09 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю особи, яка подала скаргу ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконферецзв'язку між Київським апеляційним судом та робочим місцем ОСОБА_5 , який використовував власний технічний засіб, апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення слідчий суддя мотивувала тим, що ОСОБА_5 звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою від 17.06.2024 про можливе вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 110, 111 КК України, яку Офісом Генерального прокурорабуло зареєстровано, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 214 КПК України, та, згідно листа Офісу Генерального прокурора, направлено до Львівської обласної прокуратури для розгляду в межах компетенції, тому вважаючи, що Офіс Генерального прокурора діяв в межах чинного законодавства та наданих йому повноважень і на виконання вимог наказу Генерального прокурора України від 03.12.2012 року № 125, яким затверджено Інструкцію про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення, а також з урахуванням положень ст.ст. 216, 218 КПК України (щодо підслідності та місця проведення досудового розслідування), відмовила у задоволенні скарги.
Справа №11-сс/824/5958/2024 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з її прийняттям з істотним порушенням КПК України, просить її скасувати та задовольнити його скаргу на бездіяльність уповноваженої особи, що не виконала вимоги ч.ч. 1-2 ст. 55, ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, та зобов'язати уповноважену особу виконати вимоги ч.ч. 1-2 ст. 55, ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, внести в порядку ст. 214 КПК України відомості до ЄРДР про вчинення міським головою Львова кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 110, 111 КК України, викладені у його заяві №ВVYH-20240617-01 від 17.06.2024, протягом 24 годин з моменту отримання уповноваженим органом ухвали слідчого судді, протягом 24 годин з моменту внесення відомостей до ЄРДР, направити на його електронну адресу із накладеним КЕП КНЕДП ОПУ повідомлення про початок досудового розслідування та витяг із ЄРДР.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК України та Положення «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженого наказом Генерального прокурора №231 від 17.08.2023, було вчинено бездіяльність уповноваженої особи уповноваженого органу, яка не внесла в порядку ст. 214 КПК України відомості до ЄРДР про вчинення міським головою Львова кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 110, 111 КК України, а йому, як потерпілому, не вручила пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, витяг із ЄРДР, повідомлення про початок досудового розслідування, не розпочала досудове розслідування, не допитала його, свідків, не звернулася до суду щодо отримання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають або можуть перебувати у володінні відповідних фізичних та юридичних осіб, і самі по собі та в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Крім того, вважає, що справу розглядав незаконний склад суду, оскільки скарга надійшла до суду 18.06.2024 21:05, тобто, за правилами ч. 1 ст. 35 КПК України повинна була бути зареєстрована о 08:00 19.06.2024, проте, дана справа була зареєстрована з порушенням правил черговості, лише 20.06.2024 15:11:34.
При цьому зазначає, що він просив розглянути справу через ВКЗ і був там о 10:35 год. 25.07.2024, але слідчий суддя не увійшов до ВКЗ і не провів судове засідання у час, визначений судовою повісткою, як і у інший час.
Вказує й на те, що у матеріалах ЕКЕС відсутній журнал та технічний запис судового засідання, що, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.
Також зазначає, що в ухвалі, яку в порушення Закону прийняв не Печерський районний суд міста Києва у складі слідчого судді, а слідчий суддя цього суду, через що це не судове рішення, а суддівське рішення, слідчий суддя не здійснив судовий контроль щодо перевірки факту бездіяльності - невнесення відомостей до ЄРДР, невручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого, невручення витягу з ЄРДР та вийшов за межі своїх повноважень, і почав оцінювати лист ОГП, який надійшов до суду у невизначений КПК України спосіб.
При цьому зазначає, що наказ Генерального прокурора України від 03.12.2012 року №125, яким затверджено Інструкцію про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення, давно не діє через прийняття наказу від 30.06.2020 №298 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», який і регулює усі питання щодо прийому і реєстрації заяв про вчинення кримінальних правопорушень, тому текст застарілого наказу Генерального прокурора України від 03.12.2012 року №125 відсутній і на сайті Офісу Генерального прокурора та сайті Верховної Ради України.
Також вважає, що слідчий суддя не виконав правила ч. 2 ст. 306 КПК України, оскільки скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, проте, як вбачається, скарга надійшла до суду 16.06.2024, а ухвала датована 25.07.2024.
Крім того, слідчий суддя не виконав і правила ч. 3 ст. 306 КПК України, оскільки розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується, проте скарга була розглянута без його участі і прокурора.
Зазначає й про те, що слідчий суддя прийняв рішення про залишення без задоволення скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке не передбачено КПК України.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що 28.08.2024 ним у ЄДРСР було виявлено текст оскаржуваної ухвали від 25.07.2024, проте електронне повідомлення і текст ухвали та паперового тексту ухвали, йому не вручалось та отримано ним не було, тому вважає, що строк оскарження ухвали не пропущено, але якщо у суддів буде інша точка зору щодо строків оскарження рішення, то просить його поновити. Окрім того, інформує, що він переніс операцію на серці, після якої і досі знаходиться на амбулаторному лікуванні.
На апеляційну скаргу ОСОБА_5 від прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення обласними прокуратурами у кримінальних провадженнях регіональних органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 надійшли заперечення, в яких прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а її розгляд проводити без участі прокурора.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не надсилав, а тому, апеляційний суд, враховуючи позицію представника Офісу Генерального прокурора, викладену у запереченнях на апеляційну скаргу з приводу розгляду апеляційної скарги за його відсутності, а також вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, відповідно до яких, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З наведеного слідує, що пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підлягає поновленню за умови, що особа, яка подає таку скаргу, ставить питання про його поновлення та доведе поважність причин його пропуску.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року була постановлена без участі сторін, в тому числі і особи, яка подала скаргу - ОСОБА_5 . При цьому в матеріалах справи наявна лише копія супровідного листа Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року про направлення копії оскаржуваної ухвали ОСОБА_5 , але відсутні докази її отримання. Зі змісту апеляційної скарги слідує, що ОСОБА_5 копію цього судового рішення не отримував, а про його існування дізнався з Єдиного реєстру судових рішень, в якому воно було оприлюднено 12 серпня 2024 року, лише 28 серпня 2024 року, що нічим не спростовується. Апеляційну скаргу він подав до суду апеляційної інстанції 28 серпня 2024 року.
Зважаючи на вказані обставини та оскільки виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження в даному випадку ОСОБА_5 пропущений із поважних причин і підлягає поновленню.
Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_5 , то колегія суддів враховує наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п. 3.7 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 125 від 03 грудня 2012 року, за заявами, повідомленнями про вчинені кримінальні правопорушення, що не підслідні органам прокуратури, але надійшли на розгляд прокуратур обласного рівня чи Генеральної прокуратури України, керівники структурних підрозділів апаратів організовують роботу щодо скерування їх відповідно до міських, районних, міжрайонних, районних у містах та прирівняних до них прокуратур, прокуратур обласного рівня за територіальною юрисдикцією.
Як вбачається з наданих матеріалів, до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення від 17 червня 2024 року.
Скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що 17 червня 2024 року ним, на електронну адресу Офісу Генерального прокурора, було направлено заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 110, 111 КК України. Проте, всупереч положень ст. 214 КПК України, було вчинено бездіяльність уповноваженої особи уповноваженого органу, яка не внесла в порядку ст. 214 КПК України відомості до ЄРДР про вчинення міським головою Львова кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 110, 111 КК України, йому не вручено пам'ятки про процесуальні права і обов'язки потерпілого, витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про початок досудового розслідування, не розпочато досудове розслідування, не допитано його як свідка, не відбулося звернення до суду щодо отримання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають або можуть перебувати у володінні відповідних фізичних та юридичних осіб, і самі по собі та в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
У самій заяві від 17 червня 2024 року ОСОБА_5 просив зобов'язати відповідальних осіб Генеральної прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення міським головою м. Львова кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 110, 111 КК України.
Отже, ОСОБА_5 зазначив місце вчинення кримінальних правопорушень Львівську область.
Згідно повідомлених у запереченнях Офісу Генерального прокурора даних, заяву ОСОБА_5 про можливе вчинення кримінальних правопорушень 24.06.2024 року скеровано за територіальною юрисдикцією до Львівської обласної прокуратури.
Таким чином, Офіс Генерального прокурора діяв в межах чинного законодавства та наданих йому повноважень, відповідно до ст.ст. 214, 218 КПК України та Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення.
Вказані обставини під час розгляду скарги врахував і слідчий суддя. При цьому, як вбачається з постановленої ухвали, слідчий суддя, розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення міським головою м. Львова кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 110, 111 КК України, виходив з того, що реєстрація кримінальних правопорушень шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, здійснюється слідчим (прокурором), під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, а тому переправлення уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора заяви ОСОБА_5 від 17 червня 2024 року до Львівської обласної прокуратури, для розгляду в межах компетенції, не суперечить вимогам чинного законодавства та не свідчить про їх бездіяльність, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Твердження ОСОБА_5 про те, що, досліджуючи лист Офісу Генерального прокурора про направлення заяви про злочин від 17 червня 2024 року до Львівської обласної прокуратури, слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень є безпідставними, оскільки у відповідності до вимог чинного КПК України слідчий суддя під час розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не обмежений лише її доводами та доданими до скарги матеріалами, а має перевірити обґрунтованість викладених у цій скарзі доводів шляхом дослідження інших матеріалів, в тому числі отриманих на запит, відібрання пояснень в учасників судового провадження, тощо. Крім того, учасники провадження мають право за власною ініціативою надавати суду докази, які вважають необхідними для підтвердження або спростування викладених у скарзі тверджень. Суд надає оцінку сукупності усіх матеріалів.
Вказана інформація була надана Офісом Генерального прокурора на спростування доводів скарги ОСОБА_5 щодо бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення.
Наведеним також спростовуються і твердження ОСОБА_5 , що вказаний лист надійшов у не визначений КПК України спосіб.
Також є безпідставними і доводи ОСОБА_5 про те, що Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення, затверджена наказом Генерального прокурора України № 125 від 03 грудня 2012 року, втратила свою чинність, оскільки 30 червня 2020 року було прийнято наказ №298 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», який і регулює усі питання щодо прийому і реєстрації заяв про вчинення кримінальних правопорушень.
Так, інструкції встановлюють права та обов'язки працівників, коло їх завдань, особисту відповідальність та ін. Положення - це правовий акт, що встановлює основні правила організаційної діяльності підприємств та установ, а також їх структурних підрозділів. Інструкція і Положення за своєю природою є різними нормативними актами і прийняття одного не скасовує дію іншого.
Не знайшли свого підтвердження і посилання ОСОБА_5 на те, що слідчим суддею не здійснювалась фіксація судового засідання під час розгляду його скарги.
Виходячи з положень ст. 103 КПК України слідує, що фіксація судового засідання здійснюється на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, та у журналі судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
В матеріалах справи за скаргою ОСОБА_5 наявний журнал судового засідання від 25 липня 2024 року. Фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалась, про що зазначено і у прийнятому слідчим суддею рішенні.
Що стосується доводів ОСОБА_5 , що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що вона постановлена не Печерським районним судом міста Києва у складі слідчого судді, а слідчим суддею цього суду, то слід зазначити наступне.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, обраний зборами суддів зі складу суду, до повноважень яких належить здійснення у порядку, передбаченому законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Таким чином, законодавець виділяє окремо категорію рішень, які постановлює саме слідчий суддя, а не суд.
Що стосується доводів про те, що оскаржуване рішення було прийнято незаконним складом суду, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 412 КПК України, однією з підстав для скасування судових рішень є його ухвалення незаконним складом суду.
Виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, незаконним визнається склад суду, якщо були підстави, які виключали участь судді в розгляді справи; судове рішення підписане суддею, що не брав участі у розгляді справи; порушені правила щодо кількісного складу суддів; у розгляді справи брали участь судді, термін повноважень яких минув.
Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 обставини, зокрема щодо строків реєстрації його скарги та передачі матеріалів слідчому судді самі по собі не є визначеною КПК України підставою для висновку, що оскаржуване рішення ухвалено незаконним складом суду.
Будь-яких відомостей, які б давали розумні підстави і підозри вважати, що скаргу ОСОБА_5 було розподілено слідчому судді з порушенням норм чинного законодавства, надані суду матеріали не містять.
Що стосується посилань на непроведення судового засідання в режимі відеоконференції, то колегія суддів зважає на наступні обставини.
Порядок і умови проведення судового засідання в режимі відеоконференції передбачені ст. 336 КПК України, зі змісту якої вбачається, що учасник, який бажає приймати участь в судовому засіданні дистанційно має завчасно подати до суду відповідне клопотання, в якому також має зазначити з ким саме має бути установлений такий зв'язок та за допомогою якої програми.
Разом з тим, ОСОБА_5 , у відповідності до вимог ст. 336 КПК України, окреме клопотання слідчому судді не заявляв.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 , зокрема, що подана ним скарга була розглянута поза межами строку визначеного ч. 2 ст. 306 КПК України, то вони не свідчать про незаконність і необґрунтованість постановленої слідчим суддею ухвали і не є істотними порушеннями вимог КПК України, що дають підстави для її скасування.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3