02 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.09.2024 задоволено клопотання заступника начальника третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 04.11.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотанні прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що 04.09.2024 у Печерському районному суді міста Києва, після надходження обвинувального акту щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , було розпочате проведення підготовчого засідання, в ході якого судом було вирішене
Справа № 757/39949/24 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6140/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
клопотання одного з обвинувачених про розгляд кримінального провадження колегією суддів у складі трьох професійних суддів та передано справу на автоматизований розподіл для визначення складу суду.
За таких обставин, на переконання апелянта, підготовче провадження у вказаному кримінальному провадженні було призначено, розпочато та фактично проведено у відповідній частині, що виключає розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України.
Захисник посилався також на розгляд клопотання прокурора незаконним складом суду, який визначений з порушенням ч. 3 ст. 35 КПК України, з тих підстав, що список суддів, які можуть розглядати дане клопотання прокурора, було штучно звужено лише до двох суддів, із вказівкою про відсутність спеціалізації у інших слідчих суддів, хоча будь-якої особливої спеціалізації для розгляду даного клопотання не потрібно.
Крім того, на переконання захисника, оскільки досудове розслідування №42023000000001288 від 04.08.2023 року закінчено та Печерським районним судом міста Києва здійснено авторозподіл, призначено та проведено перше підготовче засідання, то кримінальне провадження № 42023000000001288 на даний час перебуває на стадії судового розгляду, а відтак слідчий суддя ОСОБА_11 не може розглядати клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України на стадії судового розгляду, оскільки він брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування в якості слідчого судді.
Також захисник посилався на необгрунтованість та недоведеність підозри/обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, та зазначав, що стороною обвинувачення не підтверджено доказами наявності факту «фінансування», що свідчить про відсутність об'єктивної сторони та складу кримінального правопорушення. Доданими до клопотання матеріалами спростовується будь-яка оплата послуг охорони.
Повідомлення про підозру/обвинувачення не містить зазначення дій, вчинення яких фінансувалося з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України, або конституційного ладу або захоплення державної влади.
Оплата послуг охорони не є фінансуванням дій, вчинених з метою, що визначена ч. 1 або ч. 2 ст. 110-2 КК України, та матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу, що оплата коштів у розмірі 252 174 грн. за послуги охорони об'єкту нерухомого майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснювалася з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України.
Сторона обвинувачення обґрунтовує підозру ОСОБА_7 доказами, які не містять будь яких фактичних даних, що можуть підтвердити, як подію, так і склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.
Крім того, слідчим суддею не взято до уваги, що вказані у клопотанні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зменшилися та є безпідставними.
Обвинуваченням не надано жодного доказу, який давав підстави для висновку, що ОСОБА_7 має дійсні наміри переховуватися від органів досудового розслідування. Натомість існування цього ризику унеможливлюється через запровадженням на всій території України воєнного стану.
ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, зареєстрований та проживає в м. Києві, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , як військовозобов'язаний, має на утриманні рідну сестру ОСОБА_12 , яка є інвалідом другої групи, потребує системного лікування, постійного медичного нагляду та допомоги у побуті.
Зазначені обставини, на переконання захисника, у своїй сукупності підтверджують наявність у ОСОБА_7 міцних та сталих соціальних зв'язків, які унеможливлюють його наміри переховуватися від органів обвинувачення та суду.
Під час досудового розслідування не було зафіксовано жодного випадку, які б вказували про наміри ОСОБА_7 створити будь-яку перешкоду кримінальному провадженню або знищити якийсь речовий доказ чи документ, що мають істотне значення для кримінального провадження. Слідчим суддею помилково встановлено наявність ризику незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки у справі вже допитано усіх осіб, показання яких мають значення для кримінального провадження, а також ризики можливого вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, які не підтверджуються жодними доказами та є припущеннями.
Окрім того, слідчий суддя не врахував, що обставини, які інкримінуються ОСОБА_7 мали місце у 2016 році, тобто більше ніж 8 років тому, що фактично свідчить про відсутність будь-яких ризиків. ОСОБА_7 відомо про здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні з 15.09.2023 року, та з цього часу ОСОБА_7 неодноразово з'являвся до слідчого за повістками про виклик та жодних актів неналежної процесуальної поведінки не вчиняв.
Слідчий суддя не врахував, що в клопотанні не наведено достатніх та переконливих аргументів, а також не додано жодного доказу, які б засвідчували неможливість застосування до ОСОБА_7 будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов'язків
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_12 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, органом досудового розслідування, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001288 від 04.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 110-2 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.
Згідно матеріалів провадження, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та іншими особами, не встановленими досудовим розслідуванням, здійснив фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом передання фінансових активів на загальну суму 252 174, 201 гривні незаконному воєнізованому підрозділу окупаційної влади РФ на території АР Крим - «Федеральному государственному унитарному предприятию «Охрана» ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
17.04.2024 о 07 год. 31 хв., в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, затримано ОСОБА_7 , та цього ж дня йому повідомлено про підозру у фінансуванні за попередньою змовою групою осіб дій, вчинених з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 110-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.04.2024 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.06.2024 продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 до 14.07.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.07.2024 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 12 місяців тобто до 15.09.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.07.2024 продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 до 07.09.2024 включно.
12.07.2024 стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України надано доступ до матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
02.09.2024 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні направлено для розгляду до Печерського районного суду міста Києва.
05.09.2024 заступник начальника третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.09.2024 задоволено клопотання прокурората продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 04.11.2024 включно.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями ст. 197 КПК, термін дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою у кримінальному провадженні обмежується визначеним цією статтею строком, після закінчення якого в разі подання відповідного клопотання стороною обвинувачення слідчий суддя або суд знову вирішують питання про продовження цього запобіжного заходу в передбаченому законом порядку.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_7 строктримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу ОСОБА_7 , його вік та стан здоров'я, сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Крім того, слідчим суддею в ході розгляду клопотання враховано ту обставину, що 02.09.2024 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023000000001288 направлено до Печерського районного суду міста Києва для розгляду по суті, однак станом на день розгляду клопотанням про продовження ОСОБА_15 строку тримання під вартою, підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні н проведено.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчили про те, що станом на день розгляду слідчим суддею клопотання продовжували існувати ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
При цьому, продовживши обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обгрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованого йому злочину, зміст підозри та положення абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора, або застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
Доводи апелянта про те, що слідчий суддя не міг розглядати клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України на стадії судового розгляду, з тих підстав, що 04.09.2024 у Печерському районному суді міста Києва було розпочате проведення підготовчого засідання, в ході якого судом було вирішене клопотання одного з обвинувачених про розгляд кримінального провадження колегією суддів у складі трьох професійних суддів та передано справу на автоматизований розподіл для визначення складу суду, а відтак, на думку захисника, підготовче провадження у вказаному кримінальному провадженні було призначено, розпочато та фактично проведено у відповідній частині,не грунтуються на вимогах закону.
Так, як убачається із аналізу вищенаведених положень ч. 6 ст. 199 КПК України, слідчий суддя уповноважений вирішувати питання про продовження строку тримання під вартою до проведення підготовчого судового засідання.
Як убачається із матеріалів даного судового провадження, 02.09.2024 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023000000001288 направлено для розгляду до Печерського районного суду міста Києва.
Слідчим суддею в ході розгляду клопотання враховано ту обставину, що станом на день звернення прокурором із клопотанням про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та станом на день розгляду такого клопотання - 06.09.2024 підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні проведено не було.
Факт призначення підготовчого судового засідання на 04.09.2024, та передача справи цього ж дня на автоматизований розподіл для визначення складу суду, не свідчать про проведення такого підготовчого судового засідання у розумінні ст. 314 КПК України, із прийняттям судом у кримінальному провадженні № 42023000000001288 одного із рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України.
Матеріали судового провадження не містили відповідних відомостей про проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12022000000000035 станом на день розгляду слідчим суддею клопотання - 06.09.2024. Учасниками судового провадження, у тому числі стороною захисту, таких даних надано не було, та доказів на спростування вказаних обставин, захисником до апеляційної скарги не долучено.
Крім того, як встановлено колегією суддів, ухвалою Київського апеляційного суду від 16.09.2024 задоволено подання голови Печерського районного суду міста Києва та кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42023000000001288 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 110-2 КК України та ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, направлено для судового розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва, у зв'язку із неможливістю утворити склад суду для розгляду даного кримінального провадження у Печерському районному суді міста Києва.
За таких обставин, слідчий суддя розглянув клопотання слідчого 06.09.2024 до проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 42023000000001288, тобто з дотриманням вимог ч. 6 ст. 199 КК України.
Доводи захисника про те, що розгляд клопотання прокурора здійснено незаконним складом суду, який визначений з порушенням ч. 3 ст. 35 КПК України, ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Крім того, як убачається із матеріалів судового провадження, з вищевказаних підстав стороною захисту було заявлено відвід слідчому судді, який залишено без задоволення відповідною ухвалою суду. Вказана ухвала на даній стадії кримінального провадження окремому апеляційному скарженню не підлягає, та згідно положень ч. 1 ст. 392 КПК України, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 цієї статті.
Доводи поданої апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, та з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що зібрані у справі докази не підтверджують підозру/обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, посилання на відсутність у його діях об'єктивної сторони та складу злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, посилання захисника на те, що обвинувачений не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, він неодноразово з'являвся до слідчого за викликами та не вчиняв жодних дій, передбачених ст. 177 КПК України, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, та не свідчать про відсутність існування ризиків на наступних етапах досудового розслідування.
Наведені в апеляційній скарзі відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, зареєстрований та проживає в м. Києві, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов'язаний, має на утриманні рідну сестру ОСОБА_12 , яка є інвалідом другої групи, не спростовують висновків про продовження існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3