01 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.08.2024 залишено без задоволення клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Справа № 757/38023/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5901/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними, свідками у даному кримінальному провадженні.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначено до 13.10.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею не враховано в повному обсязі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , та той факт, що санкція ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, тобто вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Також, слідчим суддею проігноровано доводи прокурора про те, що ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , може виїхати за межі України для військових навчань, де останній перебував у період з 08.07.2024 по 19.08.2024, а відтак може виїхати за кордон та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
На даний час у зазначеному кримінальному провадженні не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, всі місця зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, так звані «схрони», у яких організована група зберігала різні види зброї та боєприпасів, та у подальшому збувала, а тому, підозрюваний може їх знищити, спотворити або приховати.
Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може спілкуватися з невстановленими особами з числа співслужбовців щодо планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування.
Слідчим суддею не враховано, що підозрюваний ОСОБА_6 є військовослужбовцем та має постійний доступ до зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв.
Вчиняючи інкриміновані йому кримінальні правопорушення, ОСОБА_6 покращував своє матеріальне становище та отримував від цього доходи, що дає обґрунтовані підстави вважати, що, будучи вільним у праві пересування, ОСОБА_6 може вчинити інші кримінальні правопорушення аналогічним способом.
Крім того, на даний час встановлюється причетність організованої групи, у тому числі ОСОБА_6 , до викрадення чи привласнення військового
майна та встановлено приналежність декількох одиниць вогнепальної зброї до інших військових формувань.
Згідно оскаржуваної ухвали, підозрюваного зобов'язано не відлучатись з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду, однак місцем реєстрації ОСОБА_6 є: АДРЕСА_1 , що на даний час тимчасово окуповане збройними силами російської федерації та перебування ОСОБА_6 за будь-якою іншою адресою унеможливлює його подальшу службу в збройних силах України.
Тримання підозрюваного ОСОБА_6 в ізоляції від суспільства на даний час є єдиним достатнім засобом забезпечення належного проведення досудового розслідування та збереження слідів кримінального правопорушення, а наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що будь-який з більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти настанню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належне виконання останнім своїх процесуальних обов'язків.
У судове засідання повторно не прибув захисник ОСОБА_11 , який приймав участь в інтересах підозрюваного під час розгляду клопотання в суді першої інстанції. Про дату, час та місце судового засідання захисник повідомлений належним чином, проте клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
Підозрюваний ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду просив проводити судовий розгляд у відсутності захисника.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності захисника.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, за відсутності у кримінальному провадженні обставин, визначених ст. 52 КПК України, які передбачають обов'язкову участь захисника, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника підозрюваного ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу, думку підозрюваного ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024113330000004 від 12.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
15.08.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру в участі у носінні, зберіганні, придбанні та збуті вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчинених організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
23.08.2024 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 на 60 днів, із визначенням застави що становить 1 496 000 гривень та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.08.2024 залишено без задоволення клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними, свідками у даному кримінальному провадженні.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначено до 13.10.2024 включно.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Розглядаючи клопотання, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять дані на підтвердження підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування належним чином не обгрунтовано існування у кримінальному провадженні ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного, зокрема можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Крім того, як вірно зазначено слідчим суддею, слідчим не доведено неможливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
З такими висновками погоджується колегія суддів, та звертає увагу на недоведеність органом досудового розслідування тих обставин, що вказані у клопотанні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України має такий ступінь небезпеки та вірогідності, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштований, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, репутацію та майновий стан, приходить до висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме у виді особистого зобов'язання.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому дій, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Посилання прокурора щодо наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає не обгрунтованими, оскільки прокурором не наведено достатніх відомостей на підтвердження вказаних обставин.
Крім того, апеляційна скарга не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного та його процесуальної поведінки, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не зможе запобігти ризикам, які прокурор вважає доведеними.
Станом на день апеляційного розгляду прокурором не надано відомостей про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 з моменту повідомлення йому про підозру у даному кримінальному провадженні, та застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3