнень до рішення Запорізької міської від 10.09.2021 року №45 « Про обмеження продажу алкогольних напоїв на території міста Запоріжжя» доповнено пункт 1 рішення Запорізької міської від 10.09.2021 року №45 «Про обмеження продажу алкогольних напоїв на території міста Запоріжжя» абзацом наступного змісту: «На час дії правового режиму воєнного стану на території України керуватись наказами Запорізької обласної військової адміністрації щодо обмеження продажу алкогольних напоїв». Зазначене рішення в установленому чинним законодавством порядку не скасовано та не оскаржувалось.
Наказом військового командування і Запорізької обласної державної адміністрації від 29.09.2023 року № 571 «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької області», дозволено всім суб'єктам господарювання продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв з 10-00 год. до 22-00 год., зокрема, на території Запорізької міської територіальної громади.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх рішень. Натомість, позивачем не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені вимоги в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №334/3361/24 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №334/3361/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко