Справа №375/1313/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6011/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
02 жовтня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 29 серпня 2024 року, -
за участю:
власника майна ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 29 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора, начальника Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт тимчасово вилученого майна та накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111250000130 від 27.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на тимчасово вилучене, 27.08.2024 майно, а саме: колоди дерев твердої породи об'ємом 7 м3; автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; товарно-транспортну накладну № 860458 від 27.08.2024 року, яка поміщена до спец, пакету СМ1200918, що перебувають на тимчасовому зберіганні в відділенні поліції №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області за адресою смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області, вул. Заводська, 3 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 29.08.2024 року, якою накладено арешт на належний йому вантажний автомобіль «ГАЗ 66», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Клопотання прокурора від 28.08.2024 задовольнити частково, а саме: накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування на тимчасово вилучене 27.08.2024 майно - колоди дерев твердої породи об'ємом 7 м.куб. та накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження на тимчасово вилучене 27.08.2024 майно - автомобіль марки «ГАЗ 66», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2025 належить ОСОБА_6 .
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є не обґрунтованою та не відповідає вимогам закону. Рішення слідчого судді про позбавлення його права використовувати даний автомобіль є не обґрунтованим, та таким, що не відповідає вимогам і загальним засадам Кримінального процесуального кодексу України.
Постановляючи вказану ухвалу слідчий суддя не перевірив наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. Рішення суддя мотивував тим, що вилучені предмети є доказами злочинної діяльності, тобто незаконної порубки дерев.
При цьому, у судовому засіданні він не лише пояснив суду про законність походження деревини, а й надав копії відповідних документів, які свідчать про її походження.
Прокурором же не доведено наявність будь-якого ризику для вказаного майна у даному кримінальному провадженні, тобто накладати арешт з метою забезпечення збереження майна як речового доказу не має підстав.
Попри це, слідчий суддя позбавив його можливості використовувати власний автомобіль «ГАЗ 66», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що тягне для нього ряд негативних наслідків. Зокрема, на даний час він ніде не працює. Використання даного автомобіля для перевезення різного роду вантажів є єдиним способом законного доходу для нього. Позбавляючи його права користуватись вказаним автомобілем, суд фактично позбавив його джерела доходу для виживання.
Окрім цього, під час розгляду клопотання прокурора він вказав слідчому судді, що не має наміру відчужувати даний автомобіль, усіляко сприяти слідству та готовий надати усі документи щодо законності перевезення вилучених дров та їх походження. Тобто, повернення автомобіля власнику - йому, не завадить успішному розслідуванню кримінального провадження.
Більше того, процедура вилучення та арешту транспортного засобу вимагає його поміщення на спеціальний майданчик для зберігання транспортних засобів. При цьому, зберігання транспортного засобу на такому майданчику є платним (більше однієї тисячі гривень на добу), а тягар виплати за зберігання лягає на власника транспортного засобу, тобто на нього.
Поряд з цим, будучи впевненим у законності походження деревини, якою був навантажений його автомобіль, він не оспорює її арешт, оскільки переконаний у тому, що після проведення необхідних слідчих дій, вказана деревина буде повернута законному володільцю.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином. Разом з цим, 01.10.2024 начальник Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги власника майна ОСОБА_6 без участі прокурора, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у відсутності останнього, відповідно до вимог ч. 4 ст. 405та ст. 422 КПК України.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, дослідивши матеріали справи, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що в провадженні слідчого відділення поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111250000130 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Так, працівниками патрульної поліції НІШ в м. Біла Церква та Білоцерківському районі по вул. Шевченка в с. Синява, Білоцерківського району, Київської області зупинено автомобіль ГАЗ 66 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 , який перевозив колоди дерев без відповідних документів.
27.08.2024 відомості за вказаним фактом внесено слідчим відділенням відділення поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області до ЄРДР за № 12024111250000130 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст. 246 КК України, як незаконне перевезення незаконно зрубаних дерев, що заподіяло істотну шкоду.
Під час огляду місця події на земельній ділянці, яка являє собою частину узбіччя дороги та розташована навпроти будинку культури по вул. Шевченка в с. Синява, Білоцерківського району, Київської області виявлено вантажний автомобіль марки ГАЗ66, реєстраційний номер НОМЕР_1 в кузові якого знаходилися колоди дерев, а саме колоди дерев твердої породи довжиною близько 1-го метру та діаметром від 8 см. х 9 см., до 36 см. х 37 см, об'ємом 7 м3. Також, в ході огляду ОСОБА_9 надав товарно-транспортну накладу № 860458 від 27.08.2024 року.
За результатами огляду місця події 27.08.2024 виявлені речі, а саме: вантажний автомобіль марки ГАЗ66, реєстраційний номер НОМЕР_1 в кузові якого знаходилися колоди дерев твердої породи об'ємом 7 м3, товарно-транспортну накладу № 860458 від 27.08.2024 року поміщено до спец, пакету СRI 1200918, вилучено до відділення поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції ТУ НП в Київської області за адресою: вул. Заводська, 3, смт Рокитне Білоцерківського району Київської області, як речові докази.
28.08.2024 прокурор, начальник Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області із клопотанням про накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111250000130 від 27.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на тимчасово вилучене, 27.08.2024 майно, а саме автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор зазначив, що колоди дерев твердої породи об'ємом 7 м3, автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , товарно-транспортна накладна № 860458 від 27.08.2024 року поміщена до спец, пакету № СRI 1200918, відповідно до вимог ч. 7 ст. 237, ч. 2 ст. 168 КПК України, з моменту вилучення є тимчасово вилученим майном та мають доказове значення у кримінальному провадженні № 12024111250000130, оскільки являються предметом злочинного посягання, знаряддям вчинення злочину і зберегли на собі сліди вчиненого злочину, а також існує потреба в проведенні ряду експертиз для встановлення суми завданого матеріального збитку.
А тому, з метою досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, збереження речових доказів, прокурор, з посиланням на приписи ст. 131, 170 КПК України, вважав за необхідне накласти арешт на вищезазначене майно.
29.08.2024 ухвалою слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111250000130 від 27.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на тимчасово вилучене, 27.08.2024 майно, а саме: колоди дерев твердої породи об'ємом 7 м3; автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; товарно-транспортну накладну № 860458 від 27.08.2024 року, яка поміщена до спец, пакету СМ1200918, що перебувають на тимчасовому зберіганні в відділенні поліції №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області за адресою смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області, вул. Заводська, 3 .
Оскільки власником майна ОСОБА_6 оскаржується вказана ухвалу слідчого судді лише в частині накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, на тимчасово вилучене, 27.08.2024 майно, а саме автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно колегією суддів не вирішується.
Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя виходив з того, що вилучений в ході огляду місця події 27 серпня 2024 автомобіль може бути безпосередньо пов'язаний із вчиненням кримінального правопорушення, при цьому він може бути речовим доказам незаконної порубки дерев, зокрема, з ним можуть проводитися певні експертизи, та даний доказ відповідає критеріям, визначеним в статті 98 КПК України, а тому має бути арештований для його збереження в якості речового доказу, що саме на цій початковій стадії є необхідним для з'ясування всіх обставин справи, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна.
При цьому, слідчий суддя зазначив, що накладення арешту на майно перш за все націлене не на позбавлення власника його майна, а виключно на те, тільки щоб тимчасово припинити його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном до прийняття відповідного рішення для того, щоб знову надати в повноправне користування вилучене майно після закінчення відповідних розслідувань.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції частково погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України,у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111250000130 від 27.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на тимчасово вилучене, 27.08.2024 майно, а саме автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що перебуває на тимчасовому зберіганні в відділенні поліції №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області за адресою смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області, вул. Заводська, 3 , з тих підстав, що даний доказ відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, як предмети, що були об'єктом кримінально - протиправних дій, предметом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а тому має бути арештований для його збереження в якості речового доказу.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора у частині накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказані предмети, були об'єктом кримінально-протиправних дій, предметом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Разом з цим, обґрунтовано наклавши арешт на згадане майно з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя не з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно із забороною користування вказаним майном його власником, не врахував, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_6, як встановлення заборони користуватися рухомим майном, а саме автомобілем марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто слідчим суддею не застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, що не відповідає вимогам ст. 2 КПК України.
Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в частині заборони користуватися ним.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п. 168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на автомобіль із забороною користування ним ОСОБА_6 , оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна із забороною користування, є втручанням у права і свободи власника майна, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання і прокурором в клопотанні не доведено наявність обставин, визначених у ч. 11 ст. 170 КПК України.
Відтак, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частинізадоволення клопотання прокурора, начальника Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111250000130 від 27.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на тимчасово вилучене, 27.08.2024 майно, а саме автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з постановленням в цій частині нової ухвали, згідно якої клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, зокрема накладення арешту на автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права на його відчуження та розпорядження.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 29 серпня 2024 року в частині задоволенняклопотання прокурора, начальника Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111250000130 від 27.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на тимчасово вилучене, 27.08.2024 майно, а саме автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання прокурора, начальника Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111250000130 від 27.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на тимчасово вилучене, 27.08.2024 майно, а саме автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки «ГА366», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права на його відчуження та розпорядження.
В решті ухвалу слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 29 серпня 2024 року, залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4